З Днем народження, Україно!

     Народ України святкує уже 23-тю річницю великого національного свята нашої державності — Дня незалежності України.

     Ще з часів Київської Русі наш народ прагнув вільно жити, сповідувати свої традиції та звичаї, не зазнаючи при цьому поневірянь та утисків.

     Та історично умови складалися так, що на наших землях постійно панували інші народи. Та, попри все, українці віками боролися за свою свободу. І лише нинішнє покоління, наші сучасники у 1991 році вибороли її.

     Безумовно, ця визначна дата — День проголошення незалежності — навічно увійшла в історію молодої держави, стала золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпила його вікові, демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

     Перші кроки незалежності стали випробовуванням для всіх нас — тестуванням на зрілість, терпіння, толерантність. Нині уже ніхто, окрім наших східних сусідів, не сумнівається, що український народ спроможний самостійно господарювати у власному домі. Впевнений: день прийдешній, хоч і затьмарений бойовими діями на Сході України, що їх постійно провокують російські найманці, принесе нам світле почуття радості від усвідомлення власної причетності до розбудови України! Це обов’язково настане, і тим швидше, чим більш плідно і з натхненням кожен з нас працюватиме на благо країни, а усі разом проникнемося гордістю за неї, почуттям патріотизму до рідного краю, прагненням до єдності, порозуміння та згуртованості. А це сьогодні важливо як ніколи!

     Наше спільне завдання — навчати і навчатись, розвивати науку, готувати кадри, здатні конкурувати в глобальному світі, вивести Україну в число кращих країн світу.

     Від щирого серця зичу вам, колеги і друзі, миру і щастя, добра і достатку, сили і наснаги в усіх починаннях. Нехай мрія про краще майбутнє окриляє вас на нові звершення в ім’я соборної незалежної демократичної процвітаючої України.

З святом! Хай святиться ім’я твоє вічно, Україно, ненько моя…

З повагою, Станіслав Ніколаєнко