Випускник Української сільськогосподарської академії 1968 року Олексій Маменко: 120-річному НУБіП

Нас Доля збирала з всієї Планети,
на крилах надії у Київ несла,
і в радісні роки щасливим студентам
знання професійні надійно дала.
З дипломами потім на термін тривалий
розподіл розкидав по різних місцях,
та як там на ниві в житті не бувало -
ми пам′ять студенства тримали в серцях!
Стоїть вже 120 свята alma mater,
вона може бути далеко від нас,
але не зупинить любов сповідати
ні – відстань, ні – холод, ні – втома, ні – час!
І де б не знаходивсь, я всюди, постійно,
подяку і шану тобі віддаю,
бо виконав волю твою на «відмінно»,
пишаюсь, що маю довіру твою!
Рішуче домашні хороми залишу
і стрімко до ВУЗу я знов прилечу,
щоб в душу зайшла Голосієва тиша,
щоб серцем тепло своїх друзів відчув...
Ми низько вклоняємось Храму науки:
за прикладом батька, і – прадіда, - діда,
і наші вже діти, і – правнуки, - внуки,
до славного ВУЗу навчатися їдуть!
І, Ви, не хвилюйтесь, суворі Декани:
в книжках залікових оцінки високі,
спасибі всім, Вам – НПП – ветерани:
знання у НУБіПі формують глибокі!
І це – естафета в усіх поколіннях:
115 ротацій здійснила вона,
у ній брали участь найкращі, сумлінні,
а траса - крута й кам′яниста була!
Це – кузня для кадрів в оазисі парків...
Гостинно відчинені двері кімнат...
І ми несемо ВУЗа зоряну марку,
як також мільйон всіх його соколят!
Спасибі, НУБіП, за політ соколиний,
за те, що обрав траекторію ту!
Палкі планетарні вітання хай линуть:
Ідем вірним курсом! Тримать висоту!

Олексій Маменко,
випускник УСГА 1968 року