ДОРОГОЮ БОЛЮ

 Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,

сталить твій дух — тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

ніхто не зіб'є з власної тропи.

На ній і стій, і стрій — допоки скону,

допоки світу й сонця — стій і стій.

Хай шлях — до раю, пекла чи полону —

усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе навіки вік.

До нього змалку ти заповідався

до нього сам Господь тебе прирік.

Василь Стус

6 січня Україна відзначає День народження свого поета і прозаїка, активіста руху шістдесятників, правозахисника і державного героя Василя Стуса.

 

 

З нагоди 86 річниці від дня народження Василя Стуса проведена онлайн година патріотичного виховання на тему "Дорогою болю"  для студентів 2 курсу 3 групи агробіологічного факультету, метою якої  є - вшанувати пам'ять Василя Стуса, пригадати основні віхи життя й творчості поета, дізнатися нові факти про письменника.

Василь Стус – видатний український поет, перекладач, дисидент, правозахисник, літературознавець, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, представник Української Гельсінської групи та борець за незалежність України. Він є одним із ключових символів Українського опору другої половини ХХ століття.

Розпочали нашу зустріч переглядом фільму «Василь Стус. Феномен суток». 

 

 «Не так, як у школі» про Василя Стуса розповіла у своєму  відео Софія Безверха (в інтернеті її знають як блогерку krapka.krapka).

У Донецькій області до дня народження земляка поета Василя Стуса Культурний десант підготував відео на його вірш «Додому!»

«Словами самого Стуса: А проте: ми ще повернемось бодай – ногами вперед, але: не мертві, але: не переможені, але: безсмертні!»  - йдеться у дописі під відео.

Поетичні рядки Василя Стуса стали хрестоматійними, їх вивчають у школах, а важкий життєвий шлях - показують як приклад незламності та безкомпромісності.

Спробували читати їх і ми.

 

У січні, по всій Україні та за кордоном пройде Всеукраїнський та міжнародний фестиваль "Стус-Фест".

"Стус-Фест" - це всеукраїнський та міжнародний фестиваль, ініційований Театральна спільнота DSP — поетичний театр України під керівництвом Алекса Боровенського.

Мистецькі заходи, що проходитимуть  у Києві плануємо обов’язково відвідати.

 

https://www.istpravda.com.ua/short/2024/01/5/163524/

"Одного року ми проведемо "Стус-Фест" в українських Донецьку та Горлівці, де жив та працював Василь Стус", - зазначив керівник театральної спільноти DSP Алекс Боровенський.

Твори поета конфісковували і забороняли. Та попри все Василь Стус продовжував писати, перекладати й боротися за українське.

Знищений фізично, Стус залишався НЕЗЛАМНИМ морально: «Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину»

Наприкінці 1984 року бельгійський письменник Генріх Бьолль та українська діаспора в Торонто почали активно просувати кандидатуру Василя Стуса на Нобелівську премію за збірку "Таборовий зошит". Підготовка займала час (тоді, вірші забороненого Стуса виходили лише у самвидаві), але якби це сталося, то було б тріумфом для України, порятунком для політв’язня і катастрофою для радянської влади. Відомий факт: премією Нобеля посмертно не нагороджують. Чи не це стало причиною того, що 4 вересня 1985 року Стуса знайшли мертвим у карцері, куди його відправили на 15 діб? Повернути тіло поета в Україну вдалося лише у 1989 році: в день його поховання на вулиці вийшло 100 тисяч людей, а радянський Київ майорів синьо-жовтими стягами, які було вже не заборонити.

Як і багато років  тому, так само і сьогодні, Москва  знищує інтелектуальну еліту.

7 січня, захищаючи Україну, загинув Максим Кривцов. Український поет, громадський діяч та військовослужбовець Максим Кривцов, який ще учора активно спілкувався зі своїми друзями та поціновувачами його творчості, ділився фото улюбленого рудого кота, про якого навіть написав вірш, читав вірші Василя Стуса.

Разом із ним не стало і його улюбленого кота.  

Свій шлях захисту України Максим Кривцов почав ще з Революції гідності, після чого добровольцем відправився на фронт. Брав участь у бойових діях у складі п’ятого батальйону ДУК Правий сектор. Згодом став старшим кулеметником у Бригаді швидкого реагування Національної гвардії України.

Після демобілізації почав працювати у Центрі реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС ЯРМІЗ та у Veteran Hub. З початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України поет знову повернувся до армії та став на захист України. У 2023 році спершу вірші Максима ввійшли до збірок «Книга Love 2.0.», «Любов і війна» і «Поміж сирен. Нові вірші війни». Згодом того ж року була опублікована перша та єдина за життя збірка поета «Вірші з бійниці». За версію українського ПЕН, вона була визнана однією з найкращих книжок української поезії за 2023 рік.

Напередодні загибелі Максим Кривцов поділився рядками, які найбільш виявились пророчими.

Моя голова котиться від посадки до посадки

як перекотиполе

чи мʼяч

мої руки відірвані

проростуть фіалками навесні

мої ноги

розтягнуть собаки та коти

моя кров

вифарбує світ у новий червоний

Pantone людська кров

мої кістки

втягнуться в землю

утворять каркас

мій прострелений автомат

заржавіє

бідненький

мої змінні речі та екіпу

передадуть новобранцям

та скоріше б уже весна

щоб нарешті

розквітнути

фіалкою.

Максим Кривцов (Далі)

«Фіалками мій найдорожчий син проросте… о Боже» - під останнім постом сина написала його мама, Надія Кривцова.

На жаль, часто дізнаватися про видатних сучасників доводиться вже після їхньої смерті. Однак, це вкотре нагадує, наскільки важливо пізнавати свою культуру тоді, коли її творці живі.

Вічна пам’ять українському патріоту!

Олеся Скриник,

доцентка кафедри рослинництва