Нелегкі будні першокурсника під час карантину

Я, Даша Будімірова, студентка 5 групи юридичного факультету.

Як відомо, дівчата новини дивляться не часто, тому всієї серйозності COVID -19 відразу не усвідомила. Усе починалося радісно. Одинадцятого березня, почувши про оголошений карантин, я зраділа. Ура! Їду додому, до рідного дому, навіть ноутбук лишила в гуртожитку, так поспішала. Карантин, подумаєш, це ж синонім канікул. Десь шістнадцятого березня прийшло розуміння, карантин – це не канікули чи відпустка, а повна несподіванка. Відкриваєш, як завжди телефон, щоб прочитати останні повідомлення в Інстаграмі й розумієш, що їх читати немає часу.

Закрутилося життя, як карусель… Viber: нові групи з кожного предмету. Дякуємо старості, Telegram … Ось тоді й усвідомила, , що далеко не на канікулах я . Знайомство з новими платформами: Zoom , Webex, Meet. Завдання з кожного предмета: практичні, самостійні, семінари, тести, модулі, проміжні атестації….

Ми, підлітки, сидимо в неті 24/7, не помічаючи цього. Раніше нам здавалося, що це легко! Що ми не стомлюємося! О, ні! Виявляється усе навпаки: відчуття того, що ти повністю залежний від комп’ютера, інколи призводить до шокового стану та стресу. Пишеш модуль, батьки поруч, завжди раді допомогти, хоч присутністю, світло вимикається, спробу втратив, з 30 балів 9 є, пишеш учителю, той заспокоює, ще є модулі попереду))) . І все ж… А завтра новий день!

Ранок наступного дня виглядає приблизно так. Прокинулася, через п’ять-десять хвилин зустріч на платформі, увімкнула камеру (о Боже, я не нафарбована, але що поробиш), поставила «+», якщо чую й бачу викладача. Звичайно, саме в цю мить може вимкнутися інтернет . Після декількох перезавантажень, нарешті пишу «Доброго ранку» й бачу привітне обличчя педагога, ловлю себе на думці, що життя таки налагоджується, а хмари розпогоджуються.

…Пройшов час, ми звикли бачити одне одного без макіяжу в домашній атмосфері, майже перестали соромитися камер (я ще ні, працюю над собою в цьому напрямку). Як готуюся до занять, демонструю у фотозвіті.

Хочеться подякувати всім нашим творчим викладачам за їхню терплячість та знання, які вони спромагаються передавати нам у цей складний час!!!

Наостанок хочу побажати всім бути в гарному гуморі. Усміхаймося, адже оптимістичний настрій – запорука міцного імунітету.

Даша Будімірова,

студентка групи Прав-1905