«ПІЗНАЄМО УКРАЇНУ РАЗОМ» — нова замітка студентів-харчовиків
«ПІЗНАЄМО УКРАЇНУ РАЗОМ» — нова замітка студентів-харчовиків
14 квітня 2020 року
НУБіП України
Добровінський Андрій, студент другого курсу скороченого терміну навчання факультету харчових технологій та управління якості продукції АПК, також вирішив приєднатися до руху “Пізнаємо Україну разом” та розповісти історію краю в якому він народився та виріс.
Древлянський край
Я розповім про невеличке місто Коростень, що знаходиться на Житомирщині. Це місто з цікавою історією, що проходила сторіччями, місто яке колись було столицею древлян, пізніше змінило хід другої світової війни, а тепер збирає тисячі гостей та іноземців на фестивалі дерунів.
Трохи про історію походження міста:
До 1917 року Коростень називали Іскоростень або Іскорость. Першу згадку про місто, яке було столицею древлян, знаходять у «Повісті минулих літ» Нестора Літописця і датується вона 945 роком. Щоправда, роком відліку історії Коростеня прийнято вважати 705-й, про що свідчать численні археологічні знахідки.
За свідченнями літописця, у 945 році князь Ігор прийшов збирати до міста данину. Древляни віддали йому все, що наказав, але потім він повернувся і зажадав ще більшого. Тож люди разом зі своїм князем Малом повстали проти нього, перебили його військо, а самого князя Ігоря прив’язали до двух берез та розірвали навпіл.
Друга згадка про древлянське місто зустрічається у 946 році, коли там з’явилася княгиня Ольга, аби помститися за вбивство свого чоловіка. На той час Іскоростень був сильним древлянським князівством. Вирішити мирно конфлікт із войовничою жінкою не вдалося. Ольга взяла місто в облогу, що трималося завдяки доброму укріпленню. Князя Мала, який вирушив на переговори, вона наказала вбити, а древлянських дружинників закопати живими. Коростень Ольга здолала хитрістю, зажадавши, аби з кожного двору їй дали голубів, а потім прив’язала до їх лап палаюче лахміття і птахи, повертаючись до своїх господарів, підпалили поселення. Після пожежі місто на тривалий час зникає з історичних хронік.
Ось така історія початку нашого місту. Далі місто, або жителі міста згадувалось багато разів в історичних документах в двух словах не охопити весь той обсяг інформації про місто, тому бажаючі можуть знайти і поцікавитись цією інформацією зараз в інтернеті. Також за той час має дуже багато легенд які підкріплюються різними історичними документами. У місті нині налічується 127 пам’яток місцевого та національного значення, тому, погодьтеся, тут є на що подивитися.
Примітно, що саме у Коростені 12 лютого 1918 року під час засідання Малої Ради прийняли закони про затвердження тризуба гербом Української Народної Республіки та запровадження григоріанського календаря. До слова, на залізничному вокзалі міста встановлений пам’ятник Тризубу.
Парк у центрі Коростеня почали активно облаштовувати у 2005 році, коли тут з’явився перший пам’ятник князю Малу, якого древляни поважали і називали «пастухом землі древлянської». Він найвищий з усіх і височіє на городищі, ніби оглядаючи місто.
Трохи нижче, серед річки, встановлена скульптура княгині Ольги. Місце поруч із нею відоме як Ольгина купальня, а на горі стоїть Свято-Ольгинська церква. «За легендою, коли Коростень був спалений і знищений, сюди приїхала Ольга, вибачилася, омилася в річці Уж і збудувала храм. Це перехопили церковні переписи, і так з’явилася церква “Святої Ольги”.
Пам’ятники князю Малу, княгині Ользі, Добрині, княгині Малуші з сином Володимиром за концепцією вишикувані в парку в одну лінію, а їхній автор – київський скульптор Ігор Зарічний.
Звісно, у Коростені, який щороку збирає тисячі гостей на фестиваль дерунів, є також пам’ятник цій традиційній поліській страві. На постаменті над горщиком підноситься ароматний і смачний дерун.
Також майже в центрі міста вздовж русла річки знаходиться військово-історичний комплекс «Скеля», який має свою історію. ходять чутки що він був виготовлений для самого Сталіна, але документів що підтверджували б це немає. Початок його будівництва припадає на 1934 рік, командний пункт вдалося зробити не тільки непомітним, а й повністю автономним від міста. До прикладу, перша каналізаційна мережа у Коростені з’явилася у 1954 році, а в об’єкті ще на початку 30-х була створена досконала система водопостачання та відведення каналізаційних стоків, яка безперебійно працює до сьогодні. Взагалі будівництво було дуже ретельно продумано. У 1941 році тут провели телефонну мережу і він використовувався як запасний вузол зв’язку, до того ж, була на об’єкті і кімната «дальнього» зв’язку з вищим керівництвом. Зараз в бункері проводять екскурсії, з нього зробили військовий музей тих часів, тай сучасних, поруч виставили багато сучасної техніки до складу яких входять танки, БМП та різні види артилерії.
Про історію міста в роки другої світової скажу так: багато істориків вважають що місто свого часу змінило стратегію військових дій Гітлера. Тому рекомендую вам поцікавитися цією інформацію, що тільки посилить ваше бажання відвідати моє місто.
Мені, як майбутньому технологу-харчовику, цікаво як же розвинулась саме харчова промисловість в рідному регіоні. І в цьому плані наше місто також не пасе задніх.
Маємо ПАТ “Коростенський хлібозавод“, на якому виробляють хлібобулочні та кондитерські вироби. Пекарня також має свою історію. під час війни її було зруйновано, відновилась вона тільки вже в 1948 році. до цього часу вона розташувалась в прибудованому приміщенні ветлікарні. В 1948 році пекарня Коростенського міськторга передана тресту хлібопечення «Укрглавхліб», як самостійне підприємство, зі складом в 35 чоловік штату, з роками потужності підприємства збільшувались, бо зростала кількість населення. І тепер це підприємство випускає широкий асортимент запашних хлібобулочних виробів.
ТОВ «Астрал»— сучасне підприємство, яке спеціалізується на виробництві круп, борошна та макаронних виробів.
ВАТ «Коростенський м'ясокомбінат» спецiалiзується на переробцi м'яса i м'ясної сировини на м'ясо-ковбасні вироби зі свинини та яловичини. М'ясокомбiнат був створений 50 рокiв тому як державне пiдприємство. А в груднi 1996 року перетворений у ВАТ.
Коростенське виробничо-торговельно-заготівельне підприємство, виробляє широкий асортимент харчової продукції. А саме: виробництво м’яса, м'ясних продуктів, перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, виробництво безалкогольних напоїв.
Ще хочеться зазначити, що в місті працює велика кількість закладів громадського харчування: ресторани, кафе, піцерії, тощо.
Наше місто розвинене і в інших промислових сферах таких як деревообробна промисловість, добувна промисловість( маємо поруч з містом та в районі багато різних кар’єрів), машинобудування, металургійна, хімічна, будівельна та інші.
В самому місті є декілька гарних парків, фонтанів, центром міста протікає річка Уж яка впадає в Дніпро.
Є ще дуже багато цікавих визначних місць з їхніми історіями, про які я не зміг знайти місця в своїй коротенькій розповіді, які точно прийшлись би до душі читачеві.
Тому я запрошую всіх бажаючих відвідати наше місто, подивитись на всю цю красу, пірнути в історії минулих років. Краще за все з моєї точки зору відвідувати моє місто на кінці весни або на початку осені коли в нас проходять безліч фестивалів, концертів.
Добровінський Андрій
група ХТ-2ст
факультет харчових технологій та управління якості продукції АПК
