В університеті проведено тиждень М.О. ДРАЙ-ХМАРИ з нагоди 125-ї річниці з дня його народження
В університеті проведено тиждень М.О. ДРАЙ-ХМАРИ з нагоди 125-ї річниці з дня його народження
13 жовтня 2014 року
10 жовтня 2014 року виповнилося 125 років з дня народження видатного українського поета, мовознавця і перекладача, професора Михайла Опанасовича Драй-Хмари, який свого часу працював на благо нашої альма-матері.
Тож з цієї нагоди з 6 по 11 жовтня на кафедрі української, англійської і латинської мов імені М.О. Драй-Хмари було проведено Тиждень М.О. Драй-Хмари.
Викладачі кафедри провели серію лекцій і бесід зі студентами, присвячених ювілею поета, на яких обговорювався його життєвий шлях, читалися його вірші та переклади. Прикметно, що для того, щоб віддати шану пам’яті М.О. Драй-Хмари, до заходів долучилися представники інших кафедр університету, які не байдужі до поетичного слова та мистецтва перекладу. Зокрема завітали такі давні друзі кафедри, як кандидат ветеринарних наук, доцент, колишній завідувач кафедри патанатомії та ветсанекспертизи, автор російсько-українського ветеринарного словника Микола Потоцький. До речі, він подарував кафедрі і студентам-філологам два випуски журналу «Термінологічний вісник» за 2013 р. та примірник журналу «Краєзнавство» (№ 2, 2013 р.). Гостем заходів був також блискучий знавець англійської мови і англійської поезії, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри грунтознавства Леонід Петренко. Він на згадку залишив на кафедрі низку своїх перекладів поезій Драй-Хмари англійською мовою. Участь доцента Петренка Л.Р. у круглому столі, де презентувались його переклади поезій М.О. Драй-Хмари англійською мовою, викликала неабияке здивування у студентів-філологів та викладачів. Той факт, що учений-ґрунтознавець самостійно опанував англійську мову, а також мистецтво поезії і перекладу, заслуговує на неабияку увагу і може бути прикладом для тих, хто хоче вивчати іноземні мови. Студенти-філологи з захопленням слухали переклади віршів М. Драй-Хмари у виконанні самого доцента і високо оцінили їх. Також учений прочитав і свої власні вірші. Правда, Леонід Романович скромно називає свої переклади переспівами, але все одно це вражає, оскільки у поезії неможливо досягти абсолютної точності перекладу.
На фото: доцент Петренко Л.Р. ділиться зі студентами-магістрами (відділення філології) секретамаи своєї перекладацької лабораторії
Студенти і викладачі мали можливість переконатися, що знання англійської мови викладачами університету — це не пустий звук. Окрім того, відзначення ювілею поета у такому форматі свідчить про неабиякий рівень філологічних студій у НУБіП.
Ось знаменитий сонет М.О. Драй-Хмари «Лебеді», який поет присвятив українським поетам-неокласикам, у перкладі доцента Л.Р. Петренка:
SWANS
Dedicated to my comrades-in-pen
Where the willows above a calm lake languish,
They, long since tamed in summer and in fall,
Once swam, once splashed – the swans, five all-in-all,
Bent graceful necks, like supple stems, with love or anguish.
But when the frosts arrived with breaking glass aringing,
Turning to ice, like glass, the surface of the lake,
The swimmers rushed with their breasts and wings to break
To pieces the ice fields, the winter’s breath kept bringing.
And your conquering song defies the storms and snows,
Breaks the ice of lost faith, despair, threats morose, –
O you, a bunch of grapes, five bold, unvanquished bards!
Dare, o swans! From the oblivion’s quagmire,
From serfdom, you are led by the stars of bright Lyre –
The ocean of life, bold, flaming, like your hearts!
ЛЕБЕДІ
Присвячується братам по перу
На тихім озері, де мріють верболози,
давно приборкані, і влітку й восени
то плюскоталися, то плавали вони,
і шиї гнулися у них, як буйні лози.
Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози
і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, –
плавці ламали враз ті крижані лани,
і не страшні були для них зими погрози.
О, ґроно п'ятірне нездоланих співців!
Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчáю і зневіри.
Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
веде вас у світи ясне сузір'я Ліри,
де пінить океан кипучого життя.
давно приборкані, і влітку й восени
то плюскоталися, то плавали вони,
і шиї гнулися у них, як буйні лози.
Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози
і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, –
плавці ламали враз ті крижані лани,
і не страшні були для них зими погрози.
О, ґроно п'ятірне нездоланих співців!
Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчáю і зневіри.
Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
веде вас у світи ясне сузір'я Ліри,
де пінить океан кипучого життя.
(грудень 1928)
Професор Безпаленко А.М.,
завідувач кафедри української, англійської і
латинської мов імені М.О.Драй-Хмари
