«Тринадцятий» зробив правильний вибір! Тільки НУБіП! Тільки Менеджмент!

17 липня 2024 року на гуманітарно-педагогічному факультеті НУБіП України відбулась особлива подія! Саме так ми – викладачі кафедри управління та освітніх технологій – в складі предметної комісії з «Єдиного фахового вступного випробування» (професор Сергій Кубіцький, професор Наталія Гречаник, доцент Людмила Білан) сприйняли день складання вступного профільного екзамену абітурієтнами пільгових категорій. Хоча, стосовно цих людей дуже хочеться сказати: «ОСОБЛИВІ ВСТУПНИКИ, ОСОБЛИВІ ЛЮДИ, НАШІ ПЕРЕМОЖЦІ, НАШІ ГЕРОЇ!», максимально підкреслюючи всю шану й повагу до них і їх громадянського подвигу!

Отже, до нас завітали воїни, «титани», учасники бойових дій, котрі, попри все, впевнено дивляться в майбуття і прагнуть ЖИТИ, ПРАЦЮВАТИ НА БЛАГО УКРАЇНИ! Вони відчутно були дещо стурбовані, схвильовані й дуже зосереджені, так як їх твердий намір і рішення на сьогодні – здобути магістерський освітній ступінь, продемонструвати справжнє лідерство «з пером в руках», стати кваліфікованими управлінцями! Таке цілеспрямоване прагнення надихає і дає сил, передусім, нам!

Для мене особливою постаттю став один вступник, з яким я власне познайомилась певний час назад. Він завітав особисто до університету, щоб побачити все на власні очі, бо звик покладатись на себе, свою думку, тому для нього було важливо вочевидь пересвідчитись в тому, що вже чув та знав про наш університет, а саме - дізнатись більше про спеціальність «Менеджмент», почути про умови й особливості навчання, окреслити для себе перспективи тощо. Розмова тривала довго й мені було дуже цікаво слухати цього молодого чоловіка, який відразу вразив відкритістю й бажанням «проговорювати своє», спілкуватись, що є скоріш «виключенням із правил» для людей обпалених війною…

Сергій мені розповів, що родом він із Луганської області, зі Старобільська. Має двох дітей — доньку та сина. Ще в далекому в 2005-му  відслужив строкову спецпризначенцем у Внутрішніх військах. Ще наприкінці 2015-го пішов служити за контрактом до лав ЗСУ, щоб захищати Україну від російських загарбників. Сергій і тоді, і нині стверджує, що це його обов’язок — воювати за свою країну.

Ще тоді Сергій розповів про свій особливий позивний «Тринадцятий», чим відверто мене здивував. «Чому саме «тринадцятий?», запитала я. Відповідь була дуже простою без всілякої містики: «Я з 13-ї області України, Луганської. Я дуже часто стикаюсь із числом 13 і переконаний, що воно для мене щасливе…. Я живий і це підтвердження цьому».

«Люди не повинні забувати про свою рідну землю!» - послуговується Сергій таким принципом, тому з 15-го захищав бойові позиції на підступах до Авдіївки, в 2021-му році восени охороняв Україну від нападу росії зі сторони Криму, був поранений в 2022-му, має бойові нагороди, про які сором’язливо замовчує…

Пройшов час і ось гранатометник 72-ї бригади Сергій Бондар сидить за партою в 102 аудиторії з ручкою в руках і старанно виводить літери, помітно хвилюється, але вправно робить свою справу…. Сергій раніше завершив виконувати завдання екзаменаційного білету і в нас з’явилась можливість ще раз поспілкуватись, чому я дуже зраділа.

Пане Сергію, дуже рада Вас бачити. Радію, що Ваш намір навчатись є стійким.

- Звісно, що своє рішення я не змінив, бо загалом звик ставити мету й діяти.

Чому Ви вирішили навчатись?

- Я вже маю вищу освіту, зокрема – закінчив ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» і здобув кваліфікацію «Магістр з професійної освіти, інженер-дослідник в галузі транспорту, викладач ЗВО». Певний час працював  в закладі освіти інженером з охорони праці і за сумісництвом викладачем. Це був дуже цікавий і корисний досвід, він надихнув мене на позитивні ідеї і я відчув в собі інший потенціал, який потрібно розвивати. А це можливо тільки, навчаючись.

Чому НУБІП і чому саме менеджмент?

- Відповідь дуже проста. По-перше - престиж університету, НУБІП визнано одним з найкращих в Україні і не тільки, по-друге – поради й авторитетна думка знайомих і, по-третє – мій візит до університету місяць назад прикінцево визначив мою долю. А «Менеджмент» тому, що перша магістерська кваліфікація, яку я отримав, має дуже вузьке спрямування, а я в майбутньому планую зробити кар’єру, зайняти керівні посади саме в закладах освіти, відчуваю в собі управлінський хист. Проте розумію, що освітній менеджмент принципово різниться від того досвіду який я здобув.

Пане Сергію, я не сумніваюсь, що Ви станете студентом і майбутнім управлінцем, зростите і займете омріяну керівну позицію. А які ж очікування від навчання?

- Розумію, що знову навчатися буде нелегко і це потребуватиме значних зусиль, але я точно знаю, що мені вже мало що страшить і я все здолаю. А ще знаю, що команда досвідчених професіоналів кафедри факультету й університету, в цілому, мені допоможуть в цій відповідальній справі. Я ретельно зважив все і прийняв рішення вступати на освітню програму «Управління закладом освіти», яка зорієнтована на формування й розвиток педагогічних  лідерських властивостей та тих якостей, котрі закладають фундамент ефективного функціонування й розвитку закладу освіти, а значить і дієвого керівництва установою чи його підрозділом. Вважаю, що вже володію певними лідерськими якостями, але їх потрібно розширювати, тому маю велике бажання їх вдосконалити й розвивати, а також хочу знати все про управління всіма процесами і людськими ресурсами в освітньому закладі і не тільки. Мудрі люди кажуть, щоб бути успішним потрібно займатись тим до чого «тягне», що приносить задоволення і навчатись цьому невпинно. Я згоден з такою позицією. Маю надію що моє прагнення до власного розвитку, намагання більше знати і вміти, й наявний досвід управління людьми в кризових ситуаціях, зокрема в умовах військових дій принесуть користь мені, в майбутньому моїй країні та народові. Тому сьогодні я тут.

Які Ваші хобі, інтереси?

- Я дуже люблю музику, люблю співати! Граю і продовжую вчитись грі на гітарі, співаю під власний супровід пісні про війну, про майбутнє, про кохання. Мої побратими знають про це і воїни з Бахмута мені подарували гітару. Пісня мене заспокоює, надихає…. Загалом, мені це гріє душу…. Коли виявилась нагода я залюбки спілкувався із відомими українськими співаками і шоуменами. В мене є світлини якими дуже дорожу.

Вільний час у нашого Сергія між іспитами швидко сплинув і потрібно зібратись з думками, налаштуватись на здолання наступної сходинки. Отже, пане Сергію, дуже дякуємо Вам за відверту розмову і згоду її оприлюднити на сторінці нашого факультету, бо ми і наша молодь мають знати своїх героїв, котрі не зупиняються, котрі серед нас і для нас!!!

Зичимо, НАШ ПЕРЕМОЖЦЮ, впевненої життєвої мирної ходи, Божого оберегу повсякчас! Успіху в складанні вступних іспитів!
Ми чекаємо Вас в навчальній аудиторії і обіцяємо самовіддано рука в руку з Вами
тримати освітній фронт!
Пишаємось тим, що студентські лави НУБіП України підсилюються такими ЛЮДЬМИ!
Будьмо їх гідними! СЛАВА УКРАЇНІ!

Розмову провела і записала Наталія Гречаник,
професор кафедри управління та освітніх технологій