Ульяненко без цензури: майбутні журналісти переглянули фільм про відомого письменника

За розкладом перша пара у студентів НУБіП України розпочинається о 8:30 чи з лекції, чи із семінарського або практичного заняття. Студентам спеціальності «Журналістика» пощастило розпочати свій день із презентації документального фільму «Ульяненко. Без цензури», який представили режисерка, кіносценаристка та співзасновниця творчого об’єднання «Вавилон'13» Юлія Шашкова та письменник, журналіст і літературний критик Ярослав Карпець.

Показ документального фільму про життя письменника Олеся Ульяненка розпочався передмовою пана Ярослава, який висловив сподівання, що після перегляду молоді люди підуть у бібліотеки чи книгарні знайомитися із творчістю письменника.

Отож фільм розповідає про життєвий та творчий шлях українського митця, наймолодшого лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка. Це письменник, який вирізняється з-поміж інших не тільки своєю зовнішністю, а впізнаваним та ні на кого не схожим творчим почерком. Письменник Михайло Бриних в інтерв'ю розповів про те, що філологічної освіти Олесь не мав, тому міг робити багато помилок у текстах, але «писав так, як треба». Фільм загатом зосереджений на спогадах людей, які стикалися із Олесем протягом його життя. Про нього оповідали рідні, письменники, журналісти та люди, дотичні до його творчості.

Режисерка Юлія Шашкова зізналася, що матеріали до фільму було збирати надзвичайно складно, і навіть порівняла себе із археологом, який маленькими фрагментами відшукує те, що насправді має цінність. Загалом ми побачили велику кількість відеоматеріалів із життя письменника, його інтерв’ю та різноманітних культурних заходів. Для запису матеріалу із сестрою Олеся Ульяненка пані Юлія вирушила аж до Каліфорнії.

У фільмі представлено багато оповідачів, але насправді тих, хто зголосився поділитися спогадами про Олеся Ульяненка, було ще більше. «Складнощі полягали в тому, щоб поєднати все в одне ціле і донести до глядача цілісний образ Олеся», – зазначила режисерка. Їй це чудово вдалося, і в підсумку ми спостерігали динамічну, об’ємна картину.

Ця робота розповідає про його цікавий стиль життя, який для когось може здатися шаленим, «напівволоцюжним». Не оминули увагою й історію кохання письменника. Як зауважив письменник Андрій Кокотюха, незважаючи на певні «дивацтва», Ульяненко ніколи не був обділений жіночою увагою. Але коханням його життя стала журналістка Ірина Ванникова, яка зі сльозами на очах згадувала Олеся. Однак родинне гніздо вони так і не збудували, мабуть, через розбіжності у стилях життя. Сам письменник зізнавався: «Страшний біль любити жінку і любити письмо».

Найдраматичнішим був епізод про цензурування та заборона роману «Жінка його мрії», за який автор боровся до кінця і яких дуже вплинув на його стан здоров’я (письменник помер через декілька місяців після завершення судового процесу). Тож можна сказати, що Олесь Ульяненко поклав своє життя заради письменництва. Неочікуваним було почути від пана Ярослава, як він нещодавно стикнувся з категоричною відмовою презентувати фільм про митця в одній із бібліотек Києва. «Тож роки минають, а творчість письменника, на жаль, страждає й донині. Але Олесь Ульяненко увічнив себе насамперед у творах, яких встиг написати понад 20, і в пам’яті багатьох людей. Його іменем названо провулок в його рідному Хоролі, а нещодавно ще й в Ірпені» – зазначив Ярослав Карпець.

Після показу студенти і викладачі ділилися враженнями від побаченого. Професори Іван Чиж та Світлана Харченко розповіли про свої емоції від перегляду фільму, акцентуючи важливості збереження нашої справжньої історії для майбутніх поколінь, зокрема й у таких унікальних документальних кадрах. Доцент Наталія Адамчук звернула увагу на те, як цікаво було побачити справжні, живі емоції письменників різних поколінь, коли вони згадували про Олеся Ульяненка, спільні творчі проєкти, письменницькі будні. 

А студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика» Йордана Курганевич висловила свою думку такими словами: «Сьогодні я відкрила для себе ще одне віконечко в українській літературі – Олеся Ульяненка. Це людина щира, цікава, а найголовніше – справжня. Мені запам’яталися його погляди на життя. Він завдяки своїй простоті притягував до себе людей. І яскравим прикладом цього є всі герої фільму, які з усмішкою згадували про нього і розповідали різні історії. Про Ульяненка треба знати, його книги потрібно читати, щоб всупереч всім і всьому він залишив свій слід в людській памʼяті та українській історії».

Дякуємо організаторам за чудову можливість відкрити для себе ще одну непересічну постать у такій багатій рідній культурі!

Єлізавета Махонюк,
студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика»