«Стояла я і слухала весну…», або «Голосіївська весна – 2026. День другий»
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Так писала Леся УКРАЇНКА. Невже вона знала, що колись в Національному університеті біоресурсів і природокористування України проходитиме фестиваль художньої творчості, де весна говоритиме голосами і серцями студентської молоді? Та навіть якщо ні, то ця поезія точно передає характер другого дня цьогорічного фестивалю: від гумористичної «По-модньому» — до ліричних «Голубих оленів», від запальної «Енеїди» — до патріотичних «Хмар».
За виступами 5-ти команд першого дня усі побачили, що класика — це не минуле. Вона говорить з нами тут і зараз — чесно, інколи боляче, але дуже точно.
Другий день відкривали майбутні механіки. Вони представили історію, яка знайома кожному, але в дещо новому звучанні. Їх інтерпретація п'єси Михайла СТАРИЦЬКОГО — це погляд на нас самих крізь призму моди, часу і змін. Де закінчується справжнє «я» — і починається «по-модньому»? Театральна група на чолі із заступницею декана Оксаною АЧКЕВИЧ зіграла ролі на всі 100 відсотків, а якого драйву додав програмі танцювальний колектив факулттету «Калина»! Це було трохи смішно, трохи впізнавано і дуже… по-модньому.
Героїко-романтичну п’єсу «Голубі олені» її автор, Олексій КОЛОМІЄЦЬ, назвав просто повістю про кохання. Через цю призму і розкривали споконвічні духовні людські проблеми (кохання, вірність, віра, відданість, здобутки, втрати, добро, зло та інш.) студенти факультету інформаційних технологій, натхненні четвертокурсницею Лілією ІВАНОГЛУ. До щему вразили Денис ДОНЧАК і Владислав РУДЕНКО читанням поезії «Що з нами збудеться, мила…» у гітарному супроводі, чудово вписалася у програму комп'ютерна графіка Вікторії ЄСІП.
Бути освіченим — ще не означає бути вільним. Бути сучасним — не завжди означає бути собою. Але бути інтелігентом — це бути патріотом, який навіть в атмосфері моральної задухи, незважаючи на всі перепони, просвітницькою діяльністю здіймає хвилі національної свідомості народу та розганяє «хмари», прагнучи до світла... Цю ідею Івана НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО неперевершено втілили в авторській постановці студенти та викладачі факультету конструювання та дизайну. Багаторічний натхненник творчої команди доцент Андрій НЕСВІДОМІН зробив все для того, щоб 15 хвилин пролетіли як мить, хоча в них було стільки сили і глибини! А коли за трибуну вийшов професор кафедри нарисної геометрії, комп'ютерної графіки та дизайну Віктор НЕСВІДОМІН, глядацька зала застигла, наче з екранних кадрів на сцену насправді спустився В'ячеслав ЧОРНОВІЛ… До слова, виставка художньої творчості цього факультету була органічно переплетена із творчою програмою.
Наступними естафету перейняли економісти. Колись ця історія була про громаду, яка стала сильнішою за страх. Сьогодні це про нас, про здатність об’єднуватись, коли на кону — свобода, гідність і майбутнє. «Захар Беркут» Івана ФРАНКА звучав по-новому, але все одно говорив про вічне: коли приходить загроза, зникають ілюзії. Залишається тільки правда: хто ти, з ким ти і за що готовий стояти до кінця. Тухольський боярин Тугар Вовк, роль якого зіграв Максим ПАСЬКО, силами творчої команди економічного факультету перейшов на бік правди і світла.
«Богдан був парубок моторний…» — так і хочеться сказати, коли згадуєш «Енеїду» від факультету захисту рослин, біотехнологій та екології. Це була не просто подорож, а історія про виживання в системі, де правила пишуть сильні, а виживають кмітливі. Тут герої не ідеальні, але по-хорошому вперті, не святі, але живі. Богдан АЛЕКСАНДРОВ (Еней) впевнено вів свою команду через морські хвилі, через вогонь пекла до омріяної мети, а от чи досягнуть хлопці і дівчата її, побачимо за результатами роботи журі.
День другий завершено. Ще один — попереду.
