Знайомимо з поетичними доробками наших студентів

 ***
Споконвіків, із дня-у-день,
панує над словами смутна чень.
Російська, українська - мови автентичні.
І хоч ти трісни,
ну ніяк не ідентичні.
Рушій до дій, слова в повітрі -
не помогли жодній макітрі.

Скажімо слово "ворожИть" -
не так вже мило і звучить.
Погляньмо краще "чарувАти"
-величній дамі чари дарувати.

А що ж до слова "врЕдный" скажем:
таки "среда вреда" помітно тЯжить,
а нам шкодА, і нам так жаль,
що попередУ безпросвітна даль. (шкідливий)

"ВажлИвий" - "вЕский",
звучить немов такий він "дЕрзкий".
Важелі впливу краще мати,
щоб так слова не будувати.

"ЧасовОй" - "вартовИй" -
не просто час тобі рахує,
а пильно ворогів вночі вартУє.

"МеткИй" - "бОйкий":
Таки непросто "стОйкий".
Бездумно в бій він не вступає,
а метикує і гадає.

"ЖенBть" - "одрУжувати":
до шлюбу треба не ганяти,
а поруч з другом для життя стояти.

Яку вам мову обирати,
ну не мені вже вам казати.
Погляньте ще раз угорі:
ніяк не схожі, кожна у своїй корі.
Не варто не свою - все ж оскверняти,
проте нагоди не втрачайте іще раз порівняти.

І все ж попрошу ПАМ'ЯТАТИ,
хоча не просто так сказати,
а мову рідну ПОКОХАТИ!

***

Як часто ми не помічаємо добра,
коли душа, немов з дірявого відра.
Живемо в світі з непрозорих вікон,
де кожен, заховавшись в власний кокон,
зухвало зазира в чужі владіння
й хоча б на мить задумався про власні вміння!
Сидить і ниє, ниє, все без толку,
бо не знайти в чужому сіні голку.
То краще щоб часу не марнувати,
старався б в себе він інвестувати.
Тяжкою працею лиш загартуєш свій ти дух!
Щораз працюючи, ти відчуватимеш посильний рух.
А тут, гляди, не вчуєшся,
і з темного кутка суспільства ізолюєшся.
Найвищим благом є ж, і справді, чесна праця:
перед тобою вмить з’являється глибока таця.
А з неї вигляда не лиш матеріальне, все більш помітним стане
те душевно індивідуальне.
Уже не насмішать тебе слова старого дідугана:
(коли при вході миттю встанеш)
“Спасибі пане, золоте в Вас серце!”,
усміхнено, заглянеш в окулярів скельця.
Відчуєш раптом ти таке блаженство,
немов сягнув моральне верховенство.
Тепер ні на хвилину ти не сумнівайся,
упевнено крокуй, надалі посміхайся!

І день - не день, і ніч - не ніч.
Життя, і справді, незбагненна річ.
От тільки щастям той оволодіє,
хто не сидить і просто мріє,
а той, хто, мріючи, відразу ДІЄ!

Вікторія Каліка,
студентка магістратури спеціальності "Філологія"
гуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України