В НУБіП України відзначили День вишиванки

А я іду по світу в вишиванці.
Встає над світом щире сонце вранці
І землю гріє променем ясним.
А я іду по світу в вишиванці.
Я – українка ! І горджуся цим!

  Такими словами розпочалося в Національному університеті біоресурсів і природокористування України відзначення Дня вишиванки – свята, яке започаткувала у 2006 році на той час студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк, запропонувавши своєму одногрупникові домовитися з усіма, хто має вишиванки, обрати якийсь день і прийти на пари у вишиванках. Так відбувся перший День вишиванки, що згодом став історичною подією: нині свято розрослося до міжнародного рівня, і його географія охоплює близько 60 країн.

  Про це у вітальному слові розповів проректор з науково-педагогічної роботи, міжнародної діяльності та розвитку, доктор економічних наук, професор Вадим Ткачук, зазначивши, що вишиванка – символ нашого патріотизму, а саме патріотизм допомагає сьогодні захищати Україну, щоб зробити її успішною, сильною, непереможною.

  Нитку патріотизму розвив у своєму виступі і голова наглядової ради НУБіП України, доктор політичних наук, професор Микола Томенко. «День вишиванки – знаковий для українців день, коли ми, вшановуючи одвічний український символ – вишиванку – ще раз утверджуємо свою ідентичність, – сказав Микола Володимирович, – а кожне вшанування символів – крок до Перемоги! Тільки пам'ятаймо: патріотами потрібно бути щоденно, а не лише у такі дні. Лише тоді, як говорив наш батько Тарас, «на оновленій землі врага не буде, супостата…», – завершив відомий громадський і політичний діяч Микола Томенко.

  До сліз розчулив присутніх і виступ курсанта кафедри військової підготовки, молодшого сержанта Анни Сердюк. Анна підкреслила, що вишиванка дійсно є оберегом і для тих воїнів, які сьогодні на передовій, завдяки яким ми маємо можливість навчатися і збиратися у дружньому університетському колі, тому про них треба пам'ятати щохвилини і при кожній нагоді допомагати, щоб наблизити Перемогу.

  Атмосфера насправді була дуже теплою, видно, що зібралися ті, кому не байдуже, як далі будуть зберігатися і примножуватися наші прадавні звичаї, зокрема один з них – у радості і в біді не залишатись байдужими, черствими, виливати свою душу, свій настрій на білому полотні – на рушнику, скатертині, вишиванці – розмаїттям кольорів та візерунків.

  І душевності їй додали музичні композиції від колективів кафедри культурології: «Вишивала дівчина вишиванку» від керівника студії академічного, естрадного і джазового співу, старшого викладача кафедри культурології Владислави Чайки і студентки гуманітарно-педагогічного факультету Анастасії Кулакевич та «Іде українка» у виконанні тріо «ТоНіка» у складі завідувачки кафедри Ірини Майданюк, викладачок Ірини Литвиненко і Тетяни Симоненко.
  Тож

Одягнімо, друже, вишиванки —
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо в свята і неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм — вороги безсилі
Зруйнувати український дім.

Ірина Майданюк