Подорож у медову країну

14 травня 2024, 14:10

   

   Медопродуктивне господарство, на якому довелося нещодавно побувати, знаходиться в селі Халеп‘я, неподалік славнозвісного Трипілля. Воно розташоване в мальовничому й затишному куточку, де колись, у сиву давнину, поскрипувала етнічними жорнами трипільська культура, де в дуплах дерев безперестанку гуділи бджоли, де на полях у теплі погожі дні пашіла духмяним ароматом медоносна рослинність, де обабіч медодайних угідь торував свій доленосний шлях широкий та могутній Дніпро...

   З тих пір в еволюційному відношенні нічого майже не змінилося. Природа як була неповторною, такою вона й залишилася, медоноси як виділяли свій нектар, так вони й до сих пір його виділяють, бджолиний промисел як процвітав, так він і донині процвітає.

   І нічого не вдієш. Так створений земний світ — усе привабливе має своє продовження, усе корисне має свій зиск. Щоправда, цей зиск переслідує не егоїстичну, а благородну мету, адже де панують гармонія, лад і порядок, там завжди — благоустрій, злагода й мир.

   Та, на жаль, не всім під силу це зрозуміти,  не кожному надано право підкорити вершину високої духовності. Атож хто постійно жадає легкої наживи, той нещадно толочить той цвіт, від якого залежить його подальше існування, та не тільки його, а й тих організмів, які живляться цілющим бальзамом покритонасінних рослин...

    Отож, як бачимо, суттєвих змін у природі, які регулюють стан доцільної рівноваги й гармонійного порядку, правду кажучи, ще не відбулося. Те, що приносить неабияку користь земним мешканцям, залишилося в майже незмінному вигляді, а те, що завдало їм непомірної шкоди, зникло мамо собою...

   Єдине, що істотно змінилося, так це методи окультурення диких рослин та способи розведення й утримання бджіл (тільки вже не в еволюційному, а в агроценозному відношенні).

    Відтак культурних рослин стало дедалі все більше, а господарські умови пасічникування неодмінно поліпшились і вдосконалились.

    Отож час на місці не зупинився. Він безумовно вніс свої корективи в еволюційний поступ природних процесів, давши можливість заповзятливим пасічникам від бортей і дуплянок перейти до корпусних вуликів, від простих медогонок на потужні медопереробні агрегати, від тяжкої фізичної праці до автоматизованої роботи.

   Так і в даному промисловому господарстві, завдяки наполегливій завзятості його працівників, відбулися суттєві зміни. Запечатавши в історичну скриньку традиційний спосіб добування меду, досвідчені фахівці спровадили свої технологічні ресурси в русло новітньої форми його оперативного постачання. Хоч бортяні колоди тут подекуди й залишилися, та майже нічого не зосталося від застарілих методів бджолиного виробництва.

    Отож звичайних медогонок та простих пасічних інструментів я, на диво, не побачив. Напевно тому, що всі виробничі засоби механізувалися до такої міри, що традиційним знаряддям праці тут, і справді, не знайшлося відповідного місця.

    Технологія, отже, стала настільки прогресивною, що не вкладається навіть у свідомості те, яким чином вона змогла так стрімко дістатися вершини свого розвитку, яким способом отримала можливість упоратися з такою грандіозною кількістю меду, що немовби бурхливим потоком нестримно нахлинув до пункту свого призначення?..

    Більше того, цей готовий продукт, посиливши свої смакові якості (за рахунок швидкоплинного руху), переповнив ущерть не лише товарний резервуар господарства, а й чашу терпіння його споживачів.

     До того ж процес викачування меду в медогінному цеху не довготривалий. Він наразі відбувається так швидко, що не встигаєш навіть глянути вгору, як цей запашний продукт уже виблискує у великих медозбірних чанах. Це свідчить про високу досконалість технологічного обладнання та про його злагоджене функціонування... 

   Окрім цього, на території підприємства є лабораторія, де проводять якісне оцінювання різних сортів меду, а також спеціально відведені місця для утримання овець, корів та службових собак. Їх присутність тут не випадкова. Кожен із них виконує своє головне призначення. Собаки охороняють, а вівці й корови забезпечують бджолярів та працівників сусіднього господарства продуктами харчування й високоякісним органічним добривом.

   Це добриво є надійним захистом від шкідливої дії отрутохімікатів, які майже не використовуються на фермерських угіддях, розташованих поблизу даного комплексу, тому що існує нагальна потреба в його широкому застосуванні. За такої умови рослини мають можливість повноцінно виділяти нектар, а бджоли його інтенсивно збирати.

   Отож, куди не кинь оком, скрізь буяє різнотрав’я, куди не стань ногою, скрізь тече мед. Він, і справді, немовби рікою пливе, адже його кількість така велика, що подеколи не вистачає необхідної тари для його впорядкування. Та, всупереч тимчасовій відсутності медозбірних лотів, цей мед, у міру їх часткового надходження, періодично експортується в чужі держави та, що вкрай важливо, задовольняє споживчі потреби українського населення...

   Отим-то це дивовижне райське місце, безсумнівно, можна назвати медовою країною, адже в ній зосереджено понад дві тисячі бджолиних сімей, для яких створені належні умови щодо їх утримання й використання. Так, наявність зимівника, приміщень для медозбору, а також столярного й медопереробного цехів є цілком очевидною. Здавалося б, кращого й потужнішого медопродуктивного підприємства за вищеописане в нашій державі немає, а якщо воно де-небудь і є, то використовується лише з обмеженими господарчими можливостями. Це, безперечно, не є перебільшенням, адже рівень продуктивності, незважаючи на малочисельність обслуговуючого персоналу, тут украй високий, а її собівартість, порівняно з малоефективними способами господарювання, надто низька.

Володимир Атаманчук,

студент 1 гр., 3 курсу, ТВППТ

 

   

 

 

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook