Популізм: добре чи погано?.. Виклики доби
Популізм: добре чи погано?.. Виклики доби
14 квітня 2024 року
За останні кілька років у світовій політиці спостерігається зростання популізму, а також чимало проблем, пов'язаних із ним. Складність визначення популізму та його розуміння обговорюється науковцями та політичними оглядачами, які вбачають у ньому загрозу демократичному врядуванню і фактор, що активно впливає на формування сучасної політики. Тобто, політика популізму може активно «переміщуватися» у законодавчі акти, викликаючи хаос та руйнуючи усталені підвалини національних та міжнародних правових систем. Популізм спровокував гарячі дебати щодо його наслідків від перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США 2016 року і у нинішніх передвиборних перегонах у цій країні створив ситуацію критичної небезпеки для України, яка бореться не тільки за суверенітет і свободу для себе, але й для Європи та усього демократичного світу. Популізм багато в чому активував появу правих рухів у Європі сьогодні, що є особливо загрозливо перед виборами до Європейського парламенту, за результатами яких формуватиметься політика Євросоюзу щодо наших європейських прагнень.
Студент четвертого курсу юридичного факультету НУБіП України Владислав Данилюк, який вивчає правові, політичні та економічні дисципліни в одному з найстаріших та престижних вишів Великобританії Університеті Ґлазґо (Шотландія) щойно завершив та успішно захистив дослідження теми популізму у світовій політиці.
Університет Ґлазґо. Головний корпус
Основні тези дослідження пропонуються у перекладі з англійської зі скороченнями
ПОПУЛІЗМ І ПРОГРЕС
Визначення самого популізму є складним завданням, на думку таких дослідників, як Мюллер (2015) та Бейкер (2019). Одні хвалять політику популізму за те, що вона є важливою противагою елітам, які не реагують на потреби значної кількості людей, тоді як інші стурбовані її поляризаційним тоном і потенціалом послабити демократичні інститути.
У багатьох випадках популістські рухи можуть мати спільні риси, такі як виступ проти репресивної еліти та підтримка прямої демократії. Втім, самі «люди» мають різні конотації та пропозиції один від одного. Чи може популізм бути прогресивною силою, як це постулює Муфф (2020), чи він за своєю суттю асоціюється з правим націоналізмом? З іншого боку, Тугал (2021) досліджує потенціал та здатність лівого популізму до трансформації, тоді як інші застерігають від його небезпеки.
Мета цього дослідження – проаналізувати та описати популізм, його можливі переваги та проблеми. Досліджуючи його вплив на політику, наприклад, труднощі в побудові владних структур і винесення на політичне поле проблем людей, ми можемо отримати чіткіше розуміння цієї політичної концепції. Однак ми повинні визнати такі мінуси популізму, як зростання демагогії, загрози демократичним нормам і спрощення серйозних проблем і загроз. Завдання полягає в тому, щоб описати виклики популізму, визнаючи його потенціал як для позитивних змін, так і для занепаду демократії. Ми можемо збалансувати його негативні аспекти з позитивними, критично поставившись до нього.
Популізм, який часто асоціюється з полум'яною риторикою та політикою, що викликає розбіжності, може несподівано запропонувати низку позитивних акцентів у політичний ландшафт. Зокрема, популізм може «відтворити» демократію та потенційно вирішити проблеми людей.
Одним із найбільших внесків популізму є те, що він може мобілізувати політично пасивні частини суспільства. За словами Мюллера (2016), популістські лідери, як правило, використовують мову, яка дійсно резонує з тими, до кого традиційні політики не змогли достукатися. В результаті підвищується рівень демократії в країні або суспільстві. Такими покращеннями може бути збільшення явки виборців, наприклад, серед робітничих професій та сільських громад, які, можливо, раніше відчували себе відірваними від політичного процесу (Moffitt, 2016). В історії є маса прикладів, коли це відбувалося: в кінці 19 століття, наприклад, в Америці існувала Народна партія. Їм вдалося переконати величезні групи фермерів і робітників, що голосування того варте, якщо вони хочуть економічних реформ, що зрештою призвело до більш представницької демократії (Postel, 2009). Як наслідок, можна сказати, що популізм змушує політично пасивних громадян відчувати, що їхній голос має значення.
Але мобілізація – не єдина перевага. Звинувачуючи усталені еліти в їхніх незаконних схемах і вимагаючи реформ, популізм може стати вирішальним інструментом змін (Katsambekis, 2016). Їхня риторика, як правило, проливає світло на всі види нерівності в нашій політичній системі, особливо на ті, де потреби звичайних людей не задовольняються інтересами правлячого класу. У свою чергу, політика починає переглядатися і ставитися під сумнів до тих пір, поки не відбудуться реальні зміни. Ми також бачили такі випадки багато разів протягом історії. Чудовим прикладом є власна популістська партія Америки, оскільки вона змогла проштовхнути суворіші правила щодо залізниць і банків, які тоді розглядалися як інструменти контролю еліти, в результаті чого суспільство стало більш рівним і справедливим (Postel, 2009). Таким чином, популізм фактично слугує суттєвим стримуючим фактором для усталених владних структур.
Як зазначалося раніше, популізм також має потенціал слугувати інструментом для вирішення того, що насправді хвилює людей. Багато мейнстрімних політиків схильні ігнорувати або відмахуватися від більш нагальних проблем пересічної людини. З іншого боку, популістські політики чи партії беруть ці занепокоєння та виносять їх на політичне поле (Müller, 2016). Важливо розуміти, що зазвичай такі партії роблять це заради своїх політичних інтересів, однак це не заперечує того факту, що занепокоєння народу голосно піднімається ними. Це неминуче змушує інституції вирішувати питання, які вони воліли б не робити — просто тому, що більше немає місця для виправдань. Зокрема, європейські популістські рухи останнім часом досягли успіху, піднявши свій голос щодо імміграції та її впливу на національну ідентичність. У свою чергу, політики були змушені обговорювати політику безпеки кордонів та інтеграції (Katsambekis, 2016). Дуже важливо переконатися, що уряд знає і вирішує проблеми чи занепокоєння звичайних людей у наш час. Нарешті, ми не можемо забувати, як популізм змушує кожного відчувати себе причетним до чогось більшого. Їхня риторика часто обертається навколо сприяння єдності всередині нації — те, що зрештою змушує людей відчувати себе сильними разом (Baker, 2019). Це особливо важливо в часи труднощів і змін, коли люди можуть почати відчувати себе самотніми. Однак, як зазначає Бейкер (2019), ми повинні переконатися, що це почуття спільноти не залишає поза увагою жодні групи меншин.
Прогресивний лівий популізм міг би спрацювати так само добре, стверджує це, зокрема, Лаклау (2005). За його словами, це включатиме мобілізацію робітничого класу та маргіналізованих груп для того, щоб кинути виклик економічній нерівності та створити соціальну справедливість. Йдеться про побудову нової політичної уяви, де кожен може зібратися разом з іншими однодумцями і вжити колективних заходів. І це цілком реалістичний виклик. Але націоналістична риторика – це одне з питань, яке потрібно вирішити, перш ніж рухатися вперед (Judis, 2016). Якщо вони зможуть цього уникнути, то все повинно працювати злагоджено.
Хоча популізм може вдихнути нове життя в політичний ландшафт, його потенційні недоліки слід сприймати серйозно.
ПРОБЛЕМИ ПОПУЛІЗМУ
Одна з найбільших проблем популізму полягає в тому, що він заохочує демагогічних лідерів. Ці харизматичні постаті використовують страхи та упередження людей для власної вигоди, використовуючи прості наративи та звинувачуючи інших, як спосіб розділити суспільство та отримати владу (Moffitt, 2016). Популісти часто говорять погані речі про меншини, іммігрантів чи політичних суперників, що лише посилює страх і нетерпимість у суспільстві. Протягом історії ми бачили багато демагогів, які змогли зруйнувати демократію, змусивши всіх налякатися, в результаті пошуку сильного правителя, який все виправить, вони ламають все інше (Müller, 2016). Більше того, популізм має тенденцію атакувати усталені норми, такі, як свобода преси чи незалежна судова система (Katsambekis, 2016). Це може призвести до політичної нестабільності та зрештою послабити гарантії, запроваджені для захисту демократії. Лідери-популісти можуть називати ЗМІ упередженими, відмовлятися від юридичних рішень, з якими вони не згодні, або просто позбавлятися від будь-яких обмежень на свою владу. Вони переслідують системи, які покликані зупинити їх від жахливих вчинків, щоб отримати ще більше влади.
Спрощена риторика також є великою проблемою при спробі вирішити складні питання. Щоб об'єднати прихильників, популістські рухи часто спрощують заплутані політичні питання до простих «ми проти них». Це зупиняє будь-які серйозні розмови про політику та змушує людей звинувачувати інші групи (Müller, 2016). Найсвіжішим прикладом такої ситуації є вибори в США, де обидві сторони використовують таку риторику, щоб набрати більше голосів. Популісти обіцяють прості рішення, які приваблюють лише емоційно, тому що вони знають, що їхні послідовники ніколи не прислухаються, якщо спробують пояснити, що насправді потрібно виправити: наприклад, звинувачувати іммігрантів у втраті робочих місць замість того, щоб говорити про реальні проблеми, такі як автоматизація чи міжнародна торгівля. Така риторика призводить до неефективної політики, яка не вирішує реальних проблем і змушує людей ще більше ненавидіти один одного. Зосередження уваги на об'єднаному «нас» у популізмі також ставить під загрозу права меншин. Популістські рухи визначають це поняття дуже вузько, а це означає, що вони часто виключають або маргіналізують різні групи суспільства чи конкретних осіб (Baker, 2019). Наголос на національній ідентичності змушує тих, кого вважають аутсайдерами, почуватися покинутими, а демонізація певних груп може призвести до насильства. Багато популярних лідерів здатні використовувати існуючу соціальну напругу як інструмент для досягнення власних політичних цілей, наражаючи меншини на небезпеку ще більшої ворожості та соціальної ізоляції.
Нарешті, популізм ускладнює співпрацю країн, коли йдеться про такі речі, як екологічні проблеми чи глобальна торгівля. Популістські лідери завжди хочуть найкращого для своєї країни, незалежно від того, чи завдає це шкоди всім іншим (Moffitt, 2016). Це призводить до торговельних війн, виходу з міжнародних організацій і взагалі відмови від допомоги інших. У світі, де всі мають взаємопов'язані проблеми, які потребують колективного вирішення, така поведінка лише погіршує ситуацію. Важливо визнати, що ці негативні наслідки можуть відрізнятися залежно від конкретного руху та його контексту. Мета руху, тактика, яку використовують його лідери, і ширший політичний клімат – все це впливає на те, як проявляється популізм. Однак, потенційно негативні наслідки підкреслюють важливість критичної взаємодії з популізмом і відданості відстоюванню демократичних принципів. Хоча популізм може висвітлювати справжні занепокоєння, його потенційні недоліки вимагають пильності та відданості цінностям, які лежать в основі сильних та інклюзивних демократій.
Зростання популізму є важливим викликом для сучасної політики. Ключ до боротьби з його двосторонніми ефектами полягає в тому, щоб знайти ідеальний баланс між використанням його переваг і контролем його недоліків. Важливо знати різницю між перевагами популізму, який вирішує актуальні проблеми, і негативними сторонами популізму. Конструктивний популізм використовує питання, яких нормальні політики не торкаються, він підвищує політичну участь і притягує еліти до відповідальності. Він мобілізує людей на позитивні зміни та працює як системний коректор. Але це працює лише в тому випадку, якщо лідери дійсно дбають про те, що краще для всіх, поважають демократичні норми та тримаються подалі від слів, які розділяють.
З іншого боку, популізм може бути швидко перетворений на деструктивну силу, якщо лідери намагатимуться використати його у власних інтересах. Демагогічні лідери використовуватимуть популістську мову, щоб звинуватити меншини, завдати шкоди демократичним інститутам та задовольнити інтереси конкретної групи. Щоб зупинити це на ранній стадії, ми повинні вивчити ознаки: демонізувати «чужинців», позбутися системи стримувань і противаг і придушити будь-яку форму незгоди. Якщо їх розпізнають до того, як вони вийдуть з-під контролю, ми зупиняємо їх на початку їхньої нестримного прагнення руйнації. Якщо спочатку вирішити джерело проблеми, то можна мінімізувати привабливість популізму загалом. Економічна нерівність, політична маргіналізація та відчуття культурної втрати – все це сприяє тому, що змушує людей прагнути лідера-популіста. Коригування політики таким чином, щоб вона ефективніше боролася з нерівністю, допомогло б переконатися, що ніхто не залишиться осторонь, а сприяння інклюзивності допомогло б дати надію, щоб люди не відчували, що їм взагалі потрібні зміни. Є багато кроків, які могли б бути зробленими аби демократія відновила довіру. Для того, щоб змінити ситуацію, дуже важливо мати сильну присутність у ЗМІ, яка представляє реальні інтереси людей, коли йдеться про притягнення популістських лідерів до відповідальності за їхні дії.
Зрештою, заохочення, залучення суспільства має вирішальне значення. Інформування громадян про те, які права та обов'язки вони мають насправді, забезпечення їх поінформованості перед тим, як брати участь у виборах, а також створення культури діалогу, яка не є настільки войовничою, зміцнить наші демократичні процеси. Чим більше знань і можливостей для участі буде у звичайних людей, тим менше популізм буде здаватися єдиним способом висловити претензії.
Пошук балансу з популізмом займає багато часу і багато енергії, однак це і не добре, і не погано. Його вплив залежить від конкретних цілей, до яких лідери вирішують прагнути, а також від того, наскільки готові ці лідери вирішувати серйозні проблеми, які змушують людей бажати змін передовсім. Розрізняючи «хороший» і «поганий» популізм, вирішуючи проблеми, які підштовхують людей до такого мислення, і зміцнюючи наші інститути, люди можуть використовувати деякі аспекти популізму, обмежуючи його шкоду.
Підсумовуючи, можна сказати, що популізм є серйозним викликом для політики. Хоча вона пропонує потенціал для розширення участі, зосередження на реальних проблемах і коригувальної сили проти еліт, які не реагують, вона також несе в собі небезпеку демагогічного керівництва, руйнування демократичних норм і надмірного спрощення складних проблем. Важливо знайти баланс між використанням позитивних аспектів популізму та зменшенням його негативних. Виявлення та підтримка конструктивного популізму, який вирішує справжні проблеми та сприяє демократичній взаємодії, має важливе значення. Але також важливо продовжувати бути напоготові проти популізму, який має на меті отримати вигоду зі страхів і загрожувати демократичним інститутам. Ключовим є усунення причин популізму – економічної нерівності, політичної маргіналізації та культурної ізоляції. Сильні демократичні інститути, відповідальні ЗМІ та розширені можливості громадян необхідні для того, щоб популізм став перевагою, а не величезною проблемою для політики.
Бібліографія:
- Бейкер, П. (2019). «Ми, народ»: битва за визначення популізму. The Guardian. Джерело: https://www.theguardian.com/news/2019/jan/10/we-the-people-the-battle-to-define-populism
- Джудіс, Ж. Б. (2016). Переосмислення популізму. Інакомислення, 63(4), 116-122.
- Кацамбекіс, Г. (2016). Популістський сплеск у постдемократичні часи: теоретичні та політичні виклики. Політичний квартальник.
- Лаклау, Е. (2005). Про популістський розум. Лондон і Нью-Йорк: Verso.
- Моффітт, Б. (2016). Глобальний підйом популізму: перформанс, політичний стиль та представництво. Видавництво Стенфордського університету.
- Муфф, К. (2020). Чому популістські ліві повинні об'єднатися навколо зеленої демократичної трансформації. Відкрита демократія. Взято з https://www.opendemocracy.net/en/rethinking-populism/left-populist-strategy-post-covid-19/
- Мюллер, Й. В. (2016). Що таке популізм?. Видавництво Пенсільванського університету.
- Мюллер, Й. В. (2015). Розбір популізму: хто сьогодні є популістом, а хто ні?. Вузол, 22(2), 80-89.
- Постель, К. (2009). Популістське бачення. Лондон і Нью-Йорк: Verso.
- Тугал, К. (2021). Для досягнення реальних політичних змін необхідний популізм. Відкрита демократія. Взято з https://www.opendemocracy.net/en/rethinking-populism/to-achieve-real-political-change-populism-is-necessary/
Владислав Данилюк
