Славетна історія університету сторінками старовинних книг: 125-річчю НУБіП України присвячується. Розповідь перша
Цьогоріч наш славетний університет, Національний університет біоресурсів і природокористування, святкує свій черговий ювілей – 125 років з дня заснування!
З цієї нагоди ми вирішили продовжити раніше започатковану нами рубрику «Славетна історія університету сторінками старовинних книг» та періодично ознайомлювати усіх бажаючих з деякими науковими працями, де безпосередньо висвітлені основні періоди історичного розвитку нашої Alma-mater, адже гортаючи сторінки цих видань, дізнаємося багато цікавих фактів про історію заснування, будівництво та розвиток інститутів, факультетів, кафедр.
Сьогоднішня наша розповідь про унікальне видання 1949 року, присвячене 50-ти літньому ювілею КСГІ, а саме:
«Труды Киевского ордена трудового красного знамени сельскохозяйственного института». – Киев, Харьков, 1949. – Т. 5. – 344 с.
Редакційна колегія цього видання складалася з директора інституту Т. С. Долгополова та відомих вчених того часу: А. Г. Михайловського, М. М. Годліна, Л. К. Головинського, Ф. І. Завгороднього та Н.Н. Бенедикта.
Видання розділене на дві частини. Загальна частина висвітлює історію створення факультетів, кафедр, навчальних господарств, бібліотеки. У другій частині надруковані наукові праці корифеїв аграрної науки: О. І. Душечкіна, М. М. Годліна, П. М. Василенка та інших відомих вчених того часу.
У своїй вступній статті директор КСГІ Долгополов Т. С. зазначає, що 30 вересня 1948 р. виповнився півстолітній період роботи Київського сільськогосподарського інституту, а 1898 р. є не лише роком заснування сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту, але й початком вищої сільськогосподарської освіти в Україні. Коротко описує історію створення та розвитку інституту, а також пише, що саме 17 лютого 1926 року влада міста Києва своєю постановою передала інституту для нового будівництва Голосіївську агробазу за містом, де гармонійно поєднуються всі умови для такого навчального закладу, як сільськогосподарський інститут. І вже з весни 1926 р. розпочинається будівництво, розширяється інститут, організовуються нові факультети.
Будівництво першого навчального корпусу інституту
На початок 1930 року КСГІ був одним із найбільших сільськогосподарських інститутів країни, маючи на території Голосієва чотири навчальні корпуси, три студентські гуртожитки, два професорські корпуси та інші будівлі.
Житловий професорський корпус інституту
Їдальня інституту
На той час інститут мав 9 факультетів: агрономічний, лісоінженерний, зоотехнічний, механізації і електрифікації сільського господарства, інженерно-меліоративний, культурно-технічний, землевпорядкування, агропедагогічне відділення, робфак.
В 1930 р. на базі окремих факультетів КСГІ були створені наступні самостійні інститути:
- Київський агроінженерний інститут цукрової промисловості (пізніше – факультет Білоцерківського сільськогосподарського інституту);
- Київський лісотехнічний інститут (пізніше – Київський лісогосподарський інститут;
- Київський гідромеліоративний інститут;
- Київський зоотехнічний інститут (пізніше – Сільськогосподарський інститут в Дніпропетровську);
- Київський агропедагогічний інститут (пізніше ввійшов у склад Київського педагогічного інституту)
Напередодні Другої світової війни КСГІ мав 4 факультети і більше тисячі студентів.
Не припинив своєї діяльності інститут і в період війни, в м. Алма-Ата інститут продовжував готувати кадри для фронту і тилу.
Однак вже з 1 квітня 1944 року КСГІ відновив свою роботу в Голосієво.
На початок 1945/1946 навчального року було відновлено роботу чотирьох факультетів та організовано роботу нового, п’ятого факультету – плодоовочівництва. Налагоджена робота 33 кафедр, 64 лабораторій та кабінетів, а також навчально-дослідних господарств.
До 50-річного ювілею (1948 р.) в інституті навчалося більше 1200 студентів. В складі студентства були 272 учасника війни, багато з яких нагороджені урядовими нагородами. На кафедрах, в лабораторіях, кабінетах працювали 111 професорів та викладачів, в тому числі – 12 професорів та докторів, 38 доцентів і кандидатів наук. За п’ятдесятилітній період свого існування інститут підготував для країни більше 4000 спеціалістів.
У складі КСГІ були і члени Академії наук УРСР професор А. І. Душечкін та професор А. О. Василенко.
На той час в стінах інституту зародилися і розвивалися ряд наукових шкіл, відомих далеко за межами нашої країни, серед них найбільш відомими були:
- фізіологічна школа професора, доктора ботаніки Євгенія Пилиповича Вотчала, який був організатором і беззмінним керівником кафедри ботаніки впродовж 30 років;
- наукова школа професора, доктора сільськогосподарських наук Володимира Володимировича Колкунова, який багато років очолював кафедру загального землеробства і селекції рослин;
- наукова школа Олександра Івановича Душечкіна, який організував і очолював кафедру агрохімії з 1922 року.
Вагомий внесок за цей період в сільськогосподарську науку внесли вчені в галузі ґрунтознавства – професори Ф. І. Левченко, М. М. Годлін; захисту рослин – професори О. Г. Лебедєв, І. М. Щеголєв; механізації сільського господарства – професор, доктор технічних наук А. О. Василенко; професор, доктор технічних наук, член-кореспондент АН УРСР П. М. Василенко та багато інших.
До свого 50-річного ювілею колектив КСГІ отримав багато привітань та нагород.
Колективне фото з нагоди 50-річчя КСГІ. Сидять (зліва напрво): М.Т. Шкурська, К.Є. Сироцинський, П.М. Василенко, П.М. Кисіль, А.І. Душечкін, М.С. Гречуха, Т.С. Долгополов, М.Є. Малущенко, М.М. Годлін, А.Г. Михаловський. Стоять (зліва напрво): В.П. Коваленко, Є.Ф. Манойленко, П.А. Гірко, Ю.Б. Гєллєр, Б.М. Подолич, І. Колобовніков, В.Є. Калюжний, Є.М. Сікорська, В. Братусь, П.Г. Грищенко, Ф.І. Шукайло, П.І. Кондратюк, В.В. Заіка, С.Т. Дзюбенко, Ф.І. Завгородній, Л.К. Головинський.
Продовження читайте вже незабаром у наступній розповіді.
Лариса Сідько,
завідувачка інформаційно-бібліографічного відділу
