Начальник управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області Віктор Кульбако: «Ніколи в житті не шкодував, що навчався в НУБіП і став лікарем ветеринарної медицини»
Напередодні війни дати інтерв’ю люб’язно погодився начальник управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, заслужений працівник ветеринарної медицини України Віктор Кульбако, в якому поділився своїми спогадами про навчання в нашому університеті та розповів про переспективи випускника факультету ветеринарної медицини.
Вельмишановний Вікторе Дмитровичу, скажіть, будь ласка, де Ви здобули вищу освіту?
— Я закінчував Українську сільськогосподарську академію, ветеринарний факультет.
В якому році?
— У 1987 році.
Звідки почалася Ваша трудова діяльність?
— Трудову діяльність я розпочав у Варвинському районі, Чернігівської області. Спершу це був колгосп «Жовтнева зоря», с. Макіївка, потім служив у Прикордонних військах, а далі продовжив свою роботу у с. Світличне, колгосп ім. Кірова, Варвинського району, на посаді головного ветеринарного лікаря колгоспу.
Як надалі склалася Ваша кар'єра?
— Далі мене обрали другим, потім – першим секретарем Варвинського райкому комсомолу. Після, у 90-му році, мене призначили начальником станції по боротьбі з хворобами тварин, потім – Головним державним інспектором Варвинського району, де я працював до 1999 року, після чого зайняв посаду голови Варвинської районної державної адміністрації. Потім працював головою Варвинської районної ради і у 2006 році був призначений начальником головного управління ветеринарної медицини Чернігівської області. Пропрацювавши до 2016 року, перейшов на посаду начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби Чернігівської області.
Вікторе Дмитровичу, після закінчення навчання в Українській сільськогосподарській академії, чи залишились у Вас згадки про вчителів, які викликають у Вас почуття гордості за отримані від них знання?
— З глибокою повагою згадую своїх наставників. Особливо тих, хто давав старт моєму навчанню та моїй роботі в галузі ветеринарної медицини. Можна перерахувати практично всіх, адже кожен з них робив вклад у розвиток експертних знань професії ветеринарного медика. Зокрема, Валентин Якович Колєсник. Це людина, яка, на жаль, вже покійна, але на той час він був головою екзаменаційної комісії в Козелецькому технікумі ветеринарної медицини і, дякуючи йому, після закінчення служби у Прикордонних військах я вступив в Українську сільськогоспорадську академію. Таких людей можна згадувати багато – це і Поваженко І.О., Гімельрейх Г.О., Бичков Ю.П., Вовк Д.М., Карповський В. І., Костюк В. В. і багато-багато інших спеціалістів найвищого рівня.
Дипломну роботу ви також захищали у Валентина Яковича?
— Так.
Я, між іншим, також виконував свою диплому роботу в нього за темою «Діарея телят».
— Я завжди з глибокою повагою ставлюся до своїх вчителів, часто їх згадую та щиро дякую. І ніколи в житті не шкодував, що став лікарем ветеринарної медицини.
Вікторе Дмитровичу, Ви – наш роботодавець у Чернігівській області, наші випускники їдуть до Вас і на практику, і працевлаштовуватися. Чи могли би Ви приблизно сказати, скільки наших випускників наразі працюють з Вами?
— Якщо брати в цілому, то впродовж 37 років моєї державної служби, а з них близько 30-ти років на посадах ветеринарної медицини, то я співпрацював з дуже багатьма випускниками. Наприклад, зараз в області працює 1268 лікарів ветеринарної медицини, і це лише в державних установах, тобто більше 500 осіб, яких я особисто працевлаштовував на різні посади: керівників лікарень, завідувачів відділеннями, директорів лабораторій, які закінчували Національний університет біоресурсів і природокористування України.
Скажіть, будь ласка, на сьогоднішній день у Вас є можливість працевлаштовувати наших випускників?
— Є можливість. Ми завжди за те, щоб усі, хто проходить навчання у Університеті проходив практику саме в нас, у Чернігівській області, адже це перший старт для людини, яка має можливість спробувати попрацювати, ознайомитись з умовами роботи. У нас є вакансії, у нас є велика потреба у спеціалістах ветеринарної медицини. Ми із задоволенням прийматимемо їх на роботу.
Дуже вдячний за Вашу допомогу. Нас турбує ще одне питання. Як Ви орієнтуєте своїх школярів, щоб вони йшли вчитися на ветеринарних лікарів?
— Традиційно, в області ми проводимо наради з керівниками управлінь та лабораторій з цього питання, яким ставимо завдання та просимо проводити аналогічні заходи у районах та містах області, особливо із залученням засобів масової інформації, з особистими зустрічами в школах. Ми налаштовуємо своїх керівників, щоб наші випускники обирали професію лікаря ветеринарної медицини, тому що вона завжди була популярною та потрібною.
Ви можете сказати, скільки в минулому році приїхало навчатися студентів до НУБіП України?
— Я гадаю, що точно більше 5-ти осіб.
Так, справді, більше п’яти осіб, за що ми вам дуже вдячні, а також за те, що Ви турбуєтеся за наш статус. Ви вже в принципі відповіли на це питання, але все ж. Якби була можливість змінити професію, повернутися в початок кар`єрного шляху, чи змінили б Ви його?
— Я б однозначно так би й дотримувався напрямку лікаря ветеринарної медицини. У мене два брати, які також лікарі ветеринарної медицини, мій син – лікар ветеринарної медицини, і дружина. У мене династія ветеринарних медиків, і всі ми працюємо за фахом.
І онук також, напевне?
— Онук також, однозначно, буде лікарем ветеринарної медицини.
Дякую, Вікторе Дмитровичу, надіюся, що ми з Вами ще побачимося та побесідуємо на цю тему. Велике прохання все ж допомогти нам, щоб і у цьому році з Чернігівської області було якнайбільше випускників шкіл, які би долучалися до гарного і важливого фаху – ветеринарів.
— Гадаю, що Ви відчули наш настрій, настрій керівництва ветеринарної служби області, що ми завжди налаштовані на співпрацю. Жодного разу за моєї діяльності не було відмов у проходженні виробничої практики та працевлаштуванні, ми завжди знаходимо кожному спеціалісту ветеринарної медицини посаду. До речі, буквально на минулому тижні з`явилася потреба у спеціалістах ветеринарної медицини, два випускники університету влаштувалися – один у Ніжинському, а другий – у Коропському районах.
Дуже добре!
— Ми завжди готові допомогти та гордимося усіма випускниками університету, які працюють з нами.
Щиро Вам вдячний, Вікторе Дмитровичу! Будемо співпрацювати та готувати висококваліфікованих спеціалістів разом!
Розмову провів професор
Валентин Карповський
