Конституція України — правова фортеця держави!
Тридцятиріччя Конституції України — це не просто формально-казенна дата, чергова річниця чи атрибут всякдення. Сам факт її ухвалення — вікопомна віха, коли відновлення державної Незалежності України, схвалене Всенародним референдумом, отримало фундаментальну ознаку легітимності — правове конституційне засвідчення у міжнародному правовому вимірі.
Дякую Долі за безцінний дарунок особисто знати, спілкуватися, сперечатися, переконуючи у чомусь колег-опонентів, реагуючи й на їхні аргументи, чи довірливо радитися до пізньої години з однодумцями аби на ранок вийти на загал із нашою спільною позицією з тих чи інших проблем, щоб, отримавши зустрічну колективну пропозицію іншої частини парламентської зали, виробити компромісне рішення на користь людини та України. Так діяли ми, усвідомлюючи свою особисту відповідальність і за сказане, і за зроблене.
Так діяли й закладаючи правовий фундамент нашої держави фактом ухвалення Конституції України 28 червня 1996 року. Після багатомісячної роботи над цим документом і виснажливої, бурхливої ночі у зіткненні думок, ідеологій, ідей, у протистоянні і часом, здавалося б у безвиході непримиренності позицій, досягнули таки державницького компромісу! О 9:28 ранку 28.06.1996 року Україна і світ дізналися: Конституція України народилася! У всезагальному емоційному пориві тоді у сесійній залі парламенту вирвалися у мене слова, що йшли від самісінького серця: «Конституція наша на 100 років!». Саме так!
Це, звісно, було емоцією моменту, проте, водночас, певно, і відчуттям, баченням майбутніх діянь наших на користь людей, рідного краю і України, за які не було б соромно перед гідністю мужніх і нескорених з поколінь минулих, водночас, щось особливе, високе, неосягненне і незбагненне, що спонукає і веде нас йти, жити, творити у нашій відповідальності за майбутнє, орієнтуючись на обрії добра і справедливості.
Ми, творці Конституції України, на віки збудували тоді ПРАВОВУ ФОРТЕЦЮ держави, котру не здатні нині ні обійти, ані здолати окупанти та їхні явні чи приховані приспішники. Жодні! Героїзм і звитяга УКРАЇНСЬКОГО ВОЇНА дивує увесь світ. Бо він має таку фортецю! Бо за її стінами — найдорожче для кожного захисника — його родина, рідна земля, свята Україна наша…
Тоді, того вікопомного ранку після напруженої ночі, ми — такі різні, але НАРОДНІ ДЕПУТАТИ, об’єдналися у нашій відповідальності за Державу нашу! Так маємо діяти і нині — об’єднані спільною непереборною волею до Перемоги у святій обороні землі рідної, наших правічних чеснот і святинь. Ця воля і єдність у часи випробувань завжди несли Свободу, закладену у код нашої ґенетичної пам’яті, дарований нам у спадок від Любові і Самопожертви рідних людей. Його, цей код, маємо ми зберегти, передати, збагаченим, примноженим і освяченим нашими Любов’ю і нашою Гідністю, дітям, онукам та правнукам нашим… На майбутнє. На усі часи.
Якщо людиною себе вважаєш,
Крізь все життя неси і пам’ятай:
Що більше віддаєш — то більше маєш…
Що більше маєш — більше віддавай!