Приїхали з Індії в НУБіП України, щоб стати дипломованими фахівцями в галузі тваринництва

Два юнаки, Патель Санкет Джаянтібхаі та Містрі Маюркумар Далпатбхаі, приїхали з Індії та є слухачами курсів у НУБіП України з опанування української мови для вступу у цьому році на навчання на факультет тваринництва та водних біоресурсів.

• Санкет, доброго дня! Розкажіть, будь ласка, про себе, звідки ви приїхали до університету?

— Ми з Маюркумаром родом з округу Навсари штату Гуджарат, це північний захід Індії.

• Чим відоме це місце?

— Зазвичай ми зазначаємо, що у нас народився "батько" індустріалізації Індії Джамеджи Тата, а також те, що Гуджарат є лідером з виробництва молока в нашій країні.

• Що вплинуло на пріоритетність при виборі країни навчання?

— Я мав інформацію про систему освіти в Україні, зокрема про високий рівень аграрної освіти.
В Індії українські дипломи заслужено мають високий рівень довіри та асоціюються з європейськими. Також у нас Україну сприймають як країну зі славними традиціями аграрного виробництва та високим рівнем використання сучасних технологій, зокрема, в молочному тваринництві.

• Чому саме аграрне виробництво вас зацікавило?

— По-перше, я хотів би сказати декілька слів про нашу країну в цілому, а потім зосереджусь на сільському господарстві.
Індію в Світі здебільшого сприймають, як одну з найбільш густонаселених та багатонаціональних країн з тисячолітньою історією, чудовим кліматом та природою. Поряд з цим ми пишаємося й іншими досягненнями нашого народу.
Індія ‒ аграрно-індустріальна країна, яка наразі має одні з найвищих темпів росту економіки. Збільшується, відповідно, й питома частка сільського господарства.

• Розкажіть, будь ласка, більш детально про особливості галузі тваринництва в Індії.

— Для індійців корова є священною твариною, яка уособлює достаток, чистоту та святість! Тому не випадково Індія займає перше місце в Світі за чисельністю великої рогатої худоби (304 мільйони голів, якщо враховувати буйволів) та залишається лідером серед виробників молока – 188 мільйонів тон на рік, що становить більше ніж 18% світового виробництва. Поряд з цим і рівень споживання молока в Індії останнім часом збільшився з 180 до 400 грам на пересічного мешканця на добу.
Також в Індії добре розвинене вівчарство, козівництво, птахівництво, а в декількох регіонах й свинарство. До того ж безперечно і традиційно велику популярність має виробництво риби та продукції аквакультури.

• Отже, якай напрям Вас особисто зацікавив найбільше?

— Молочне скотарство! Я розглядаю виробництво молока як перспективний бізнес та стабільне джерело доходу. У нас на батьківщині на рівні муніципальної влади існують програми державної підтримки фермерів. Вони ґрунтуються на політиці Національної Ради з розвитку тваринництва, яка сформована ще в 1965 році.

• Отже, освітня програма з виробництва і переробки продукції тваринництва дозволить Вам самореалізуватися?

— Так, я вважаю, для цього є всі підстави! Це наявність на факультеті сучасного матеріального обладнання, навчально-наукових лабораторій, високопрофесійних викладачів.
Ще одним важливим фактором довіри до факультету є думка моїх друзів та земляків ‒ Сачіна та Манава (Сачінбхаі Катібхаї та Тріведі Манав), які вже навчаються на 1 курсі цього факультету, але за спеціальністю «Водні біоресурси та аквакультура». Незважаючи на складності, які незаперечно є у більшості іноземних студентів, вони відчувають до себе доброзичливе ставлення студентів та викладачів, бажання надати допомогу чи підтримку. Дуже схвально вони відгукуються про адміністрацію Університету та факультету. Тому вважаю, що все у нас тут буде добре.

• Дякую Вам за цікаві відповіді, за інтерес до наших освітніх програм та, користуючись нагодою, щиро запрошую Вас до дружньої студентської родини НУБіП України!

Володимир Афанасенко,
доцент кафедри біології тварин