25 років Агрогуртка КСГІ (на основі історичних документів)

     Важливою складовою життєдіяльності нашого навчального закладу є наукова робота. Яскравим її проявом слугує діяльність наукових гуртків. Перші подібні наукові утворення в нашому університеті також мають свою історичну долю. 

(Коротенький історичний нарис)
мова та правопис оригіналу

     „Історія Агр. Гуртка — це покажчик тих етапів громадсько-агрономічної думки, які перейшло за останні два десятиріччя студенство нашого Інституту“, — так писав А. Г. Терниченко у своїх спогадах про Агрогурток з приводу 20-тирічного існування його. Це твердження не втрачає свойого значіння і на сьогоднішній день. Агрономічний гурток розпочав своє життя в період особливої зацікавлености питаннями сільського господарства, взагалі, і селянського, зокрема. Це відмітив проф. В. Г. Бажаеву вітальній промові, відкриваючи перші збори Агр. Гуртка (див. збірник до 1-го десятиріччя А. Гурт). Проф. В. В. Колкунов в статті „Проролю Агрономічного Гуртка у вихованні науково-освіч. агрономів“ пише: „В Київі в той час не було жодного наукового агрономічного т-ва і ролю цього т-ва взяв на себе агрономічний гурток. В ньому робили доклади як видатні київські агрономи, так і багато осіб, що з тої чи иншої причини відвідували Київ“... Таким чином потреба в певному осередкові громадсько-наукової агрономічної думки у м. Київі до значної міри сприяла розвиткові студенського Агрономічного Гуртка.

     Але треба зауважити, що не тільки ці моменти викликали заснування Агрогуртка. Стара Вища С.-Госп. Школа „як установа з фіксованими учбовими планами не могла включити (підкреслення моє. О. К.) в свої курси багатьох питань, що хвилюють і захоплюють сучасну агрономічну думку“... (С. І. В о р о б ь е в — „Десятилетие Агрономич. кружка“). Але життя не дозволяло, „ігнорувати всієї тої колосальної роботи, що переводилась на дослідних станціях, полях, земствах, в с.-г. громадах й инш. установах. Всі ці питання, що їх ставило саме життя, повинні були так чи инакше проходити через Вищу Школу“... Отже потрібно було координувати підготовку у ВИШ’і з вимогами життя. І з’єднуючим містком через велике провалля відірваности: „чистої науки“ від суворої агрономічної дійсности став Агрономічний Гурток.

     Гурток утворився не зразу. „Спочатку утворився невеличкий не легалізований гурток з 10 чолов. і збирався по приватних помешканнях, що в той час не було цілком безпечним. З цієї та й багатьох инших причин гурток не міг стати, для нас такою, так потрібного нам трибуною і швидко припинив своє існування. Скоро після цього виникла думка про утворення відкритого для всіх агрономічного гуртка“ (проф. В. В. Колкунов — Бюлетень № 1 за 1923 p.). І тут цікаво зазначити, що „треба було досить багато часу, щоб думка про організацію гуртка знайшла реальне здійснення“. (А. Д а н и ле нк о — 1905 рік). Багато часу пішло на „неминучі клопотання про дозвіл відкрити гурток та щоб затвердила його устав адміністрація. Не дивлючись на всі ці перешкоди, ініціятори в особі проф. А. В. Ключарева, асист. Н. Д. Протопопова та студ. А. М Венгерського, В. В. Колкунова і М. І. Столица в кінці жовтня (ст. ст.) добились того, що устав затвердили і 10 (23) листопада відбулись перші збори членів гуртка. На цих зборах обрали Правління і з цього часу гурток, власне кажучи, і існує“. (А. Д а н и л е н к о — Листівка за 1905 p.). В перший же рік свого існування Агрогурток розвинув досить енергійну працю. В 1903 — 4 академ. році в гуртку було зачитано 9 доповідів, з яких 4 зробили студенти. Варто одмітити доповідь тодішнього ще студента В. В. Колкунова на тему: „О возможности селекции хлебных растений на основании анатомо-физиологических признаков“. Цю доповідь В. В. Колкунов зачитав на перших зборах гуртка. При Гурткові було організовано бюро громадської агрономії та бібліотеку. Членів у Гуртку було — 76 душ, з яких 16 чол. (21%) складала професура та навчительський персонал Інституту. Бібліотека Агрогуртка нараховувала 79 книж. Кошти теж були незначні, щось із 100 карбованців. На превеликий жаль, архівних матеріялів, що висвітлювали б роботу Гуртка в 1904-5-6 роках немає. На основі пізніших матеріялів можна сказати, що Гурток в цей період не працював. Так в „Денежном Отчете Правления Агроном. Кружка за 1903-1913 р.“ знаходимо примітку „Агрономич. Кружок не функціонировал от 15-І-1905 г. по 1-IX-1905 г. и от 20-XI-1905 г. по 6-X-1906 г.“. Можна вважати, що 1905-6 рік — роки бурхливого піднесення революційної хвилі — відтягнули увагу так основної маси студенства, взагалі, як і членів гуртка, зокрема, від гурткової роботи і праця Агрогуртка в цей період занепала. В 1906/7 р. та 1907/8 р. робота Агрогуртка поволі активізується, але досягнення поки що незначні. В 1906/7 р. було зачитано 9 доповідів, але всі ці доповіді, за винятком одної, робили фахівці-агрономи або професура. В 1907/8 р. — було зачитано 5 доповідів. В річному звіті правління Агрогуртка (за період з 1-XI-1907 р. до 1-ХІ-1908 р.) знаходимо таке місце: „Вже початок звітного року, або точніше кінець минулого, подавав очевидні ознаки того індиферентизму з боку студенства с.-г. відділу до питань теоретичного та практичного характеру в галузі агрономії, що потім проявлявся протягом всього звітного періоду. Не було жодних зборів, що їх можна було б назвати „многолюдними“... І далі: „Агрономічний Гурток в особі виконавчого органу — правління всіма силами намагався боротись з цим індиферентизмом, запрошував доповідачів, улаштовував загальні наукові збори якомога частіше“... Але „за звітний період правління призначило 13 загальн. зборів, а відбулося лише 8“.
     Характерно для цього періоду відмітити те, що перше 5-тиріччя існування гуртка, що припадало на листопад 1908 p., не було відзначене ані на загальних зборах Гуртка, ані на жодному із засіданнь правління.

     „Незначна кількість зборів, — зазначає звіт за період з 1-XI-1908 р. до 12-X-1909 p., може пояснюватись мало інтенсивною діяльність правління, а з другого боку — і н д и ф е р е н т н и м   в і д н о ш е н н я м  студенства до всього, крім навчання“. Робота бібліотеки * агрогуртка також занепала. Не дивлючись на те, що кількість книжок в бібліотеці в 1908/9 р. досягала майже тисячі, зацікавленість студентів бібліотекою зменшилась; так в 1907/8 р. бібліотекою користувалось 76 душ, а в 1908/9 р. — лише 52. Таким чином перші роки реакції значно позначились на активності членів Агр. Гуртка. В Інституті (агрономіч. відділ) панував „академізм“ — течія, що нічого не визнавала, крім офіційного навчання, і цілком зрозуміло, що робота самодіяльної організації, якою був Агр. Гурток, занепала.

     Перелом починається в 19009/10 році. Низка доповідів на громадсько-агрономічні теми, як от доповідь проф. Косинського В. А. „Про мобілізацію земельної власности в Росії та Прусії“, доповідь Брунста В. Е. „Риси громадської агрономії“, доповідь студента Коваля „Земська робота на Україні“, дуже зацікавлюють широку студентську масу. Збори Агрогуртка нараховують від 150 до 200 душ. Правління Агрогуртка, щоб поширити членський склад Гуртка, ставить на заг. зборах питання про зменшення членських внесків з 1 карб. 50 коп. до 1 карб., а для членів Гуртка натуралістів навіть до 50 коп. Загальні збори від 29-ХІ-1910 р. ухвалили зменшити членські внески до розмірів, що їх пропонувало правління. На цих зборах стояло ще, крім звіту правління та виборів, питання про „Бажаний напрямок в діяльності Гуртка на майбутній час“. В звязку з цим питанням виникла гостра дискусія. Частина членів Агрогуртка визнавала загальний характер роботи гуртка, як додаткової лабораторії самостійних робот студента за цілком задовільний і виносила побажання, щоб студентство збільшило активність що-до переведення самостійних робот. Друга частина відмічала „недостатню діяльність гуртка, як наукової організації, що повинна розробляти питання соціяльно-економічного характеру, й пропонувала особливу увагу звернути на цю сферу діяльности, віддавши наукову роботу в галузі природньо-історичних знань Гурткові натуралістів“ (протокол заг. збор. від 29-ХІ-1910 p.). Збори ухвалили більшістю резолюцію, де визнавали „заг. характер діяльности Гуртка правильним“ і виносили побажання більшої інтенсивности в студентських роботах самостійного характеру“... Наступна робота Агрогуртка широко розгортається все ж таки в двох напрямках: 1) в напрямку поглибленого пророблення науково-технічних питань з агрономії і 2) в напрямку ознайомлення і пророблення питань громадської агрономії.

     Перше десятиріччя існування гуртка припадає на час буйного розквіту його роботи. Число членів Гуртка досягає 61% заг. студ. маси агроном, відділу КПІ. Поширена робота Гуртка викликає потребу в організації секції громадської агрономії (28-ІХ-1913 p.), зоотехнічної секції (11-Х-1913 р.) та хліборобської секції (19-Х-1913 p.). Агрогурток в цей період видав збірничок розміром майже в три друкованих аркуші, де висвітлено роботу Гуртка за перше десятиріччя.

     Військові події 1914-1916 р. включно майже не відбились на роботі Гуртка. Революція 1917 р. так само, як і 1905 р., різко позначилась на роботі Гуртка. „Революційна боротьба 1917-21 р. відтягла кращі сили студенства від роботи в Інституті, сам Інститут поволі занепадав, робота його майже припинилась у 1919-20 р. Гурток теж майже не існував у ці роки. Лише з відродженням Інституту поволі починає вставати до життя і Агрономічний Гурток“ (Ф. С т е п а н е н к о — Бюлетень № 1 за 1923 p.).

     З відновленням навчання на КСГІ, нова за своїм СОЦІАЛЬНИМ складом студенська маса зуміла відновити й поширити роботу Агрогуртка, не зважаючи на великі матеріяльні перешкоди. Так, в листопаді 1922 р. була поновлена робота економічної секції, 3 квітня 1923 p.— хліборобської секції, 30-ІІІ-1923 р. — зоотехнічної секції. Крім поновлення роботи, так би мовити, „старих“ секцій, що були організовані ще року 1913, організовано було декілька нових секцій, а саме: 19-VІ-1922 р. переведено організаційні збори секції захисту рослин, 25-Х-1923 р. організовано лісову секцію (що пізніше відокремилась в самостійний Лісо-Інжен. Гурток), в жовтні 1923 р. організовано термінологічно-перекладову секцію. При хліборобській секції організується 2 підсекції: 10-ІІІ-1923 р. підсекція цукрової промисловости та 25-V-1923 р. підсекція садово-городня. Крім цього, 21-ІІІ-23 р. утворюється бюро розповсюдження с.-г. знань. Бюро переводило „організацію агрономічної пропаганди серед широких верств селянства та червоноармійців (в першу чергу серед підшефних нашому Інститутові сіл та військових частин), використовуючи для цієї роботи членів Гуртка“.

     28-ІІІ-1923 р. засновано було бюро обміну підручників. Книгозбірня Агрогуртка значно зросла. На 1-VI-1913 р. було 2200 книг, на 3-Х1-1923 р. нараховувалось уже 5669 книж. Число членів Агрогуртка на 12-XІ-1923 р. становило 403. Членів та канд. КП(б)У було 24 душ. (6%), а комсомольців 16 душ (4%). Отже, пролетарське студенство зуміло за порівнюючи незначний час не тільки поновити роботу в „передреволюційному маштабові", але й значно його перевершити. Своє 20-тиріччя Агрогурток святкував в умовах Радянської Влади. Тепер Вища Школа належала дійсним будівникам життя — робітничо-селянській молоді. Перед новою Вищою Школою стояло завдання позбавитись усіх хиб, що ними така багата була стара Вища Школа. Здійснення цього завдання в головній мірі залежало від активної участи пролет. студенства в будівництві Нової Школи. І треба відзначити, що Агрономічний Гурток в цей час зумів скерувати свою роботу на утворення умов всебічного виявлення самодіяльности пролетарського студенства. Під гаслом активної творчої участи в перебудові Вищої Школи було відсвятковано 20-тиріччя існування Агрогуртка.

     Останні 5 років діяльности Агрогуртка були спрямовані на вишукування та застосування нових методів роботи членів гуртка. Це диктувалось тим, що реорганізована Вища Школа брала на себе розрішення багатьох питань, які раніше припадали на Агрогурток (агропропаганда, практика студенства, бібліотека, забезпечення підручниками, ведення лекцій з державно-громадськ. заходів щодо поліпшення сільськ. господарства і т. ин.). Перехід роботи Агрогуртка на нові, так би мовити реконструктивні, рейки спочатку викликав кількісне зменшення членів Гуртка. Так в 1925/26 р. Нараховувалось 251 член, але в дійсності, коли перевели перереєстрацію на початку 1926/27 p., то в Агр. Гуртку працювало лише 53 чол. Але поступово в роботу Гуртка було втягнуто студентство молодших курсів і на кінець 1926/27 р. число членів Гуртка збільшується до 126 душ. Якісний склад членів Гуртка був такий: робітників 7,1%, селян 78,8%, службовців 13,1%. За нац. складом: українців було 96,8%, инших — 3,2%. Партійне ядро становило 18,2%, а комсомольців — 15,8%. Центр ваги в роботі гуртка переноситься у 1926/27 р. на секції. Кожна секція для більшої успішности своєї роботи тримав тісний звязок з відповідними науково-дослідчими катедрами та наук.-гром. установами. Втягнення аспірантури, запрошення професури та навчительського персоналу до роботи секцій є доконечна передумова плодотворної діяльности окремих секцій. Кожна секція, виходячи з загального уставлення Гуртка, дає МОЖЛИВОСТИ своїм членам виявляти свої здібності шляхом переведення дослідчої роботи. Отже кожна виконана робота секції має форму комплекса індивідуальних праць членів секції. Цей метод в роботі членів Агрогуртка себе виправдав і переводиться й до цього часу.

     У 1927/28 році Агрогурток нараховує вже 308 членів. Працюють 7 секцій (хліборобська, економічна, зоотехнічна, захисту рослин, педагогічна, машинознавства та фотосекція). Значно поширило свою роботу й видавниче бюро. Бюро звязку переводить підготовчу роботу що-до скликання 1-ої конференції агрономів, що закінчили КСГІ. За соц. складом члени Агрогуртка у 1927/28 р. розподіляються так: робітників — 10,0%, селян — 77,5%, службовців — 12,5%. Досить значний відсоток (16,5%) складають робфаківці. Жінок у гуртку працює 7,5%.

     Нова, поглиблена якісно і значно поширена робота Агрогуртка успішно переводиться в КСГІ під ідейним керівництвом колективу КП(б)У. Як науково-технічний гурток — Агрогурток входить до складу гуртків, що ними керує Професійний Комітет. Для безпосередньої роботи в Агрогурткові, всі члени обирають правління Агрогуртка, а кожна секція має своє бюро секції. Організаційно Агрогурток цілком ув’язується з иншими студентськими організаціями і це відрізняє його від старого організаційного положення, коли Агрогурток являв собою, так би мовити, „державу в державі“. Питома вага участи студентів-партійців та КСМ в роботі Агрогуртка щороку збільшується. 

     Отже партійно-комсомольське ядро тепер складає третину членів Агрогуртка. Це підкреслює, що „Агрогурток був і є осередком, що завжди скупчував у собі активніші сили студенства, що прагнули до охоплення наукової методології“... (Бюлетень А. Г. № 1 за 1923 р.). І коли, образно кажучи, в передреволюційні часи Агрогурток відогравролю перископа, що відбивав поверхню великого океана — життя в схоластичній глибині авдиторій старої Вищої Школи з її фіксованими планами, в яких проминуто було багато питань, що хвилювали й захоплювали агрономічну думку, то тепер Агрогурток є чудова лабораторія, де загартовується майбутній організатор сільського господарства соціялістичної країни, що його виховує наш пролетарський ВИШ! Ідейно й організаційно зміцненим вступає Агрогурток в нове 25-тиріччя. Матеріяльні труднощі, що їх відчуває Гурток, треба сподіватись, є явище тимчасове. Славетний шлях, що його пройшов Агрогурток за перші 25 років свого існування, є запорука наступного розгортання його високоцінної творчої роботи!

О. Калачиків.
Записки Київського Сільсько-Господарського Інституту.
Том IV. Рік 1929. – Київ. – С. 279-303.

Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України