Україна у глобальному діалозі про майбутнє земель: НУБіП України на COP17 у Монголії
У серпні 2026 року в Улан-Баторі відбулася 17-та сесія Конференції Сторін Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням — UNCCD COP17. Участь у роботі конференції у складі української делегації, що була сформована Мінекономіки та МЗС, взяв професор Андрій МАРТИН — науково-технічний кореспондент України в рамках Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням, завідувач кафедри землевпорядного проектування факультету землевпорядкування НУБіП України, член-кореспондент НААН України. Його участь охоплювала регіональні консультації країн Центральної та Східної Європи, засідання COP17, Комітету з науки і технологій (CST17) та Комітету з огляду впровадження Конвенції (CRIC24).
COP17 проходила 17–28 серпня під промовистою темою «Restoring Land. Restoring Hope» – «Відновлюючи землю. Відновлюємо надію». У роботі Конференції беруть участь представники 197 Сторін Конвенції, науковці, міжнародні організації, громадянське суспільство, фермери, представники корінних народів і скотарських громад. Центральна ідея цьогорічної зустрічі значно ширша за традиційне розуміння боротьби з опустелюванням: здорова земля сьогодні розглядається як основа продовольчої та водної безпеки, стійкості громад, збереження біорізноманіття і здатності суспільств адаптуватися до кліматичних змін. За даними UNCCD, деградація вже зачіпає до 40% земель світу.
UNCCD сьогодні є значно ширшою платформою, ніж це може випливати з її назви. Поряд із боротьбою з опустелюванням вона формує глобальні підходи до відновлення деградованих земель, стійкості до посух, збереження продуктивності ґрунтів, моніторингу земельних ресурсів, наукового забезпечення земельної політики та залучення фінансування для відновлення екосистем. Саме ці питання стали ключовими для COP17. Під час регіональних консультацій Виконавчий секретар UNCCD окремо визначила серед пріоритетів конференції архітектуру фінансування, стійкість до посух, залучення приватного сектору та проблематику пасовищ, наголосивши на переході від декларацій до практичної реалізації рішень.
Для наукової спільноти особливе значення мала дискусія щодо майбутньої Стратегічної рамки Конвенції після 2030 року. Представлений на COP17 підсумковий звіт Міжурядової робочої групи щодо майбутньої стратегічної рамки розглядається не як завершений документ, а як основа для подальших переговорів. Серед запропонованих напрямів — посухи, піщані та пилові бурі, посилення зв’язку між наукою та політикою, а також удосконалення системи індикаторів і фінансових механізмів.
Значний блок роботи COP17 був присвячений саме науково-технічним питанням. У межах CST17 розглядалися результати роботи Науково-політичного інтерфейсу UNCCD, питання передачі технологій та інновацій, удосконалення процедур звітності, методичні підходи до оцінювання деградації земель і планування адаптації до посух. Для України ці питання мають безпосереднє практичне значення, оскільки майбутня система управління земельними ресурсами дедалі більше залежатиме від поєднання супутникового моніторингу, національних кадастрових і статистичних даних, сучасних індикаторів стану земель та науково обґрунтованих рішень.
Окремо обговорювалося вдосконалення національної звітності через платформу PRAIS. Секретаріат повідомив, що у 2026 році було проведено сім регіональних навчальних заходів для представників 155 країн, а звітування за показником ЦСР 15.3.1 має бути завершене до 30 листопада 2026 року. Для України це означає необхідність забезпечити якісну інтеграцію даних про земний покрив, продуктивність земель і запаси органічного вуглецю в ґрунтах із національними системами моніторингу.
Професор Андрій МАРТИН також брав активну участь у регіональних консультаціях країн Центральної та Східної Європи. Важливою темою стала інституційна спроможність регіону та забезпечення його належного представництва в органах Конвенції. Українська сторона звертала особливу увагу на необхідність дотримання правил процедури UNCCD, принципу безперервності роботи керівних органів та прозорого формування регіональних кандидатур. Відповідні позиції України були офіційно зафіксовані у протоколах регіональних зустрічей.
Ще одним практичним напрямом роботи української делегації стала взаємодія з міжнародними фінансовими механізмами. Під час COP17 проведено консультації з представниками Глобального екологічного фонду щодо можливостей врахування потреб України у наступному циклі фінансування. Для української науки та практики землеустрою це важливо насамперед у контексті відновлення деградованих земель, підвищення стійкості агроландшафтів до посух та розроблення сучасних систем моніторингу земельних ресурсів.
«Для України участь у UNCCD важлива не лише як виконання міжнародних зобов’язань. Це можливість бути частиною професійної дискусії, у межах якої зараз формується майбутня глобальна політика щодо земель. Питання, які ще десять років тому сприймалися переважно як екологічні — деградація ґрунтів, посухи, моніторинг земель, стійкість агроландшафтів, — сьогодні безпосередньо пов’язані з продовольчою безпекою, економічною стійкістю та якістю просторового розвитку. Для університетів важливо не лише стежити за цими процесами, а й бути залученими до формування наукової основи таких рішень», — зазначив Андрій МАРТИН.
Для НУБіП України постійна участь науковця у роботі COP17 має окреме академічне значення. Сучасний землеустрій дедалі менше зводиться лише до формування земельних ділянок чи підготовки документації. Він стає інструментом управління територіями, відновлення земель, адаптації до кліматичних змін, охорони ґрунтів і роботи з просторовими даними. Саме тому включення університетської науки до міжнародних процесів UNCCD дозволяє безпосередньо переносити глобальний порядок денний у зміст досліджень, освітніх програм і підготовку майбутніх фахівців.
COP17 ще раз показала, що майбутня земельна політика формуватиметься на перетині науки, цифрових технологій, екології, економіки та просторового планування. Для України участь у такій роботі — це можливість не лише адаптувати міжнародні підходи, а й пропонувати власний досвід і власні рішення. І саме університетська наука має відігравати в цьому одну з ключових ролей.
