Різноплановість навчальної практики здобувачів освітньої програми «Готельно-ресторанний бізнес»

Складена кафедрою готельно-ресторанної справи та туризму програма навчальної практики спрямована на формування професійно значущих умінь та навичок, психологічної готовності до виконання обов’язків на робочих місцях у підприємствах готельно-ресторанного бізнесу.

 

Одним з напрямів діяльності підприємств індустрії гостинності є укладання партнерських відносин з суб’єктами туристичної діяльності, уміння запропонувати та надати інформацію щодо існуючих екскурсійних програм. Здобувачі вищої освіти мали можливість під час практики стати слухачами захоплюючої екскурсії історичним центром м. Києва. Гідом та неперевершеним знавцем історії столиці був кандидат філософських наук, доцент кафедри готельно-ресторанної справи та туризму Фоменко Антон.

 

Виноградов Давид: Початком нашого маршруту стала станція метро «Золоті ворота», яка по праву входить до десятки найгарніших станцій метро світу. Ще спускаючись ескалатором, ми занурилися в атмосферу давньоруської величі, адже мозаїки та оздоблення станції нагадують про славетне минуле нашої столиці.

Вийшовши на поверхню, ми опинилися перед величними Золотими воротами – справжнім символом могутності Давнього Києва. Важко уявити, що колись ці ворота були головним в'їздом до міста, неприступною твердинею, яку не зміг здолати жоден загарбник. Навіть ординці хана Батия, які частково зруйнували ворота у 1240 році, змушені були шукати інший шлях до міста, проникнувши крізь Печерські ворота (на території сучасного Майдану Незалежності).

Далі наш шлях пролягав вниз по Золотоворітській вулиці, де ми зупинились біля пам'ятника прикордонникам. Роздивляючись скульптуру козака на коні, ми звернули увагу на цікаву деталь: у коня відсутні сідло та стремена! Виявилось, що стремена з'явилися у вжитку вершників лише у VI столітті нашої ери, ймовірно, завдяки кочовим тюркським народам, що пізніше передали їх германцям.

Продовжуючи свій шлях Володимирською вулицею, ми вийшли на Софійську площу, серце столиці. Велич Софійського собору вражає. З 1920 року Софійський собор є національним музеєм-заповідником, і богослужіння тут не проводяться, хоча іноді представники різних українських церков здійснюють молебні з нагоди певних дат.

 

Продовжуючи наш маршрут, ми дісталися до вулиці Володимирський проїзд, де зосереджені одразу декілька важливих установ. Навпроти цих будівель розташувався розкішний п'ятизірковий готель «Хаятт Рідженсі». Звісно, як студентам спеціальності «Готельно-ресторанна справа», нам було надзвичайно цікаво побачити цю перлину готельного бізнесу на власні очі.

І ось нарешті ми підійшли до Михайлівського Золотоверхого монастиря – ще однієї перлини давньоруської архітектури. Антон Валерійович розповів, що це був перший храм в Давній Русі, бані якого були вкриті золотом. Ця традиція властива саме нашим предкам, які вірили, що таким чином демонструють Богові свою щедрість та відданість. Цікаво, що подібна практика зустрічається в буддизмі, де золотом вкривають ступи та деякі храми, але це вже глибока Азія.

Ми дізналися, що в XII столітті до Михайлівського монастиря були привезені мощі святої Варвари. Мощі – це тіло святого, що збереглося нетлінним. Хоча в церковній науці немає чіткого ствердження про обов'язкову нетлінність рештків святих, народна традиція міцно пов'язує святість з цим явищем.

Після Міністерства закордонних справ шлях проліг Десятинною вулицею до Андріївської церкви. Наступною зупинкою стало місце, де колись височіла Десятинна церква, перший кам'яний храм Давньої Русі. На жаль, до наших днів він не зберігся, бувши зруйнованим під час монгольської навали 1240 року. За легендою, кияни, які намагалися знайти порятунок від ординців у стінах храму, сховали навколо нього свої найцінніші речі. Більшість цих скарбів досі не знайдено, і хтозна, які ще таємниці ховає ця земля.

 

 

Жах навали Батия ніби висів у повітрі, коли ми стояли на невеликому сквері з хрестом. Саме тут у 1938 році археологи знайшли страшне свідчення тих подій – глибокий рів, на дні якого спочивали рештки трьох тисяч оборонців міста, страчених монголами. Уявіть собі: три тисячі людей, які віддали життя, захищаючи свою землю!

Завершилася наша екскурсія біля Храму Успіння Богородиці Пирогощої – однієї з найдавніших святинь Києва.

 

Екскурсія до «Феофанії» – парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, що знаходиться на півдні столиці і входить до складу природно-заповідного фонду України дала можливість здобувачам на чолі з старшим викладачем кафедри готельно-ресторанної справи та туризму Шкварун Любов побувати в справжньому оазисі, зеленій скарбниці та неповторному куточку природи. Особливу атмосферу місцю надає Свято-Пантелеймонівський собор, що височіє серед зелені як символ духовності та віри. Недарма «Феофанія» вважається не лише місцем відпочинку, а й культурно-релігійним центром.

 

 

Одним із навичок роботи в готельно-ресторанному бізнесі є уміння вчасно попередити нещасні випадки та при виникненні таких знати, яким чином врятувати життя і матеріальні цінності. Тому протягом двох днів викладачами кафедри Мельниченко Світланою та Стретовичем Олександром було організовано відвідування пожежно-рятувальної частини МНС № 25 Оболонського району міста Києва – найбільшої пожежної частини в Європі та Дніпровського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві.

 

Здобувачі занурились в історію пожежної справи та на власні очі побачити сучасну техніку, яка допомагає рятувати життя, отримали знання щодо поведінки під час виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі у підприємствах готельно-ресторанного господарства.

 

Мелет Валерія: Я отримала незабутні враження від перебування в пожежних частинах, Музеях історії пожежної техніки та обладнання. Професіоналізм та відданість рятувальників справі, яку вони виконують є вражаючою. Пожежник – це не просто професія, а справжнє покликання, яке вимагає виняткової сили духу, відваги та готовності ризикувати власним життям заради порятунку інших.

Чередник Вікторія: Під час перебування в пожежних частинах ми не тільки мали можливість побачити нову сучасну техніку, а й дізнатись про різноманітні програми навчання та тренування для населення, які проводять рятувальники та, які так потрібні в нинішніх умовах.

 

Постійна робота з людьми, а також функціонування підприємств готельно-ресторанного бізнесу в умовах війни передбачає отримання майбутніми фахівцями навичок щодо надання першої домедичної допомоги. Здобувачі мали можливість відвідати Голосіївську районну організацію товариства Червоного Хреста України в м. Києві. Майстер-клас, який проводила керівник організації Родіна Світлана дав можливість отримали безцінні знання та навички з надання першої допомоги. Особливу увагу було приділено алгоритму дій у разі необхідності надання допомоги постраждалому. Для кращого засвоєння інформації, навчання проводилось у парах через розігрування ситуацій, які можуть виникнути в повсякденному житті. Така форма навчання виявилася не лише корисною, а й досить емоційною, що допомогло краще запам'ятати важливу інформацію.

Немало важливим під час навчання є передача традицій здобувачів старших курсів молодшим. Саме тому, першокурсники були запрошені, у рамках проходження навчальної практики, до випуску бакалаврів, особливого, наповненого урочистістю, радістю та ноткою суму дня.

 

По завершенню навчальної практики відбувся публічний захист звітів. Керівники практики та здобувачі мали можливість обмінятись інформацією та отриманими враженнями.