«Країну чекають непрості часи, та хлібороби допоможуть їй вистояти» - інтерв’ю з президентом, головою вченої ради університету Станіславом Ніколаєнком
Станіслав Миколайович, давно не спілкувалися. Розкажіть, який у Вас настрій, чим займається, що хвилює?
— Дякую. Настрій, як у всіх військових. Душа болить за країну, за наших людей, воїнів.
Ну, як Ви знаєте, я нині працюю на громадських засадах президентом університету, очолюю Вчену раду, офіційно є радником ректора. Викладаю в магістрів гуманітарно-педагогічного факультету.
Що означає посада президента університету?
— У Статуті університету внесена можливість колективу обирати президента університету, який може представляти університет в громадських, урядових, міжнародних організаціях, бере участь у виробленні стратегії університету, вносить пропозиції щодо удосконалення і розвитку освітньої, наукової діяльності, поліпшення кадрового забезпечення цих процесів.
Мене обрано конференцією трудового колективу, а Вчена рада обрала ще і головою Вченої ради.
Станіславе Миколайовичу, а не має тут якогось протиріччя, чи не перегукується Ваше поле діяльності із ректором?
— (Сміється). Ну якщо шукати протиріччя, то вони є скрізь, навіть на кухні з дружиною. І на сонці, як кажуть, є плями. Але від сонця людям потрібно тепло і світло, а не магнітні збурення.
Дивіться, коли я був обраний 10 років тому вперше в історії колективу на альтернативній основі ректором (точно за останні 30 років), то університет був у дуже важкому стані. Один приклад — на спеціальному рахунку було 400 тисяч гривень в червні 2014 року, а зарплати потрібно було видати в 6 разів більше. На кризовий період доцільним було суміщення посад. Такий підхід був ефективним тоді, як показав час.
Нині колектив університету набрав необхідну висоту, фінансовий матеріальний стан, кадрове забезпечення на досить високому рівні, то цей період вимагає демократизації життя колективу. Тому і відбулося певне розмежування функцій. Я виконую певні функції голови парламенту, ну ніби функції почесного президента, як в Німеччині, де реальна влада в канцлера Уряду, а президент зміцнює владу, допомагає розвитку країни.
Час, що минув, доводить, що наявність цієї посади стабілізує колектив, є певним захистом і від негативних зовнішніх впливів. А такі загрози існують.
Добре. Але скажіть, чи не має у Вас проблем із співпрацею з ректоратом, деканатами?
— Ні. Кожен молотить свою копну. Кожному є робота і своя шлейка — тягни і працюй! Знаєте, як у індійській мудрості. Якщо троє захочуть, то разом і глину на золото переведуть, а якщо ні — то і золото на глину переведуть. Нам глина і потрох не потрібні. Потрібні справи.
Ми добре координуємо свою діяльність, рівномірно розподіляємо ролі, навантаження. Тим більше — більшість керівників підрозділів мені добре відомі, і я їм.
Станіславе Миколайовичу, як оцінюєте роботу нової команди?
— Позитивно і це видно неозброєним оком. Імпонує нестримне бажання добитися якісних змін, зміцнити матеріальну базу, поліпшити співпрацю з бізнесом, міжнародними структурами.
Активізовані міжнародні зв’язки, з роботодавцями, міжнародні партнери потягнулися до університету, його кафедр.
Гарна робота проводиться з розробки мікрокваліфікацій, цифровізації управлінських процесів, зміцнюється матеріальна база корпусів, гуртожитків.
Помітні зміни в науковій діяльності, більше 130 мільйонів гривень за рік освоєно коштів на наукові дослідження. ФАО ООН розташувало проект на 340 тисяч євро в Українській лабораторії якості та безпеки продукції АПК. Це добре.
Тобто робота триває, колектив і керівництво працюють відповідно заявлених цілей. Маємо тяглість і наступність в реалізації задуманого, хоча все робиться по-новому, з певним азартом.
Можете навести конкретні приклади реалізації конкретних пропозицій, дій президента?
— А ви приходьте до мене і посидьте пару годин поруч і вам стане зрозуміло.
Приклади. Будь ласка. Ось мною ініційоване опитування студентів старших курсів з приводу затухання інтересів окремих осіб до навчального процесу. Наприклад, виявлено, що серед тих студентів, хто працює, лише 40% роблять це через бідність, відсутність коштів. Решта хочуть краще пізнати життя, заробити на якісь дорогі речі. Тобто молодь не розуміє значення пізнання в її майбутньому. Отже, ми мусимо робити і відповідні висновки, роз’яснювати краще молоді про їхні перспективи, перебудовувати освітній, інноваційний процеси — готуємо рекомендації.
Провели досить оригінальну дискусію на День знань між молодими та досвідченими педагогами, були цікаві пропозиції, які і враховані в освітньому процесі.
Серйозна справа зроблена у завершенні важкого, багаторічного процесу узаконення земель лісового фонду. Переконали Київську обласну державну адміністрацію і отримали державні акти на землю площею 4,5 тисяч гектарів. Це велика справа, спільна діяльність з ректором.
Для прикладу — згадайте ініціативу, коли Червоний Хрест України виділив університету новий генератор, вартістю майже мільйон гривень. Залучаємо кошти на благодійний фонд, допомагаємо людям.
Щодня залучаємо до підтримки кафедр, факультетів, ННІ урядові структури, представників міністерств, відомств, бізнесу.
Допомагаю ректорату встановлювати контакти з кращими університетами України, обміну делегаціями. Це унікальний досвід.
Активно займаю позицію в Спілці ректорів, Асоціації працівників аграрних навчальних закладів. А це реальний захист інтересів і нашого університету, відокремлених структурних підрозділів, кожного науково-педагогічного працівника, студента.
Не один раз брав участь в засіданнях профільних комітетів парламенту, відстоюючи інтереси науковців, викладачів, студентів. Нині ведемо боротьбу за право існування, збереження коледжів, недопущення вилучення земель сільськогосподарського призначення.
Станіславе Миколайовичу, розкажіть про проект з розкриття історичних віх університету до 130-річчя з дня народження alma mater.
— Дуже цікаве запитання. Моє життя пов’язане вже більше п’ятидесяти років з життям університету. Проте, зрозуміти всю велич і потугу alma mater дуже непросто. Багато сторінок життя колективу присипані попелом історії.
Тому, порадившись з ректором Вадимом ТКАЧУКОМ, ми вирішили здійснити серію публікацій до 127-ї, а потім і 130-річниці колективу в 2028 році. Складений план роботи. Спільно з науковцями кафедри міжнародних відносин та суспільних наук, музеєм готуємо серію книг, присвячених різним темам. Зокрема, народним депутатам, урядовцям, головам рад областей — випускникам університету. За роки незалежності 121 народний депутат обирався з числа наших випускників, 24 з них голосували за незалежність держави. Це унікальні речі.
Готуємо книгу про фундаторів університетської науки, Алею слави, тих, чиїми іменами названі 16 кафедр, кому встановлені пам’ятні дошки. Готуємо матеріали щодо жінок-вчених і т.і. Цікава і корисна робота.
Якщо в дерева університетської сім’ї є коріння, то в нього є і майбутнє!
Які перспективи бачите в діяльності університету, майбутнього держави?
— Нещодавно я виступив на сайті Освіта.ua із статтею щодо нової стратегії, функцій університетів, вчених академій в країні, що воює.
Остаточно стало зрозуміло, що війна з росією, демарші нового американського президента підштовхують і український уряд, колективи університетів до зміни всієї філософії життя і розвитку.
Потрібно менше шукати правди поза межами кордонів, а більше опиратися на власні сили, на свої 11 помічників — голову і руки!
Університети України діють в епоху невизначеності і турбулентності. На всесвітньому економічному саміті в Давосі визначені основні вимоги до майбутніх фахівців, мусимо їх враховувати. Це і уміння приймати рішення в кризових умовах, ініціативність, креативність.
Тож мусимо ці положення закласти в нову програму «Голосіївська ініціатива 2030». Радикальної зміни потребує дослідницька робота, практична орієнтованість навчання. Маємо революціонизувати навчальний процес, активно долучатися до нових досягнень в психолого-педагогічній науці, застосуванні штучного інтелекту, цифровізації всіх процесів.
Студент, який закінчив НУБіП України, повинен бачити свою перспективу, своєї сім’ї, своєї країни. Мир здобудемо лише через важку працю, патріотизм і волю. Думаю, що країну чекають непрості часи, але українці вистоять. А ми — хліборобські діти, в цьому державі допоможемо!
Хочу побажати славному колективу, співробітникам, студентам, всім Перемоги і Миру!
Розмовляв Валентин ОБРАМБАЛЬСЬКИЙ
