Як гартується сталь

     Рік тому, в останню декаду листопада, на Майдані Незалежності розпочалися події, що увійшли в історію як Революція гідності. Серед тих, хто був там з перших днів, а сьогодні захищають цілісність і незалежність України на сході держави — чимало наших колег.
Коваль, який кує майбутнє України

     Один з таких людей — справжній майстер своєї справи, коваль лабораторії обробки металів кафедри надійності техніки Анатолій Болот. Не один художній виріб з металу, що вийшов з-під рук Анатолія Івановича, прикрашає виставки, галереї чи просто оселі поціновувачів прекрасного.
Як гартують метал, так і він гартував свою громадянську позицію. З перших днів революції гідності — активний учасник подій на Майдані, разом з побратимами по сотні ніс нелегку ношу відстоювання правди, гідності та честі. Чергуючи на Майдані звечора і до ранку, він повертався на своє робоче місце. Ми навіть і не здогадувалися про це, аж поки одного разу він вранці не зайшов на кафедру весь пропахлий димом, в сажі від спалених скатів — головної «зброї» патріотів.

         16 грудня йому не поталанило: коли йшов один, перестріли «тітушки». Четверо довго та по-звірячому знущались над людиною. Та ні два зламані ребра, ні струс мозку, ні численні забої з гематомами не зламали патріота.
     Коли на сході України спалахнула пожежа війни, Анатолій Іванович записався добровольцем до 25-го добровольчого батальйону «Київська Русь». Днями він побував у Києві — у короткотерміновій відпустці, під час якої зустрівся з колективом рідної кафедри та студентами факультету інженерії агробіосистем, які проходять підготовку на військовій кафедрі університету. І сьогодні в його руках не ковальський молот, а снайперська гвинтівка, і робоче місце — не улюблена лабораторія обробки металів, а передмістя Дебальцево.

     – Ми переможемо! Ми обов’язково переможемо, - певен Анатолій Іванович. – Бо ще герої Котляревського у «Енеїді» сповідували ідею: «любов к Отчизні де героїнь, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша од гармат».
     А наступників цих героїв і в «Київській Русі», який зараз боронить Дебальцево, крупний залізничний вузол, і в інших добровольчих батальйонах та частинах Збройних Сил України більш ніж досить. Бо вони захищають рідну землю, а ті, хто прийшов на неї зі зброєю зі Сходу, — лише маріонетки і бездумні виконавці у руках російської влади.
     Диплом може зачекати, а Україна – ні!

     У складі добровольчого батальйону «Київ - 1» зараз захищає Україну і студент 2-го курсу Валентин Тусь.
     – Його рішення податися воювати на сході країни важко назвати спонтанним, – розповідає староста групи Аліна Яковенко. – Валентину завжди була властива активна громадянська позиція. Тож недаремно всі події на Майдані пропустив, образно кажучи, не тільки крізь біографію, а й душу: він був там від початку і до кінця. Бачив, як гинули його друзі. Та й самого його «впіймала» куля силовиків: врятував захист, що був на ньому. Яку, до речі, і приніс якось в університет на іспит з фізики. Та це не спинило хлопця і не завадило добре скласти сесію. Зараз Валентин служить в 72-й бригаді.

Зіновій Ружило,
в.о. декана факультету інженерії агробіосистем