АЛЕЯ СЛАВИ: Сльозкін Петро Родіонович

     До когорти славетних персоналій, що постануть на Алеї слави університету, увійшов й один із перших деканів сільськогосподарського відділення – видатний учений-ґрунтознавець Сльозкін Петро Родіонович (1862–1927 рр.).

     Народився П.Р. Сльозкін 10 серпня 1862 р. у Москві. Протягом 1874-1881 рр. навчався на механічному відділенні Московського реального училища, а у 1881-1885 рр. – сільськогосподарському відділенні Петровської землеробської та лісової академії, отримавши згідно рішення її Ради 21 грудня 1885 р. ступінь кандидата сільського господарства. За фінансової підтримки Т.С. Морозова у 1886-1887 рр. вивчає культуру бавовнику у США, а потім втілює отримані знання, створюючи спеціальну плантацію на казенно-орендованій зрошуваній землі біля м. Тбілісі (1887-1889 рр.).

     У грудні 1889 р. Департамент землеробства та сільської промисловості відряджає його за кордон для підготовки до викладацької роботи. Петро Родіонович вивчає організацію галузевої науково-освітньої діяльності Національного агрономічного інституту (Франція) та Мюнхенського політехнічного інституту (Німеччина). Після повернення застосовує отриманий викладацький досвід, а також завідує спеціальними кабінетами і пасікою Петровської Академії. У лютому-листопаді 1893 р. здійснює керівництво сільськогосподарським і лісовим відділом на Всесвітній виставці у Чикаго.

     На запрошення генерала М.І. Каралькова у 1894-1895 рр. впорядковує структуру державного майна Туркестанського краю, згодом завідує Сочинською сільськогосподарською та садовою дослідною станцією. Коли сподівання повернутися до рідної Петровської Академії залишаються марними, П.Р. Сльозкін приймає пропозицію Департаменту землеробства очолити новостворену Київську контрольно-насіннєву станцію та лабораторію при ній. За перший рік своєї роботи станція проаналізувала понад 1000 зразків насіння, а також ґрунту та удобрювальних матеріалів. Її керівник швидко довів необхідність цієї важливої ланки для успішного на рівні світових стандартів галузевого сільськогосподарського виробництва. І головне, що вдалося Петру Родіоновичу довести – це рентабельність у діяльності при відповідальному державницькому відношенні до справи. Не випадково через півроку перший ректор Київського політехнічного інституту професор В.П. Кирпичов, після узгодження із різними інстанціями, забрав П.Р. Сльозкіна на посаду екстраординарного професора кафедри хліборобства сільськогосподарського відділення КПІ.

     Професор П.Р. Сльозкін – перший завідувач кафедри часткового землеробства сільськогосподарського відділення КПІ, яку очолював протягом 20 років. Його наукова діяльність була присвячена вивченню таких важливих проблем у рослинництві як методи поліпшення родючості грунтів, застосування раціональних систем удобрення сільськогосподарських культур і удосконалення технологій їх вирощування. Справжнім відкриттям П.Р. Сльозкіна на ниві світової агрономії став особливий спосіб, застосований при вивченні живлення у рослин: «метод ізоляції». А ще були фундаментальні підручники для освітнього процесу, за якими навчалась вся країна, чисельні монографії, а також статті у провідних фахових виданнях. За 4-х томну монографію, що описує маєтки Балашова, а також регіони, у яких вони функціонують у природничому, економічному та географічному відношенні, вчений отримав велику золоту медаль Він є автором «Сільськогосподарського календаря», який видавався у 1912-1914 рр. і користувався широкою популярністю у Російській імперії.

     Жодне важливе рішення й обговорення науково-освітнього забезпечення галузевого виробництва кінця XIX – першої чверті XX ст. не проходило без участі П.Р. Сльозкіна. Старообрядець за віросповіданням та вихованням, монархіст за переконанням, П.Р. Сльозкін важко зустрів зміни у соціально-політичному устрої країни після 1917 р. Однак, вже на початку 20-х активно включився у будівництво нової держави. Він викладає, консультує у Цукротресті та Коопсоюзі, працює у комісіях Української Академії Наук.

     П.Р. Сльозкін був яскравим дослідником, який вільно володів чотирма іноземними мовами, а ще чудово музикував та писав вірші. Росіянин за походженням, П.Р.Сльозкін віддав тридцять останніх років свого життя українській аграрній науці. Широко відома у світовому середовищі Тімірязєвка (Російський державний аграрний університет МСГА ім. К.А. Тімірязєва) називає вченого четвертим після Д. Прянішнікова, В. Вільямса та П. Коссовича найбільш видатним своїм випускником.

Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України