Осінь-чарівниця

  Т. Корольов

Осінь! Що за дивна пора? Вона кожного разу приносить щось новеньке. Ніколи не вгадаєш якою вона буде цього разу.

  

Можливо, прийде і принесе на своїх крилах яскраве сонечко, тепло та тихий, ледве чутний, шурхіт листя на деревах. Буде лагідною і доброю. Затяжною та теплою. Щодня заграватиме з тобою промінчиками сонця й легкими павутинками, якими наповнена вулиця під час «бабиного літа». Вона буде ніби посміхатися і казати: «Насолоджуйтесь! Я, ваш останній шанс порадіти теплу».

  

Або ж налетить холодними зливами, закриє важкими темно-сірими хмарами сонце, і буде зривати місцями золоте чи багряне, а місцями ще й досі зелене листя з дерев. Налітатиме холодними нещадними поривами вітру, котрий намагатиметься зірвати з тебе капелюха. Бережись такої осені. В такий час вона ніби розгнівана. Тоді вона є передвісником скорої та морозної зими. Осінь просто засмучена, що має покидати нас так скоро і не побачиться ще цілий рік.

Та, незважаючи ні на що, осінь прекрасна в будь-якому випадку: чи грайлива вона, чи розгнівана, чи засмучена – осінь любить нас. Тож давайте відповідати їй взаємністю, давайте любити її різноманітну. Особливо таку, як цьогоріч: веселу, яскраву, сонячну, різноколірну – чарівницю-осінь, яка золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.

Студентки 1 курсу спеціальності «Журналістика»

Михайлюк Катерина та Постанюк Марина