8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років

Шановна університетська спільното:
викладачі, науково-педагогічні працівники, співробітники, студенти, випускники та ветерани!

8 травня Україна разом із цивілізованим світом вшановує День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні — день скорботи, день глибокої шани до мільйонів загиблих, день осмислення страшної ціни людських втрат і день утвердження незаперечної істини: зло, побудоване на ненависті, зневазі до людської гідності та прагненні поневолити народи, рано чи пізно зазнає поразки.

Українська земля прийняла на себе один із найжорстокіших ударів тієї війни. Мільйони українців стали на захист Батьківщини. Друга світова війна принесла руїну, голод, масові репресії, знищені міста, скалічені долі та стала випробуванням не лише для армій і держав, а й для науки, освіти, культури, людської совісті. Особливе місце в цій боротьбі належить освітянам, науковцям, викладачам і працівникам навчальних закладів. У роки війни вони не лише боронили Вітчизну зі зброєю в руках, а й зберігали найцінніше — знання, духовність, віру в майбутнє. Попри евакуації, руйнування та нестачу найнеобхіднішого, університети й школи продовжували працювати там, де це було можливо. Викладачі читали лекції у холодних приміщеннях, науковці створювали розробки для фронту, а молодь вчилася, бо знала: після перемоги країну потрібно буде відроджувати.

Сьогодні історія болісно перегукується із сучасністю. Україна знову бореться за свободу, незалежність і право бути собою. Наша земля здригається від вибухів, мирні міста зазнають руйнувань, українці втрачають найдорожчих... Наші викладачі, співробітники, здобувачі вищої освіти та випускники нині захищають державу в лавах Збройних Сил України, волонтерською діяльністю, допомагають переселенцям, збирають гуманітарну допомогу, підтримують студентів у найважчі часи. Науковці працюють над інноваціями для оборони й відбудови країни. Педагоги, попри сирени, блекаути й небезпеку, продовжують навчати молодь, бо добре розуміють: освіта — це теж фронт, де формується майбутнє нації. Коли ворог руйнує будівлі — ми відновлюємо їх знаннями. Коли ворог сіє страх — ми відповідаємо єдністю. Коли ворог прагне темряви — ми запалюємо світло науки, правди й надії. Минуле болісно нагадує нам: якщо агресора не зупинити, трагедії повторюються. У цей день ми схиляємо голови перед усіма, хто загинув у 1939–1945 роках, перед жертвами нацизму, перед тими, хто віддав життя заради миру.

Сьогодні Україна знову змушена відбиватися від ворога, але цього разу на нас напали нащадки солдат, які пліч-о-пліч тоді захищали рідну землю. Путінська росія, як і колись нацисти, посягають на нашу незалежність і суверенітет, руйнують стабільність і міжнародну систему безпеки, загрожують миру. Наша держава, весь світ зіткнулися з новим проявом нацизму — рашизм. Одним з ідеологічних постулатів, на які опирається російська агресія, є культ відзначення перемоги над нацизмом, який замість миру пропагує війну, винищення інших народів, і хоче привласнити собі статус «головного переможця».

З перших днів військової агресії російської федерації в Криму і на Сході України викладачі, студенти і працівники університету долучились до оборони кордонів України. Академічна спільнота університету надала допомоги Силам Оборони на суму понад 75 мільйонів гривень. На жаль, не всі повертаються з фронту живими. За роки війни ми втратили багатьох наших героїв — викладачів, студентів і випускників: Дмитра КУРИЛЕНКА Олександра ФІЛЯ, Олександра МАРЧУКА, Ільгара БАГІРОВА, Івана СТУПАКА, Олександра ГРИЦАЯ, Петра ШЕМЧУКА, Анатолія БЄЛОБУСОВА, Артура ГОЛУБА, Антона СИДОРОВА, Олексія КОЗОРІЗЕНКА, Володимира ШЕВЧЕНКА, Максима САЄНКА, Степана ГЕНИКА, Сергія МЕЛЬНИЧЕНКА, Григорія ПОНОМАРА, Андрія КОВАЛЬЧУКА, Руслана РУДІЧА, Петра ОСАДЦА, Ярослава ОЛІЙНИКА, Вадима ВИННИЧУКА, Сергія РОМАНЧУКА, Семена ОБЛОМЕЯ, Ігоря КРАВЧЕНКА, Михайла ЖАЛА, Івана ДВОРЯКА, Валентина ЛЕВЧЕНКА, Юрія РОГОВОГО, Олександра КОЖУХА, Максима ПАЛІЄНКА, Олександра АВГУСТІНА, Сергія СОЛОВЙОВА, Богдана ЯНУТУ, Сергія ТРОФИМЧУКА, Романа АВРАМЕНКА, Андрія ЗАКАВРАШНОГО, Василя БЕРДИЧЕВСЬКОГО, Вадима ПЕРІЖКА, Дмитра ШКЛЯРЧУКА, Миколу ЯРЕМУ, Владислава ЧЕРНЯКОВА, Олександра ЛИСЕНКА, Віталія ПРИБИША, Олександра СЕМЕНЧЕНКА, Володимира ПРІМІЧА, Георгія КААДЗЕ, Юрія АНТОНЕНКА, Костянтина МУЗИЧЕНКА, Дмитра ТРЕТЯКОВА, Руслана БАЛАМУТОВА, Андрія НІЛОВА, Василя ГУКАЛА, Сергія ЖУРАВЛЯ, Ярослава СОКИРИНСЬКОГО, Дмитра ВОЙТЮКА, Олександра ЖМУРА, Олександра СОРОКУ, Богдана МИКУЛІЧА, Сергія ДУБИНУ, Андрія ДРЕБОТА, Артура ЧОРНОМОРЦЯ, Олексія ШИНКАРЬОВА, Івана ЛАЗЕБНИКА, Андрія ДАНИЛЕНКА, Дмитра ОДИНЦЯ, Едуарда ОШУРКА, Назарія СЕМЕНЮКА, Дмитра ДОСЯКА, Ростислава ТЕРЕЩЕНКА, Івана КРАВЧУКА, Володимира БОРИСЕНКА, Романа АЛІЄВА, Руслана ІВАНЕНКА, Олексія БОЯРКІНА, Андрія ЛИСТУХУ, Петра СЕРГУ, Михайла ХМЕЛЬОВСЬКОГО, Олександра ЛЯШКА, МиколУ ЦИЛЮРИКА, Івана ЗАХАРОВА, Андрія ДАНИЛЕНКА, Миколу ЮЩУКА, Миколу МАЛЬЧЕНКА, Данііла ЛЯШКЕВИЧА, Володимира ЦЮРКА, Володимира КОРЕНЯ, Олексія ШЕВЧЕНКА, Олександра САМОЙЛОВИЧА, Володимира ЧОРНОГО, Богдана РЯЗАНЦЕВА, Ярослава ЧЕШКА, Владислава ЯКОВЕНКА, Андрія РУДНИЦЬКОГО, Романа КАДЕНЧУКА, Дениса СІДЛЯРЕНКА, Івана КОНОНЕНКА, Дмитра АНУФРІЄВА, Іллю ПАНЬКА, Петра ВАРСЄЄВА та інших. Ми завжди шануватимемо наших Героїв, які віддали життя за рідну землю.

Пам’ять про минуле має бути не лише спогадом, а дороговказом. Вона вчить нас, що свобода потребує мужності, а мир — щоденної праці та відповідальності. Саме тому місія університетської спільноти надзвичайно важлива: навчати, досліджувати, підтримувати, тих, хто бореться нині та виховувати покоління, яке збудує сильну, справедливу й успішну Україну.

Нехай подвиг покоління переможців надихає нас сьогодні, а звитяга сучасних оборонців додає віри у завтрашній день.

Вічна пам’ять загиблим.
Честь і слава тим, хто бореться.

СЛАВА УКРАЇНІ!