Проректор Сергій Кваша: військова агресія росії спонукає до пошуку нових засад національно-патріотичного виховання
Після нападу росії на Україну 24 лютого 2022 року потребують переосмислення і оновлення багато світоглядних речей. Війна вплинула на весь світ, формується нова парадигма взаємовідносин між окремими країнами, перерозподіляються регіональні впливи. Ми є свідками історичних подій і важливо знайти своє місце в глобальному суспільстві. А це неможливо без оновлення концепції національно-патріотичного виховання, зокрема в університеті. Про це наша розмова з проректором з науково-педагогічної роботи та розвитку академіком Сергієм Квашою.
Як в університеті вибудовувалось управління національно-патріотичним вихованням у мирний час і які зміни відбулися вже під час війни?
— За попередні роки в університеті вибудована і реалізується логічна, структурована і на наш погляд ефективна система виховного процесу. Вона базується на Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України, затвердженої наказом МОН від 29 липня 2019 р. №1038, Указі Президента України від 18 травня 2019 року №286/2019 про затвердження Стратегії національно-патріотичного виховання та Програмою патріотичного виховання в НУБіП України «Фахівець. Громадянин. Патріот.». Саме згідно з нею виховання має охоплювати усі сфери життєдіяльності суспільства, насамперед освіту і науку, молодь та сім'ю, культуру, профорієнтацію на військові спеціальності, відновлення та збереження національної пам'яті, краєзнавство, фізкультуру і спорт, цивільну оборону, безпеку і звичайно оборону України.
Мета патріотичного виховання в НУБіП конкретизується через напрями виховної роботи ННЦ виховної роботи і соціального розвитку, заступників директорів і деканів з виховної роботи, наставників. Так, зокрема, із системи з базових 9 напрямів виховної роботи у мирний час на сьогодні в умовах війни особливого значення набуває морально-етичне та національно-патріотичне виховання студентської молоді – як утвердження в свідомості і почуттях студента патріотичних цінностей, поваги до держави, університету, родини і сім’ї, культурного та історичного минулого України, державної символіки, культивування кращих рис української ментальності, національну гордість та національну самоповагу.
Як студентство відреагувало на агресію росії? Ми знаємо, що ректорат, деканати і дирекції постійно відслідковують місцеперебування студентів, залучають їх до навчального процесу. Проте як склалася їхня доля у військовий час?
— На офіційному сайті університету регулярно розміщуються повідомлення про студентське життя під час війни. Ці дописи різні за емоціями, за життєвими обставинами, які перенесли студенти за ці два місяці війни.
Зазначу, що з 10786 студентів денної форми 7415 студентів або 69% виїхали до батьків або до друзів в 11 західних областей держави, значна частина з яких стала внутрішньо переміщеними особами. 2100 студентів проживало у Києві та приміських територіях, ще 1040 студентів стали емігрантами та виїхали за кордон разом з батьками, рідними та друзями. Всього 91 особа або 1% студентів два місяці проживали і проживають нині у гуртожитках та переховуються у бомбосховищах університету. Якщо поглянути на карту наших вступників у попередні роки то цілком є очевидною і зрозумілою ця логіка поведінки нашої студентської молоді під час військових дій, адже за географічною структурою вступників дворічної давності 79 % наших студентів є особи з 11 центральних, північних і західних областей де нині не проводяться бойові дії та немає ворожої окупації.
Студентське самоврядування університету не залишилося осторонь?
— Студентська організація на чолі з Мариною Когут, її заступником Олександром Вертелецьким стали центром студентського волонтерського руху не тільки в університеті, а й в Голосіївському районі.
Крім інших благодійницьких справ вони також долучались до екологічної толоки з висадки дерев у Студентському сквері. Багато добрих справ зробили студенти у студентському містечку, зокрема біля і у самих гуртожитках. Ними облаштовується територія у дворі третього навчального корпусу. Вони допомагають, як, наприклад, Олександр Василенко з іншими студентами переміщувати обладнання і меблі між поверхами та кімнатами 5 гуртожитку.
Існує також певний солідарний патріотичний стиль життя студентської організації в онлайн-просторі в межах окремих інститутів і факультетів, де вони обмінюються своїми емоціями війни. Цих прикладів багато у всіх інститутах, факультетах, коледжах. Наведу наприклад. Для студентів агробіологічного факультету війна відкрила важливий продовольчий фронт, оскільки близько 90 студентів мають фермерські господарства, активно навчаються і проводять посівну кампанію.
Розкажіть про волонтерські ініціативи детальніше…
— Більше тисячі студентів активно допомагають Збройним Силам України, нашій територіальній обороні своєю волонтерською, благодійницькою діяльністю. 223 студенти гуманітарно-педагогічного факультету, 189 – ветеринарної медицини, як і інші організовують збір коштів, плетуть маскувальні сітки, формують і передають бійцям продовольчі товари, риють окопи. Вони також активні учасники масових заходів за кордоном, зокрема у Мілані, Будапешті, Берліні, Варшаві та в інших містах Європи, також і в Україні. Великий обсяг допомоги надається внутрішнім переселенцям.
Наші студенти і викладачі долучилися до кібервійськ, що займаються атаками на ворожі сайти та бережуть наші, поширюють правду про війну тощо. Серед них, до речі, не тільки студенти факультету інформаційних технологій, а пресслужба, працівники деканатів і дирекцій, профорги ННІ, факультетів та служб. Власне до інформаційного захисту може і повинен долучатися кожен.
Ректорат, підрозділи університету надають активну допомогу Збройним Силам України, всі дні ректор, проректори на роботі, працюють.
Ми знаємо, що студентство НУБіП захищає Україну не тільки на гуманітарному фронті…
— Наша університетська громада відстоюємо незалежність своєї країни на всіх фронтах: на військовому у Збройних Силах України, батальйонах територіальної оборони, силах добровільних об’єднань громадян для захисту своїх населених пунктів, у кіберпросторі, гуманітарному у всіх його проявах, беремо участь в масових заходах на підтримку як на території України, так і за її межами.
На сьогоднішній день 83 члени нашого колективу призвані до лав ЗСУ, з них 68 студентів. Найбільше пішли у військо здобувачів вищої освіти факультетів тваринництва та водних біоресурсів і агробіологічного. До сил територіальної оборони добровільно записались і заключили контракт 365 осіб, з них 301 студент. Тут виділю знову ж студентів агробіологічного факультету – 47, ННІ лісового і садово-паркового господарства – 43, гуманітарно-педагогічного факультету – 42 хлопці.
Важлива роль у виховному процесі ректорату, загальноуніверситетських кафедр. Як продовжується їхня діяльність в умовах воєнного стану?
— Спершу відзначу роботу науково-педагогічного колективу кафедри військової підготовки. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. В цілому військова кафедра справляється зі своїми завданнями. Виправивши певні недоліки у підготовці курсантів, – кафедрі військової підготовки необхідно і надалі проводити навчання призваних бійців територіальної оборони, здійснювати надійну охорону військового майна. Необхідно внести зміни у навчальні плани підготовки курсантів, офіцерів з урахуванням досвіду військових операції і бойових дій ЗСУ. Водночас є прогалина у роботі кафедри зі співробітниками і науково-педагогічними працівниками університету з точки зору постійної перепідготовки офіцерського складу через семінари, круглі столи, посилення бойової, вогневої підготовки, – навіть в нинішніх умовах воєнного стану. Хоча це і не є прямим завданням кафедри, проте очевидно на такі навчання є потреба, оновлення, осучаснення знань. Корисними були б зустрічі з командирами, воїнами Збройних Сил, Героями України.
Важливою є й діяльність кафедри культурології. На сайті університету, в Youtube-каналі ми маємо можливість постійно переглядати музичні національно-патріотичні композиції у виконанні студентів та викладачів кафедри. Особливо запам’ятався танцювальний флешмоб студентів у перші тижні війни, також авторські пісні Микити Трухіна про війну та інші. Кафедра фізичного виховання реалізує свої можливості в організації благодійних футбольних матчів за участю військових ЗСУ, територіальної оборони і Голосіївської районної адміністрації.
Сергію Миколайовичу, в межах дискусії про оновлення програми «Фахівець. Громадянин. Патріот.», які складові потрібно підсилювати в університеті, системі освіти, державі?
— Зазначу, що академічна спільнота університету в цьому контексті не може діяти автономно… Першочерговими, головними, базовими у провадженні виховного процесу є Конституція України, закони та інша нормативно-правова база. Потім мораль, традиції, культура та інше. Звідси корегування нашої внутрішньоуніверситетської концепції та програми патріотичного виховання має відбуватися у відповідності до змін на загальнонаціональному рівні. Ці зміни наразі осмислюються і формуються, проте в межах загальної дискусії озвучу власну думку з цього приводу.
Зрозуміло для всіх нас, що виклики війни змушують нас ще глибше зануритись у недодумане, не дороблене до війни. На мій погляд, дві базові теми потрібно ще взяти на особливий наш контроль і до уваги. По-перше, це духовність в розумінні релігії, та її впливу на братовбивчу війну і благословіння цієї війни російською церквою. Переважній частині нашого університетського колективу вже зрозуміло до якого патріархату відноситься та чи інша церква. Відповідно до статті 35 Конституції України визначає кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. Проте, здійснення цього права може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Важливим для нас є інтерес студентів до обрання вибіркової дисципліни – релігієзнавство. У 2020-2021 вона мала попит у 10 студентів бакалаврату, а у 2022-2023 у 19 студентів. Тобто університет не може сформувати навіть одну студентську групу для вивчення цієї дисципліни з поміж півтори тисячі студентів. Але ж, бачимо інколи навіть серед дорослих затуманеність і привабливість церковних цяцьок на свідомість замість розуміння справжності української церкви, релігійної підтримки ЗСУ ПЦУ.
І друге: це – мова. Відповідно до статті 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Від себе скажу, той хто не знає української мови ніколи не вимовить “кропивницькі паляниці зі смаком полуниці продаються у крамниці біля Укрзалізниці”, не прочитає українську казку Діда Стаса про свиню і собаку, а той, хто не знає нашої історії, буде ще сто років шукати місце, де живе Степан Бандера...
І на завершення маю сказати, що кожен з нас на своєму місці робить і має робити надалі все необхідне аби наблизити час Перемоги, час завершення війни, час Миру. Ми, Українці, – вільний і незламний народ, який ніхто не зможе поставити на коліна, тим більше майбутнє нашої країни – нашу молодь, і студентство НУБіП України, зокрема! Тому, звертаючись до нас і студентів скажу словами Т. Шевченка, що будуть викарбовані на Книзі Знань: Учітесь, читайте, чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь!
Розмовляв Денис Рудень
