Життя як подвиг

 

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, всім бійцям майданівської «Небесної сотні» присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка” (посмертно). Серед них і студент відокремленого підрозділу НУБіП України "Бережанський агротехнічний інститут" Устим Голоднюк. 

 

 

...Кажуть, що ім'я, дане людині при народженні, відбиває глибинну суть її особистості. І Устиму Голоднюку батьки дали таке ім'я не випадково. Певно, бунтівливий дух опришка Кармелюка, який все життя шукав справедливості для простого люду, витав у серпні 1994 року над Збаражем, де і народився юнак, котрий пішов у небуття у списках майданівської "Небесної сотні".

 

Закінчивши школу, Устим став вихованцем Львівського військового ліцею імені Героїв Крут. І ті юні гімназисти та студенти, які полягли під Кругами, не могли не стати для нього взірцем, а їх самопожертва в ім'я України - прикладом для наслідування. Тож коли Майдан тільки-но розпочинався, хлопець був уже тут, в Києві, під стелою Незалежності: Устим став одним з перших студентів, які приїхали до столиці ще 22 листопада 2013 року, аби захищати європейський вибір України, і одним з лідерів студентського Євромайдану.

 

 

При першому розгоні силовиками студентів він з друзями стояв до останнього. Тоді медики наклали йому на голову 12 швів. Зранений юнак, знайшовши, як і багато інших, прихисток у Михайлівському соборі, намагався шукати справедливості у міліції - написав заяву про побиття, але замість того, щоб її розглянути, його почали залякувати. Та марно! Справжній патріот, людина з почуттям гідності, поваги, патріотизму, готовий завжди прийти на допомогу товаришеві, Устим і надалі залишався на Майдані. Чим міг, допомагав мітингувальникам, був волонтером Демократичного альянсу, в таборі якого жив. Згодом свою допомогу запропонував "Правому сектору" і вступив до самооборони. Стоячи на барикадах у найнапруженіші дні, співав українських повстанських пісень, яких знав багато, і вони додавали йому сил.

 

А 20 лютого 2014 року, коли Устим виносив поранених, снайперська куля обірвала життя єдиного сина в матері.