Довженкові нащадки поповнюють когорту журналістів
Розмова ця особлива, бо вона пронизана величним Довженковим духом. Зі славнозвісної чернігівської Сосниці, що дала життя й благословила на праведні діяння українського генія, якому судилося бачити зорі в калюжах, який закликав всякого сущого творити добро, до нашого університету прибула Ірина Сердюк.
З гордістю та особливим пієтетом про Зачаровану Десну, бабусю Марусину з усім її поетичним синтаксисом виповідала випускниця Сосницької гімназії імені Олександра Довженка. Потішила наша майбутня студентка знаннями красного письменства, літературного процесу Чернігівщини, історії рідного краю. Дівчина володіє даром експромтного продукування тексту. Любов до автора «України в огні» вселила в її серце патріотичний дух. Бесідували довгенько, не хотілося переривати дискурсу. Таке, на жаль, не часто трапляється сьогодні – через поважні причин й через наше збайдужіле ставлення до набутку попередників.
– Ірино, чи знайомі Ви з Довженковими «Щоденниками»?
– Я чекала такого запитання. Не просто знайома, а залюблена в них. Автор цього наповненого гіркою правдою тексту кличе мене до журналістської праці.
– Традиційне запитання: чому обираєте наш університет?
– Привабила нубіпівська активна й безпафосна присутність у медійному просторі. Батьки шукали свої пріоритети. Наші думки і смаки збіглися. Сподіваюся, що не розчаруюся я і мої мама й тато, а ще – вчителька української мови та літератури Тетяна Юріївна Зуйок, яка рекомендувала вступати саме сюди.
– Запевняю, що не розчаруєтеся. Ми вміємо працювати, любимо свою справу, бачимо зримі висліди власної діяльності.
Розмову перервала приємна несподіванка: на кафедру завітав ректор НУБіП Станіслав Ніколаєнко. Він поспілкувався з абітурієнткою, подякував батькам, які були учасниками вступного дійства, за те, що обрали НУБіП, ознайомив із найближчими планами роботи університету, повідомив, зокрема, про те, що першокурсники навчатимуться в аудиторіях, що їм буде приділена виняткова увага.
– Ірино, якими видаються Вам майбутні журналістські будні?
– Чітко усвідомлюю, що вони будуть нелегкими. Я вже давно стежу за тими, хто представляє четверту владу, знаю, яка нелегка доля випала багатьом із них. Однак це мене не спиняє, а навпаки, стимулює і спонукає. Старатимуся сумлінно вчитися, прагнутиму бути активним учасником усього, що відбувається на факультеті, в університеті, випробовуватиму свої творчі сили.
Перемагає той, хто долає шлях. Обирайте життєвим орієнтиром цю максиму – і доля Вам посміхнеться. У неї не буде інших претензій до обраниці вкрай важливого для суспільства фаху. Отож у добру дорогу, устелену творчістю, перемогами й мозільною працею. Без неї, говорив Франко, не було, не є й ніколи не буде справжнього поступу.
