Дмитро Засєкін: "Науково-технічний прогрес на службі суспільства" (журнал "AGROІМЕНА")

Дмитро Засєкін: "Науково-технічний прогрес на службі суспільства" (журнал "AGROІМЕНА")

В даний час всі процеси, починаючи від етапу наукового відкриття, до його реалізації і освоєння результатів науково-технічного прогресу (НТП), вимагають участі науки. Більше того, в сучасних умовах неможливо ефективно вирішити жодне серйозне питання, не опираючись на науку.

Розвиток НТП позначається і на вдосконаленні вищої освіти. Науково-технічний прогрес висуває нові зрослі вимоги до знань студентів, їх творчому розвитку, умінню знаходити найбільш раціональні конструктивні, технологічні, організаційні та економічні рішення. Майбутні Менделєєви і Кюрі повинні добре орієнтуватися в пошуку і відборі наукової інформації; ставити і вирішувати різні принципово нові питання.
Виконання поставлених завдань можливе лише в разі озброєння молодих фахівців новітніми знаннями в галузі наукових досліджень. Це зобов’язує вищу школу широко залучати студентів до проведення наукових досліджень. Таким чином, наукова підготовка студентів у вузах - одна з найголовніших програм навчання. Саме так розуміє цілі і завдання, що стоять перед вищою школою, і профессорсько-викладацький склад Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП) України.

Історія та сучасність
Національний університет біоресурсів і природокористування (НУБіП) України є провідним вищим аграрним навчальним закладом України. Його історія бере початок в 1898 році, коли 30 вересня було відкрито сільськогосподарське відділення в Київському політехнічному інституті. Уже через 20 років, а саме, в 1918 році, на його базі був організований сільськогосподарський (агрономічний) факультет, а через два роки відкрився і ветеринарний факультет.
З того часу інститутом підготовлено понад 10 тисяч лікарів ветеринарної медицини, у тому числі понад 700 іноземних громадян для 89 країн світу.
Близько 150 випускників інституту стали докторами наук, професорами, понад 1000 - кандидатами наук, доцентами.
Сьогодні на факультеті ветеринарної медицини навчається понад 1300 студентів. У цьому навчальному році його лави поповнили ще 401 чоловік.
В даний час науково-педагогічний процес в інституті забезпечують майже 100 викладачів, в тому числі 26 докторів наук, професорів, 13 академіків та членів-кореспондентів Національної академії наук (НАН) і Національної академії аграрних наук (НААН) України та громадських академій, понад 60 кандидатів наук, доцентів.
Факультет ветеринарної медицини інституту - учасник багатьох міжнародних організацій: Європейскої асоціації ветеринарної освіти, Всесвітньої ветеринарної асоціації охорони здоров'я дрібних тварин, Міжнародної асоціації студентів-ветеринарів тощо. Щорічно близько 50 студентів проходять навчання та виробниче стажування в країнах Західної Європи та США.
Для Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП) України безумовним пріоритетом є створення сприятливих умов для постійного підвищення рівня підготовки фахівців ветеринарної медицини. У вузі розуміють, що без цих умов неможливе успішне виконання фахівцями своїх посадових обов’язків як на державній службі, так і в приватній практиці.
Крім цього, є ще цілий ряд питань, над якими активно працює професорсько-викладацький склад НУБіП України, а саме:
• впровадження прогресивних досягнень в області екології, біоетики і загальної культури;
• підвищення методичного рівня фундаментальних і результативності прикладних наукових досліджень, популяризацією досягнень вітчизняної науки, техніки і культури;
• впровадження в практику ветеринарної медицини новітніх технологій; інтеграція ветеринарного освіти і науки у світове співтовариство;
• забезпечення принципу безперервності освіти у ветеринарній медицині за допомогою постійного післядипломного навчання фахівців з різних напрямів їх професійної діяльності.
В планах НУБіП України є ще одне амбіційне завдання: реалізація великого науково-інноваційного проекту. Даний проект передбачає створення навчального та науково-виробничого комплексу на базі трьох центрів: молекулярної діагностики хвороб і біотехнологій у тваринництві та ветеринарній медицині, арбітражного центру ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів і кормів, госпітально-клінічного центру ветеринарної медицини.

За спільною інтеграцією - майбутнє української науки
Спільні зусилля співробітників Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, хірургів Інституту клінічної та експериментальної хірургії Академії медичних наук (АМН) України і співробітників Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП) України привели просто до приголомшливих результатів!
Завдяки проведеним експериментам, була підтверждена принципова можливість отримання зварювального з'єднання різних м'яких тканин тварин за допомогою високочастотної електрохірургії. При цьому способі створення зварювального з'єднання базується на ефекті електротермічної денатурації білкових молекул. Авторами встановлено принципову відмінність дії на живу тканину процесу зварювання порівняно з широко застосовуваним процесом коагуляції.
Ці експерименти, вперше проведені в світовій практиці в 1993 році з ініціативи академіка Б.Є. Патона, відкрили принципово новий шлях у хірургії, а саме: використання в лікарській практиці так званої високочастотної електрохірургії.
В даний час освоєння зварювальної технології в клінічних умовах, при інженерному супроводі фахівцями інституту електрозварювання ім. Е.О. Патона НАН України, проводиться в Інституті хірургії та трансплантології та Інституті нейрохірургії АМН України. Крім того, дана технологія проходить апробацію у відділенні хірургії Київської міської клінічної лікарні №1 і в відділенні політравми Київської міської клінічної лікарні №17.
На даний період часу проведено вже більше 1500 операцій на різних органах людини. Ні в одному з випадків застосування нового зварювального медичного обладнання не було післяопераційних ускладнень або кровотечі. На спосіб зварювання живої тканини, включаючи автоматизоване зварювальне медичне обладнання та інструменти, отримані патенти України, США та Австралії.

Наука на допомогу твариннику
На базі інституту НУБіП України розроблена інформаційна система «Автоматизоване робоче місце (АРМ) лікаря ветеринарної медицини». Це - обліково-експертна система, орієнтована на лікарів ветеринарної медицини, зоотехніків, фермерів, працівників інформаційно-консультаційних сільськогосподарських служб.
Система призначена для:
•поліпшення і спрощення процесів управління стадом і зведення даних для узагальнення статистики за напрямком: скотарство в області ветеринарної медицини;
•автоматизованого моніторингу стану тварин, починаючи з окремо взятої тварини, закінчуючи цілою групою тварин (фізіологічні особливості, технологічні, вікові і т.д.);
•візуалізації актуальних фізіологічних станів, що стосуються окремих тварин, для подальшого формування звітних форм;
•вчасного забезпечення діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів з метою формування здорового високопродуктивного стада корів;
•оптимізації робочого часу лікаря ветеринарної медицини та фахівців тваринницької галузі;
•забезпечення ефективного використання ветеринарних і біологічних препаратів, витратних матеріалів і засобів;
•формування цілісної системи каталогів і довідників, що стосуються хвороб корів, ветеринарних препаратів, біологічних препаратів, генетичного матеріалу;
•оперативного реагування на позаштатні ситуації з окремими тваринами або групами для профілактики виникнення епізоотичних ситуацій;
•управління достовірною виробничою інформацією при прийнятті зважених рішень для мінімізації лікарських помилок або бездіяльності;
•забезпечення максимальних можливостей для наукових досліджень (науково-дослідні проекти, магістерські програми, кандидатські дисертації і т.п.).
Впровадження даної вітчизняної інформаційної технології в ветеринарну медицину України забезпечить зниження фінансових затрат при купівлі та сервісі імпортного програмного забезпечення.

Нашими вченими запропонована комплексна технологія переробки напіврідкого та рідкого гною, яка дозволяє уникнути проблем, які виникають при застосуванні традиційних способів накопичення, переробки та використання гною тваринницьких підприємств.
Суть даної технології полягає в тому, що в результаті переробки напіврідкого або рідкого гною одержують повністю знешкоджені, екологічно безпечні органічні добрива та додаткову продукцію. Технологічна схема переробки напіврідкого гною також дозволяє отримувати біогаз (енергію), знижуючи таким чином навантаження органічної речовини на утилізаційну ланку.
Тверду фракцію рідкого гною після переробки використовують для вермикомпостування з отриманням біогумусу і гумінових речовин, а рідку застосовують як органічні добрива для виробництва кормів.
Переваги рекомендованої комплексної технології переробки напіврідкого гною над іншими способами полягають у наступному:
· утилізацію рідкої фракції гною можна проводити цілорічно;
· значно зменшується об'єм споруд для зберігання рідкої фракції гною;
· утилізацію гнойових стоків здійснюють па полях призначених для вирощування кормових культур;
· процес утилізації відходів забезпечує цілорічне виробництво гумінових речовин;
· з твердої фракції гною одержують біогумус;
· технологія дає змогу одержати відтворювану енергію, яка використовується підприємством;
· продукти переробки гною можуть реалізовуватись як додаткова продукція підприємства.
Як бачимо, науковий потенціал співробітників навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва НУБіП України нині є високим, професійним, конкурентно спроможним, інноваційним. Однак без фінансової підтримки з боку держави або бізнесових структур сьогодні важко бути науковцем. Сподіваємося, що зазначені у статті напрямки розвитку, як і багато інших напрацювань у колективі, знайдуть порозуміння і підтримку серед людей небайдужих до науки і тоді наша спільна праця буде гарантом хорошого здоров'я дрібних та великих тварин.

Засєкін Дмитро Адамович,
доктор ветеринарних наук, професор,
академік академії наук вищої освіти України,
директор науково-дослідного інституту здоров'я тварин НУБіП України
журнал "AGROІМЕНА", №2.2014