Коли кафтан із шубою зустрічаються, або дещо про Стрітення

     15 лютого християни східного обряду відзначають одне із 12 найголовніших церковних свят року – Стрітення Господнє. Історія святкування цього дня сягає III і IV століть – саме тоді згадки про Стрітення вперше зустрічаються у творах християнських святих. А офіційно у всій Візантійській імперії цей день було визнано святом у 542 році за правління імператора Юстиніана.

     Сама назва «Стрітення» у старослов’янській мові означає “зустріч” або ж «радість», а свято так назване тому, що у цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симонеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового Месію.
     Праведний Симеон був одним із перекладачів Святого Письма з єврейської мови грецькою. Перекладаючи одне із передбачень, він засумнівався у правильності того, що непорочна діва народить дитину і захотів виправити "діва" на "дружина". Проте перед Симеоном з’явився ангел і завадив зробити це, запевнивши, що Симеон зможе сам у цьому пророцтві переконатися й житиме, допоки не підтвердиться його істинність. Симеон про жив ще 300 років і таки зустрів біля єрусалимського храму Святу Сім’ю, коли на 40-й день після народження Ісуса Марія і Йосип принесли Його туди.

     У народному побуті цей день здавна вважався зустріччю зими із весною (шуби і кафтана), і саме в цей вони «вирішували», хто ще довго буде панувати. Про це – наш відеоматеріал.

Ірина Майданюк,
завідувач кафедри культурології