Оновлені навчальні плани КСГІ на 1924-1925 н.р.
Історія факультету (відділення) сільського господарства (агрономічного), а потім самостійного ЗВО – КСГІ – бере свій початок з дня заснування КПІ в 1898 р. У цьому ж році відповідною урядовою постановою було призначено на посаду директора В.Л. Кирпичова.
1 вересня 1922 р. на базі агрономічного факультету було створено Київський сільськогосподарський інститут ім. Х. Раковського (КСГІ), який у 1923 р. став самостійним ЗВО (КСГІ). Його ректором став проректор КПІ проф. І.І. Касьяненко. Два інститути – політехнічний і сільськогосподарський, разом з їх робфаками, профкомами склали єдиний навчальний Комбінат. У 1922 р. до Інституту було зараховано 510 осіб, серед яких робітники, селяни, представники трудової інтелігенції та радянських службовців.
Також після утворення КСГІ почалось обговорення над створенням Всеукраїнської сільськогосподарської академії в Києві. За створення даного закладу виступив і акад. Є.П. Вотчал. Ось що він писав у підтримку створення даного навчального закладу: «Всі науковці в академії повинні бути по’вязані з сільським господарством. Всі професори повинні бути в тій чи іншій мірі долученими до агрономії, хоч вони і будуть докторами зоології, ботаніки чи геології… Академія має знаходитись не в нетрях, а біля самого міста, аби студенти легко мали доступ до культурних місць міста». Проте дана ідея була реалізована лише в 50-х роках.
Отже щодо навчальних планів. Завдяки декану агрономічного факультету І. Щоголіву ми маємо повну картину навчальних планів у 1924-1925 н.р. Розглянемо їх.
Згідно з планом конструкції Вищої с.-г. школи, що було прийнято Головпрофосвітою, сільськогосподарські інститути повинні випускати не просто агрономів, а агрономів-організаторів.
Після закінчення випускних іспитів і прилюдного захисту дипломної роботи студент одержує право на стажування для набуття кваліфікації (агронома-організатора) зі своєї спеціальності (агронома, зоотехніка, лісовода), що надається Губернською Стажовою Комісією.
Згідно з цим новим завданням було відповідним чином переконструйовано навчальні плани для КСГІ. Оскільки раніш студенти підготовлялися на ступінь вченого агронома, а на їх організаційні здібності великої уваги не звертали, старі навчальні плани головну увагу скеровували на наукову підготовку. Дипломна самостійна робота, що завершувала знання студента й свідчила про остаточну його підготовку, мала своєю темою здебільшого питання методологічного характеру, виявляла придатність до оволодіння методами тієї чи іншої науки, уміння розібратися в методологічному підході до роботи, уміння оперувати з потрібними для неї матеріалами й комбінувати відповідним чином лабораторні засоби.
Разом з новими вимогами від студента, що закінчує курс інституту, помітно змінилися й вимоги що до самостійної роботи студента – дипломної.
При обранні теми дипломної роботи звертається увага на організаційний підхід до тієї галузі, з якої обирається тема. Теми методологічно-лабораторного характеру перейшли до порядку курсових робіт студента.
При обранні дипломної роботи, студент повинен напряму контактувати з професором с.-г. економії й під його керівництвом складати план своєї роботи незалежно від того, з якої галузі він бере тему своєї роботи. Таким чином новий підхід до студента, що закінчує КСГІ, відбився на реорганізації постановки самостійної дипломної роботи.
Поруч з цим нові плани навчання дають помітне збільшення годин для економічних дисциплін. В останніх планах ми бачимо: для с.-г. економії з організацією господарства – 12 годин зимових занять (4 год. у VII й 8 год. у VIII триместрах, при 28 год. літніх практичних); с.-г. статистика – 12 год. зимових занять (4 год. в II, 4 год. в IV і 4 год. в V триместрах, при 18 годинах літніх практичних); рахівництво – 4 год. у V трим. й 13 год. літніх занять.
В нових планах введено нові дисципліни, що їх не було в попередньому плані, а саме: с.-г. кооперація й колективізація с.-г. (4 год. на ІV тр.); землеустрій (2 год. VIII тр.); земельна політика й законодавство (8 год. Х тр.); державні й громадські заходи до поліпшення хліборобства (2 год. X тр.) й скотарство (2 год. X тр.) для останнього курсу зоотехніків; вступ до вивчення с.-г. (1 год. І тр.). Для агрономів і зоотехніків є обов’язковою варіаційна статистика (3 год. VII тр.).
Важливим моментом у нових планах навчання треба вважати поєднання теоретичних знань з практичними, які реалізувалися на підприємствах інституту. Перші спроби в цьому напрямі було зроблено на початку весни 1924 р. За неповним устаткуванням інших маєтків і віддаленістю їх від КСГІ, студенти працювали в ближчому до інституту хуторі «Грушин» з дослідним полем у районі «Караваєвих дач» (машинно-дослідна станція), а також і на катедральних ділянках в садибі інституту й по допоміжно-навчальних установах (молочній фермі, помологічному садку). У 1922-1924 рр. КСГІ отримав маєток «Глибока долина» в Переяславському районі на Київщині та Верховенський комбінат з агрошколою у Бердичівській окрузі та Сквирському повіті, де провадилися дослідницька і навчально-практична роботи. З 1926 р. функціонувала Голосіївська агробаза. На початку 1930-х рр. зазначені навчально-виробничі господарства були передані іншим організаціям і реорганізовані, а в КСГІ створено навчально-дослідне господарство, до якого увійшли хутори Руський, Теремки, Червоний трактир. Господарству належало 300 га орних земель. Згідно з новими планами навчання студенти відбуватимуть практику протягом літніх триместрів.
У 1923 р. з ініціативи лісничого П.Ф. Круг-Веселовського в Голосієві закладено дендрологічний сад. Того ж року, коли відзначали 25-річчя створення сільськогосподарського відділення, в КСГІ функціонувало п’ять факультетів (організації сільського господарства, лісоінженерний, землевпорядний, інженерно-меліоративний, культурно-технічний), вищі триместрові педагогічні курси та робітфак. В інституті навчалися 1717 студентів.
У 1928 р. в інституті відбувся перший випуск за радянської доби – 375 випускників. У 1929 р. у КСГІ створено факультет механізації сільського господарства, а в 1932 р. – факультет електрифікації сільського господарства, засновником якого став проф. С.І. Іноземцев.
Відповідну кількість годин відведено й для екскурсій. Вважаючи їх за великий чинник в справах розпитку світогляду студента, а також ознайомленням з конкретним осягненням с.-г. науки, факультетська комісія визнала за потрібне влаштовувати обмежену кількість екскурсій, але добре підготовлених і організованих, і вважала за необхідне відправляти студентів на екскурсії в типові й зразкові радгоспи й досвідні установи.
Останню свою форму плани КСГІ набули на початку 1922-1923 н.р., разом з переорганізацією його в інститут з агрономічним факультетом і двома відділами: лісовим і зоотехнічним. В подальшому обидва відділи мали стати окремими факультетами. На той час всі студенти КСГІ слухали спільно два курси (6 триместрів), а далі починався розподіл їх на відділи. Курс навчання зафіксовано розпорядженням Головпрофосвіти на 3 роки й, як тимчасовий, залишено X триместр до остаточного врегулювання планів. Кількість тижневих годин визначено в 36. Заняття в інституті було перенесено на другу половину дня, починаючи з 3 год. і закінчуючи о 9 год. вечора. Виняток було зроблено для занять, які краще проводити з ранку, як от з анатомії, морфології й систематики рослин й інші, де кілька груп перенесено на ранішні години навчання.
Таким чином, разом зі скороченням часу перебування студента в інституті, (3 роки) зменшено й кількість тижневих годин (36), при чому один день на тиждень вважати «вихідним» – днем для студента, оскільки в цей день заняття припинялися о 3 год. дня.
Приймаючи до уваги вищезазначене, треба відзначити, що при складанні планів навчання була пророблена чимала підготовча робота, аби з забезпеченням відповідної кількості годин для головних дисциплін вистачило часу й для дисциплін другого порядку. З іншого боку, бажаючи дати майбутньому агроному повний комплекс потрібного йому знання, доводилося дбати аби не переобтяжити його надмірною кількістю обов’язкових дисциплін.
Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України
