Точка відліку – минуле та сьогодення ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція»

     Агрономічна дослідна станція розташована в с. Пшеничне Васильківського району Київської області. Вона бере свій початок від радгоспу «Митниця» Саливінківського цукрокомбінату, який був організований у 1921 р. У 1956 р. Постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від і наказом Міністерства вищої освіти УРСР радгосп Митниця був переданий у підпорядкування Українській сільськогосподарській академії як навчально-дослідне господарство. Того ж року наказом по Українській сільськогосподарській академії була створена Агрономічна дослідна станція.

     Митниця виникла у XVII ст. після укладання «Вічного миру» (1686 р.) між Росією й Польщею як прикордонне місце збору мита. Біля Митниці є два кургани й проходить один із Змієвих валів (тепер називається Митницьким). За розповідями старожилів, земля, на якій розташоване село, до 1918 р. належала поміщиці Браницькій. 1921 р. поміщицькі землі передали новоствореному Саливінківському цукровому заводу й частина цих угідь отримала назву «Митниця».

     За радянської влади у селі було створено колгосп ім. Леніна, де вирощували пшеницю, кукурудзу, овочі, цукрові буряки. Було розвинене молочне тваринництво, свинарство й птахівництво. За успіхи у розвитку колгоспного виробництва 167 осіб нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Після війни землі перебували у підпорядкуванні Коростишівської паперової фабрики як підсобне господарство. Були передані у 1949 р. тресту Укрголовцукор та стали частиною Саливінківського цукрового комбінату Київського цукротресту. Із 1956 р. – у підпорядкуванні Української сільськогосподарської академії як навчально-дослідне господарство.

     У той період професорсько-викладацький склад навчального закладу значно активізував науково-дослідну й педагогічну діяльність. Поліпшилися умови для проходження виробничої практики студентів, посилився зв'язок науки з виробництвом. Цьому немало сприяла організація Митницької агрономічної дослідної станції.

     Вчені вирішували на дослідній станції такі завдання:
а) економічна оцінка агротехнічних заходів та системи ведення господарства; б) розробка раціональних систем обробітку ґрунту в різних сівозмінах Лісостепу України; в) розробка агрокомплексів одержання високих урожаїв озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, картоплі та інших культур; г) підвищення ефективності органічних, мінеральних та мікродобрив під головні сільськогосподарські культури; д) селекція, насінництво та сортовипробування озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків; є) комплексна механізація, електрифікація, автоматизація в рільництві, тваринництві та чимало інших.

     Агростанція «Митниця» мала 1721 гектар земельних угідь (1400 гектарів орних земель), 399 голів великої рогатої худоби, у тому числі 122 корови, 1500 голів свиней і досить великий парк машин (15 тракторів, 20 автомобілів, 4 зернозбиральні комбайни). Однак такі питання, як механізоване приготування і подача кормів на тваринницьких фермах, електродоїння, прибирання приміщень, збирання сіна, соломи, навантажування та розвантажування зерна на складах і токах, залишалися невирішеними.

     Першими науковими кураторами станції були академіки В.Ф. Пересипкін і П.Д. Пшеничний, професори М.Г. Городній, Б.К. Горошков, М.О. Зеленський, М.П. Дяченко, В.І. Мойсеєнко, Г.О. Каблучко, І.І. Ібатуллін та ін.

     За історію існування Агростанції на посаді директорів плідно працювали: Столяр Н.І. (1956 р.), Довгопол В.Н. (1959), Каліберда В.М. (1960), Гарматюк Г. (1960), Єроменко М.М. (1961), Головченко І.П. (1963), Животок Г.А. (1969), Бутенко С.Ф. (1969), Кириченко В.Г. (1973), Барановський Д.М. (1985), Антоненко В.Ю. (1993), Харчук А.С. (1996), Фурман В.А. (1999), Барановський В.Д. (2003), Чорний О.В. (2006), Нідзельський В.А. (2007), Подпрятов Г.І. (2007), Сташевський П.М. (2008), Карпань О.О. (2008), Коваленко В.П. (2009), Лінчук В.В. (2012), Чередніченко В.М. (2013), Вознюк П.Л. (2013); Павлюченко С.В. (2014), Журавель В.П. (2014).

     Багато наукових розробок вчених університету впроваджені у виробництво і дають високий економічний ефект. Станція займається вирощуванням і реалізацією елітного насіння озимих і ярих зернових культур та ріпаку.

     На основі наукових досліджень, проведених на полях станції, було підготовлено 19 докторських та десятки кандидатських дисертацій.
     В організаційній структурі підприємства найбільшу чисельність становлять працівники у тваринництві – 33%, автопарку – 10%, тракторному парку – 10% і у рослинництві – 9%. Значна кількість працівників зайнята обслуговуванням у підрозділах. Чисельність керівників і службовців у 2015 р. становить 16% загальної кількості працівників підприємства.

     У виробничій сфері урожайність зернових культур досягає 48 – 60 ц/га, у тому числі озимої пшениці – 70 ц/га. У скотарстві – від однієї корови надоюють близько 6000 кг молока. У виробництво постійно впроваджуються нові прогресивні технології вирощування сільськогосподарських культур на інноваційній основі.
     Організовано виробництво кінцевих продуктів споживання на основі інтеграції з переробними підприємствами та розвитку власних підприємств з обробки сільськогосподарської продукції.

     Агрономічна дослідна станція є базою практичної підготовки студентів і викладачів університету, де протягом року проходять навчальну і виробничу практику понад 500 осіб. Для керівництва цією важливою ділянкою навчального процесу створена кафедра виробничого навчання.

     У 1990 р. Митницю перейменовують у село Пшеничне на честь Павла Дмитровича Пшеничного доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка УАСГН, знаного вченого в галузі зоотехнії та годівлі сільськогосподарських тварин, першого ректора Української сільськогосподарської академії. П.Д. Пшеничний був людиною енциклопедичної компетентності, допитливим експериментатором, оригінальною особистістю. Де б він не працював і яку б роботу не виконував, його вирізняли вимогливість та принциповість, обов'язковість і чесність, різнобічність та надзвичайна працездатність, жадоба пошуку нових шляхів у науці. Висока наукова ерудиція, енергійна практична діяльність, чудові людські якості сердечність, доброзичливість, порядність, чуйність, нетерпимість до недоліків створили Павлу Дмитровичу авторитет серед вітчизняних та зарубіжних вчених.

*** Настанова

21.10 2009 р.
Історію не забувають, хто її знає вижива
Село XVІІ століття, на болотах цих пророста
Воно занедбане, убоге, розірване в розрізі літ
Росія, Польща тут місили, ділили начебто свою
Вкраїни серце доривали, звіріли бачачи жагу
Тяжкі часи, в полоні тяжко, шукати радості розквіт
Тут поселилася панянка, Броніцкіх кажеться повіт
Ішли часи Вкраїна стала, Віднявши серце у катів
Тепер усі навколо нього, Чатують – болісно усім
Слава усім хто є із нею, хто кров’ю землю напував
Безстрашно йшов із торсом голим, і оселедцем розвівав
Летів вперед неначе сокіл, із заду сонце залишав
Це наш народ, це наша гордість, я тихо сину промовляв.

Коваленко Віталій Петрович,
кандидат сільськогосподарських наук, доцент

кафедри кормовиробництва, меліорації та метеорології