Владислава Сільченко: з початком війни виїхала до Польщі, але повернулася, бо з’явилась можливість очної практики на факультеті землевпорядкування
Велика кількість студентів з усієї України перебувають нині за кордоном, адже військові дії на території країни змусили покинути свої домівки мільйони людей. Хтось залишиться там назавжди, хтось повернеться згодом, а дехто вже тут, адже на Київщині відносно безпечно. Наша розмова зі студенткою-відмінницею факультету землевпорядкування Владиславою Сільченко. Дівчину зустріла в начальному корпусі, де вона зі своїми однокурсниками опановувала сучасні геодезичні прилади на практиці. Наші викладачі надали таку можливість усім бажаючим, незважаючи, що практика передбачена дистанційною.
Владо, знаю, що Ви з Донеччини. Як Ваші рідні, у безпеці?
— Загалом я більшу частину життя прожила в Миколаївській області, лише декілька років тому частково переїхала на Донеччину. Коли почалася війна, рідні знаходилися в Первомайську Миколаївської області, там перебувають і досі. На даний момент все відносно добре, сподіваюся так буде й надалі.
Коли почалася війна, Ви були у Києві, коли і як прийняли рішення їхати за межі України?
— Так, коли почалася війна, ми з сусідкою прокинулися від дзвінку моєї мами, що почалася війна, спочатку, мабуть як і всі, в усе це не вірилося, думали пересидимо пару днів у Києві і все закінчиться. Але після першої ночі в бомбосховищі, коли всі сиділи в напруженій атмосфері й чули реальні вибухи, зрозуміли, що треба виїжджати з Києва. Спочатку думала їхати до рідних, але було складно знайти когось, хто б погодився везти в Миколаївську область. Після ще однієї ночі я вирішила спробувати поїхати на Західну Україну, доїхала потягом до Рівного, а вже там поїхати до знайомих у Польщу.
Як там було? Хотілося додому?
— Насправді хотілося не так додому, як щоб рідні приїхали до мене, додому вже б поїхали, коли все закінчиться. З приводу того, як там було, то спочатку незвично, потім вже адаптувалася.
Чи складно було відновлювати навчання?
— З якоїсь сторони я навіть зраділа відновленню навчання, хоч була можливість чим себе зайняти. Через місяць переїхала в студенстький гуртожиток, почала паралельно з навчанням в НУБіП України вивчати польську й деякі точні предмети у Політехніці Гданській.
Коли повернулась в Україну?
— Повернулася напочатку червня, з'явилася можливість очної практики з електронних геодезичних приладів, через неї і приїхала. Адже, на мою думку, в нашій професії дуже важливо на практиці навчитися користуватися приладами, а не просто дивитися на них через екран ноутбука.
Чим зараз займаєшся?
— Зараз проходжу практику, ще в Києві. Планую по завершенню поїхати на два тижні додому, за пів року побачитися з рідними, бо вже дуже за всіма скучила.
Дякую за розмову, миру нам усім!
Розмовляла Наталія Мединська
