Антикорупційні зміни в земельних відносинах: сигнали дослідження і порядок денний на 2026-2030 роки
31 березня 2026 року в київській книгарні «Сенс» відбулася презентація результатів загальнонаціонального соціологічного дослідження «Корупція в Україні 2025: розуміння, сприйняття, поширеність», організована НАЗК за підтримки Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу в Україні.
У межах третьої панелі, присвяченої стану корупції в окремих сферах суспільного життя та державної політики, участь у дискусії взяв завідувач кафедри землевпорядного проектування НУБіП України, професор Андрій МАРТИН. Саме його участь надала розмові про земельні відносини особливої фахової глибини, адже йшлося не лише про діагноз проблеми, а й про ті інструменти державної політики, які вже довели свою ефективність і мають бути посилені в новому антикорупційному циклі.
Оприлюднені НАЗК результати дослідження зафіксували важливу і водночас непросту тенденцію. З одного боку, у 2025 році в Україні зменшився рівень сприйняття поширеності корупції, який до того зростав у 2023–2024 роках. Реальний корупційний досвід населення і бізнесу також залишається суттєво нижчим, ніж суспільне уявлення про масштаб проблеми: про особисте зіткнення з корупцією повідомили 18,2% громадян і 20,6% представників бізнесу. З іншого боку, саме сфера будівництва та земельних відносин, за оцінками і населення, і бізнесу, знову виявилася найпроблемнішою: понад 30% респондентів із числа тих, хто контактував із нею, заявили про корупційний досвід. Отже, маємо водночас і добру новину, і серйозне попередження: загальний фон поступово поліпшується, але земельно-будівельний сектор досі залишається точкою найбільшої суспільної недовіри.
Коментуючи ці результати, професор Андрій МАРТИН акцентував на тому, що зміни в земельній сфері не виникають самі собою — їх забезпечують послідовні інституційні рішення. Саме тому показове зниження сприйняття корупції слід пов’язувати не лише з ширшими антикорупційними зусиллями держави, а й із конкретними реформами, які зменшували простір для ручного впливу на земельні процеси. Насамперед ідеться про земельну децентралізацію та дерегуляцію 2021 року, які суттєво змінили архітектуру управління ресурсом, наблизили ухвалення рішень до громад і водночас звузили поле для непрозорого посередництва. Не менш принциповим кроком він назвав і призупинення безоплатної приватизації земель, оскільки саме в цій площині роками накопичувалися чи не найбільш токсичні корупційні практики, що підривали довіру і до держави, і до земельної політики як такої.
Особливо важливо, що позиція професора МАРТИНА прозвучала не лише як експертний коментар до результатів опитування, а і як бачення подальших рішень. Як один із ключових розробників відповідних розділів чинної Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми, а також їх проєктів на новий період 2026–2030 років, він наголосив: наступний етап змін у земельній сфері має спиратися передусім на поглиблення цифровізації. У цьому контексті однією з ключових ідей нового антикорупційного циклу є оцифрування архівів земельної та планувальної документації. Йдеться не просто про технічну модернізацію чи зручність доступу. Йдеться про зміну самої логіки функціонування сфери, де будь-який документ, будь-який план, будь-яке рішення мають існувати не як артефакт «для обраних», а як захищене, простежуване і неманіпульоване цифрове свідчення. Поки важлива документація зберігається у фрагментованих, часто паперових архівах, доти залишаються можливості для вибіркового доступу, приховування, «втрати» матеріалів або ситуативного тлумачення їхнього змісту. Коли ж дані стають повноцінною частиною цифрової екосистеми, корупційна рента починає зникати разом із тими сірими зонами, в яких вона традиційно живе.
Саме тому виступ професора Андрія МАРТИНА на заході НАЗК прозвучав як спокійне, але дуже чітке нагадування: боротьба з корупцією у земельній сфері не зводиться до гучних викриттів чи точкових кадрових рішень. Вона починається там, де держава прибирає зайві дозволи, відкриває дані, унеможливлює маніпуляції з документацією, чітко окреслює межі безоплатного набуття прав і переводить ключові процедури у цифровий формат. Для НУБіП України участь завідувача кафедри землевпорядного проектування в таких дискусіях є свідченням того, що університетська експертиза сьогодні працює не на узбіччі державних змін, а в самому їхньому центрі — там, де формується нова якість публічної політики, нова культура управління землею і, зрештою, нова інфраструктура суспільної довіри.
Відеозапис презентації дослідження: https://www.youtube.com/live/72V4OnpqeU0
