Цього дня народився Отто Фріц Мейергоф - видатний біохімік, нобелівський лауреат
12 квітня 1884 року в Ганновері в родині торговця народився Отто Фріц Мейергоф (нім. Otto Fritz Meyerhof) – німецький біохімік і лікар, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1922 року (спільно з Арчібальдом Хіллом) за праці в галузі м'язового метаболізму (включаючи гліколіз).
У віці 16 років був прикутий до ліжка через захворювання нирок. Мейергоф багато читав під час хвороби, особливо твори Гете. Видужуючий Мейергоф разом зі своїм двоюрідним братом Максом, який займався фізикою, вирушили в чотиримісячну подорож по Єгипту. З цього часу у Мейергофа з'явився інтерес до археології. Навчався в університетах Фрайбурга, Берліна, Страсбурга та Гейдельберга, де в 1909 році отримав ступінь доктора медицини, захистивши дисертацію на тему «Внесок в психологічну теорію розумових захворювань».
Кілька років присвятив психології і психіатрії (в основному психологічному підходу до психічних хвороб), редагував філософський журнал неокантіанського напрямку, працював в лабораторії зоології моря в Неаполі.
У 1912 році опублікував книгу «Про психологічної теорії розумових розладів» і перейшов до університету Кіля, де з 1913 року почав займатися дослідженнями в галузі біохімії. У тому ж році виклав свою теорію в лекції з біоенергетики клітинних процесів. У 1917 році показав, що вуглеводні ферментні системи дріжджових і тваринних клітин подібні, підтвердивши тим самим концепцію біохімічної єдності життя.
У 1918 році, майже в самому кінці Першої світової війни, Мейергоф протягом короткого часу служив на французькому фронті офіцером медичної служби німецької армії. Після закінчення війни був призначений асистентом професора в університет Кіля, де 1918–1924 роках працював професором фізіологічної хімії.
У 1922 році – лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини за праці в галузі м'язового метаболізму (включаючи гліколіз) – «за відкриття тісного взаємозв'язку між процесом поглинання кисню і метаболізмом молочної кислоти в м'язі».
У 1924–1929 роках керував відділом фізіології в Інституті кайзера Вільгельма (в біологічному інституті в Берлін-Далем), у 1929–1938 рр. – відділом фізіології в Інституті медичних досліджень в Гейдельберзі, за іншою версією – директором Інституту медичних досліджень Товариства кайзера Вільгельма (Інститут медичних досліджень Товариства Макса Планка).
У 1932 р. Мейергоф і його колеги екстрагували ензими для основних біохімічних реакцій, що відбуваються в процесі перетворення глюкози в молочну кислоту. Цей основний клітинний шлях вуглеводного метаболізму називають також шляхом Ембдена – Мейергофа.
У 1937 р. – член Лондонського Королівського товариства.
У 1938 р. був змушений емігрувати в Париж від гітлерівського режиму. У 1938–1940 рр. – директор дослідницького відділу Інституту фізико-хімічної біології в Парижі. Після німецької окупації Франції в 1940 р. за допомогою мережі Варіан Фрая переїжджає до Сполучених Штатів, де стає запрошеним професором в Пенсильванському університеті (Філадельфія).
З 1940 року – професор фізіологічної хімії Пенсільванського університету у Філадельфії.
У 1944 р. важкий інфаркт на 10 місяців прикував його до ліжка. Через 2 роки Мейергоф став громадянином США. У 1949 році – член Національної академії наук США.
Помер 6 жовтня 1951 року в Філадельфії.
Головні дослідження Мейергофа присвячені біохімії м'язового скорочення і, особливо, ферментативним перетворенням вуглеводів і пов'язаних з ними перетворень аденозинтрифосфату та креатинфосфату. Вони були спрямовані на вивчення біохімії та енергетики м'язів під час діяльності та в стані спокою. Вченому належать відкриття зв'язку анаеробного розпаду й аеробного синтезу вуглеводів у м'язі (відкрив шлях перетворення лактату, що отримав назву циклу Пастера-Мейергофа), а також механізму м'язового скорочення, заснованого на використанні енергії, що звільняється в ході хімічних перетворень вуглеводів. Мейергофом було встановлено, що утворення лактату в м'язовій тканині відбувається як в аеробних, так і в анаеробних умовах. Важливим є відкриття Мейергофом та його співробітниками багатих енергією фосфорних сполук, вивчення енергетичного ефекту їх розщеплення та дослідження їх ролі в м'язовому скороченні та клітинному обміні. Вчений отримав м'язовий безклітинний екстракт, який містить весь набір ензимів, необхідних для процесу гліколізу. Це істотно полегшило аналіз окремих етапів цього складного процесу. Останні роботи Мейергофа присвячені характеристиці багатих енергією фосфорних сполук, ензимів, які беруть участь в обміні вуглеводно-фосфорних сполук, включаючи ізолювання та вивчення окремих ензимів окисного і гліколітичного процесів.
Підготував проф. Віктор Томчук
