Інноваційний менеджмент – примха часу чи необхідність?

«Звичайно, велика радянська армія виграла б, а
маленька радянська армія програла б, але ми не радянська армія»
Міністр оборони України
Олексій Резніков

Окрім самого факту обрання, на увагу заслуговує назва і профіль видання, яке (як зрозуміло з назви), перш за все спеціалізується на новинах і аналітиці в економічній сфері. І тут дуже важливо розуміти, що така бажана і очікувана перемога на військовому фронті, на жаль, буде являти собою лишень «Піррову перемогу» без подальших зрушень і звершень на цілому ряді інших фронтів: інформаційному, антикорупційному, культурному і, перш за все, економічно-технологічному. Повертаючись до слів Олексія Резнікова, необхідно розуміти, що він мав на увазі, а саме: принципові зміни у відносинах «командир-підлеглий», зміни у підготовці і проведенні операцій (багато з яких уже вивчаються як взірець військової майстерності дослідниками багатьох країн завдячуючи швидкості прийнятих рішення, їх інноваційності і винахідливості), максимально ефективне використання наявних і залучених ресурсів і досвіду партнерів і залучення сучасних технологій. А тепер знайдіть в факторах успіху України на полі бою хоча одну відмінність від факторів успіху на полях економічних війн.
Інновація – один з багатьох необхідних факторів, але єдиний без якого неможливий справжній успіх. На економічному небосхилі останніх десятиліть на наших очах відбувався зорепад компаній, які не відчували тенденцій і не бачили необхідність в змінах, віддаючи перевагу сталому (на їх погляд) розвитку. Сюди можна віднести таких нещодавніх гігантів як Nokia, Газпром, Hilton, Kodak. І на противагу їм стрімке сходження наднових зірок, успіх яких базується на принципово новому (технологіях, послугах, нішах): Tesla, Apple, Uber, Alibaba, Airbnb тощо.
Майбутні магістри з управління інноваційною діяльністю, які зараз вивчають курс «Інноваційний менеджмент» – це саме те ядро, та рушійна сила, той авангард, які мають підтримати успіхи на полю бою успіхами в усіх інших сферах нашого життя: юристи – в законодавстві (шляхом розробки і впровадження нових життєво необхідних законів і підзаконних нормативно-правових актів), працівники аграрного сектору – шляхом запровадження змін, що дозволять не просто продовжувати бути Україні розвиненою аграрною країною, а стати законодавцем моди і являти собою взірець максимально ефективного використання ресурсів, у якого будуть вчитися спеціалісти з Ізраїля і Нідерландів, очільники виробництв – впроваджуючи такі технології і ноу-хау, які дозволять стати Україні не сировинним придатком, а постачальником на світові ринки готової продукції з високою доданою вартістю, представники комерційних структур – в знаходженні принципово нового, що покращить/змінить/надихатиме/буде корисним і зручним.
І для цього, насправді, не потрібно мати фантастичні ресурси чи необмежену територію, як може здатися на перший погляд. Приклад Тайваня, який є світовим лідером у виробництві напівпроводників і транзисторів або Південнної Кореї, яка практично за одне покоління розбудувала потужну економіку і увійшла в дванадцятку найсильніших за обсягом ВВП країн світу є взірцем того, як інновації і велике бажання роблять дива.

Підсумовуючи усе вищесказане, залишається лише сказати, що якщо ми хочемо бути не просто пасажирами в потязі людства, а спрямовувати його, ми маємо бути інноваторами. Тож, мерщій за теорію, яка, добряче приправлена натхненням і креативом, згодом має обов’язково стати успішною практикою!

Валерій ЯСТРЕБА,
староста групи
магістерської програми «Управління інноваційною діяльністю»