«Душа поета – вічна таїна» (народний артист України [Вадим Крищенко] в гостях у студентів)

   Вадим Дмитрович Крищенко – народний артист України, заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури, кавалер багатьох державних нагород, повний кавалер ордена «За заслуги», найвищої київської відзнаки «Знак Пошани», найвищих церковних нагород – ордена Андрія Первозваного та ордена Святого Володимира, найвищої відзнаки громадських організацій – Лицар Вітчизни… Це далеко неповний перелік заслуг людини, яка при житті стала легендою української поезії та музики.

   Сьогодні Вадим Дмитрович завітав до студентів-другокурсників спеціальності «Професійна освіта», де вони провели бліц-знайомство із новою збіркою поета «Діждатися весни». Представити поета коротко дуже важко, тому Вадим Дмитрович зробив це сам: 

  Я - українець. Критися не стану –Умію, можу, все зроблю зі смаком.Я хочу бути признаним і знанимНе менше від француза чи поляка… Я – українець. Кличу на гостину,Прийду вас зустрічати на вокзали.Я дуже хочу, щоб мою країнуНе лиш жаліли, але й поважали. Я- українець. Щирий в дружнім колі,Але скажу сусідським недорікам,Що мій державний синьо-жовтий колірВ історію вже вписаний навіки …      Вадим Дмитрович розповів студентам про те, якими доленосними зустрічами його нагороджувала доля, як приходило і приходить натхнення, як у душі і на папері знаходять відголос навколишні події. Так і презентована збірка повинна була б вийти до 87-річного ювілею поета, та у наше життя увірвалася війна… Проте лиха і страждання війни народжують слова, і дуже хочеться, щоб їх почули:    У великім вогні заховалася чорна пітьма,Сіє горе і смерть сатанинська натура рашиста.І маленьке дитя – вже нікого у нього нема…Хто йому поверне перебите снарядом дитинство?.. Скільки хлопців-бійців схоронила ця клята війна,Коли лютий москаль волю нашу хотів перекреслить.Мовлю вам і собі: пам'ятаймо святі імена.Хай ясніють вони на знаменах звитяги і честі… Перемога прийде, не здолає нас путінська тать.Перемога, яка не дала ниць упасти свободі.Україна моя підніметься , щоб гордо постать,Як новий Прометей, перед очі країн та народів.       Дівчата і хлопці слухали, затамувавши подих. Слухали і щиро переймалися почутим. А коли дізналися, що презентована збірка вже 54-а у доробку знаного гостя, а більшість українських пісень, які вони знають і чують на телебаченні і радіо (а їх понад 1000!), належать перу Вадима Дмитровича, в їхніх очах загорілися і здивування, і   захоплення, і повага. Вадим Дмитрович же, розуміючи, що перед ним – зовсім молоді люди, продовжував. Цього разу – про вічне почуття:   Любов і чорне малювала білимІ випрямляла наших доль криву,А ми на клич, на поклик серця бігли,Щоб із розгону впасти у траву. Судів і пересудів нам не треба…Не знають очі заздрісні та злі,Що і земля стає в любові небом,А небо робиться волошками землі…       Наприкінці зустрічі В.Д. Крищенко закликав молодь любити і розуміти поезію, бо в ній – справжня душа, і щоб зрозуміти її, потрібен час і віра:   Душа поета – в словах привіту,Щоб правда гордо ішла по світу.Душа поета – це сльози щастя.Ви їй повірте – і вам воздасться…     Так, це була лише бліц-презентація. Ми ж сподіваємося, що незабаром зможемо презентувати збірку Вадима Крищенка «Діждатися весни» більш широкому колу студентів і працівників нашого університету. А Уляна Гринь (учасниця мистецької студії «7 сходинок» під керівництвом народного артиста України, професора кафедри культурології Романа Рудого), яка була присутня на сьогоднішній зустрічі, вже пообіцяла виконати на презентації одну з її улюблених пісень на слова Вадима Крищенка – «Хай щастить вам, люди добрі!»  

Ірина Майданюк,
завідувач кафедри культурології