Видатні випускники

Бондаренко Аліна Володимирівна

Розпочинала свою діяльність в галузі енергетики в Сарненському РЕМ "ДАЕК Рівнеобленерго" у 2000 році, працюючи контролером, інженером збуту.

З 2001 року працювала начальником виробничої дільниці Східного регіону ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго", а з 2002 року начальником виробничої дільниці Рівненського міського відділу електромереж. У 2005 р. обіймала посаду Директора з розподілу та продажу електричної енергії Центрального регіону ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго". З 2005 по 2006 рік – виконавчий директор з комерційних питань Східно-Казахстанської регіональної енергокомпанії. До призначення Головою Правління ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго", 25 жовтня 2007 року Аліна Володимирівна рік працювала Директором з розрахунків та комерційних питань ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго", а з 5 листопада 2009 р. обіймає посаду Голови Правління ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго"

Аліна Володимирівна Бондаренко закінчила Національний університет біоресурсів і природокористування України (2000 р.) та має диплом з відзнакою за спеціальністю "Електрифікація сільського господарства" з кваліфікацією інженера-електрика.

Бойко Віктор Олексійович

Народився 6 липня 1961 року у с. Красногірка Голованівського району Кіровоградської області.

Освіта. У 1980 році закінчив Кіровоградський технікум механізації сільського господарства.

У 1985 році закінчив Українську ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарську академію, інженер-електрик.

У 2004 році – закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, магістр державного управління.

Проходив службу в лавах Радянської Армії.

З 1985 по 1997 роки – від майстра до генерального директора В.О. «Агромаш».

З 2001 по 2002 роки – радник генерального директора та голови правління Національної акціонерної компанії "Украгролізинг".

Народний депутат України 4-го скликання (2002 - 2006). Заступник Голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Голова Державного комітету України з державного матеріального резерву (2005).

З 2009 по 2010 роки – заступник міністра аграрної політики України.

З 11 березня 2010 року – міністр охорони навколишнього природного середовища.

Кандидат наук з державного управління (2004).

Заслужений працівник сільського господарства України (2003).

Майстер Спорту СРСР.

Бойко Сергій Григорович

Генеральний директор ДП «Укрводсервіс», кандидат технічних наук.

Свій трудовий шлях розпочав інженером – електриком Ірпінського управління осушувальних систем Міністерства меліорації і водного господарства України після закінчення у 1979 році Української ордена Трудового Червоного прапора сільськогосподарської академії. За результатами набутого трудового трьохрічного досвіду успішно реалізував свій інженерний і науковий потенціал в аспірантурі Українського науково – дослідного інституту гідротехніки та меліорації. Після закінчення аспірантури в 1984 році працював в УкрНДІГіМ на посаді молодшого наукового а через чотири роки наукового співробітника. В той же час у 1988 році захистив дисертацію, отримавши науковий ступінь кандидата технічних наук. Наступний етап – робота старшим викладачем в ІПК Мінводгоспу СРСР. На посаді доцента зазначеного Інституту почав працювати у 1992 році з наступним призначенням за сумісництвом директором науково-виробничого бюро інституту підвищення кваліфікації “Укрводприрода”.

З сучасними методами та способами організації менеджменту познайомився під час навчання в Українській Академії державного управління при Президенті України за спеціальністю “Управління містом”. Навчання закінчив у 2001 році здобувши другу вищу освіту (магістр державного управління) та професійне право на роботу в органах місцевого самоуправління.

Позаштатний консультант комісії Київради з питань охорони довкілля, екології безпеки та захисту населення від наслідківЧорнобильської катастрофи.

За час професійної діяльності опублікував понад 20 наукових робіт, дві з яких мають авторські свідоцтва про винаходи.

Починаючи з червня 2005 року і по сьогоднішній день працює на посаді генерального директора державного підприємства «Укрводсервіс» Державного агентства водних ресурсів України.

За час роботи на підприємстві значну увагу приділяє впровадженню досягнень науки та нової техніки. Метою своєї діяльності, яке визначив для себе – є осучаснення та підвищення ефективності водогосподарського менеджменту відповідно до вимог Рамкової водної директиви ЄС.

Власенко Юрій Петрович

Народився 13 жовтня 1965 р. у селі Цвіточне ьБілогорського району Кримської області.

1984-1991 рр. – студент Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії (спеціальність „електрифікація сільського господарства”). З 2003 по 2007 р. аспірант Національного аграрного університету. У 2008 р. здобув другу вищу освіту за спеціальністю економіка підприємства в Навчально-науковому інституті післядипломної освіти НАУ.

З вересня 2003 р. переведений на посаду директора Черкаського міського РЕМ, а з серпня 2005 р. і по теперішній час – голова правління ВАТ «Черкасиобленерго».

За високу ділову активність, позитивну динаміку розвитку компанії та ефективність її роботи Ю.П. Власенко у 2007 р.

Асамблеєю ділових кіл нагороджений нагрудним знаком «Топ-менеджер України», «Лідер української економіки»; 15 березня 2008р. Митрополит Київський і всієї України Предстоятель Української

Православної Церкви Блаженнійший Володимир за значний внесок у розбудову України, заслуги перед українським народом та Українською Православною Церквою і благодійну діяльність нагородив Ю.П. Власенка Знаком Ордена «Святий Князь Володимир» ІV ступеня з присвоєнням титулу: «Лицар Ордена «Святий Князь Володимир»; 10 квітня 2008 р. Міжнародним Академічним Рейтингом популярності «Золота Фортуна» нагороджений Орденом «Слава на вірність Вітчизні» ІІІ ступеня; 14 травня 2008 р. в рамках загальноукраїнського проекту «Лідер промисловості та підприємництва України - 2007» Президент Українського союзу промисловців і підприємців А.К. Кінах за вагомий внесок у розвиток економіки вручив диплом та Пам’ятний знак «Лідер».

Івашура Василь Якимович

Народився в 1922 р. у с. Макишин Городнянського району Чернігівської області в селянській сім’ї.

У 1939 р. відмінно закінчив середню школу і вступив на факультет електрифікації сільського господарства Київського сільськогосподарського інституту. У 1941 р. під час Великої Вітчизняної війни був призваний в армію. Після демобілізації в 1946 р. продовжив навчання в КСГІ, який закінчив з відзнакою у 1949 р. Був Сталінським стипендіатом.

У 1949-1951 рр. – головний інженер Букської ГЕС; 1951-1954 рр. – директор Дибенської ГЕС; 1954-1963 рр. – головний інженер, згодом керуючий Вінницького обласного енергетичного управління.

З 1963 до виходу в 1986 р. на пенсію працював у Міністерстві енергетики України, з них 20 років – заступником начальника Главку електричних мереж.

Нагороджений 7-ма урядовими нагородами (медалями). Йому присвоєно звання Почесний енергетик СРСР та СНД.

Іноземцев Георгій Борисович

Народився 27 травня 1936 р. у місті Києві.

У 1958 р. закінчив факультет електрифікації сільського господарства Української сільськогосподарської академії (УСГА).

Кандидат (1969 р.), доктор технічних наук (1990р.), професор (1992 р.).

Старший, головний науковий співробітник (1958-1970 рр.), завідувач відділу (1970-1992 рр.) Українського науково-дослідного інституту механічної обробки деревини (відділ електротехнології). З 1992 року – професор кафедри електрифікованих технологій в АПК Національного аграрного університету (НАУ).

Заслужений діяч науки і техніки України (1997), Академік Лісівничої Академії наук України (2000), нагороджений відзнаками «Відмінник СРСР» (1989), двічі «Відмінник енергетики» (2001, 2007), «Знак Пошани» (2006) та 4-ма медалями.

Кіртбая Ігор Олександрович

Народився 8 вересня 1939 р. у м. Сухумі.

У 1961 р. закінчив з відзнакою факультет електрифікації сільського господарства Української сільськогосподарської академії (УСГА).

Працював у Казахстані, на Уралі, Україні, але більшу частину свого трудового життя – в Сибіру на Тюменській Півночі на посадах начальника механізованої колони №14 „Уралэнергострой», керуючого трестами «Запсибэлектросетьстрой» та «Надымэлектросетьстрой» (1979-1981 рр.), останній ним був заснований.

Лауреат Державної премії СРСР (1967 р.), відзначений премією Тюменського комсомолу ім. Д.Менделєєва (1970). За найвищу в галузі продуктивність праці, ефективне використання матеріальних ресурсів, найвищу рентабельність трест «Запсибэлектросетьстрой» був занесений на Всесоюзну Дошку пошани ВДНГ СРСР.

Звільнений з посади керуючого трестом (1981 р.) через звинувачення у зловживанні службовим становищем і відкриттям на нього кримінальної справи. Через 8 років повністю виправданий (1989 р.).

Помер у Москві в 1991 р., похований в Абхазії. Його ім’я носить одна із вулиць м. Сургута.

Ковтун Василь Петрович

Народився 1 січня 1939 р. в с. Салиха Таращанського району Київської області.

У 1967 р. закінчив факультет електрифікації сільського господарства Української академії сільськогосподарських наук (нині НАУ), одержавши кваліфікацію інженера-електрика.

1967 – 1970 рр. – головний інженер-електрик Вінницької обласної контори міжколгоспних інкубаторно-птахівничих станцій;

1970-1972 рр. – головний інженер-електрик міжколгоспного об’єднання виробничих підприємств;

1972–1977 рр. головний інженер-електрик міжколгоспного управління по птахівництву.

З квітня 1978 р. очолив створене Вінницьке обласне міжгосподарське виробниче енергетичне об’єднання „Облміжколгоспенерго”, яке у 1981 р. було реформовано в „Облсільгоспенерго”, у 1986 р. – в „Облагропроменерго”, у 1998 р. – в ТОВ „Вінницяоблагропроменерго”.

У 1987 р. закінчив курс навчання у Всесоюзній вищій школі управління АПК у галузі сучасних методів економіки, планування і управління.

Нагороджений медалями „За доблесну працю на ознаменування 100-річчя від дня народження Леніна” (1970), „За трудову доблесть” (1977), „Ветеран праці” (1985) та трудовою відзнакою „Знак пошани” (2003).

Куковальський Володимир Олександрович

Народився 17 грудня 1956 року в м. Переяслав - Хмельницький Київської області.

1975-1980 рр. – студент Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії (спеціальність «Електрифікація сільського господарства»).

У 1989 р. здобув другу вищу освіту за спеціальністю економіка і організація сільського господарства в Українській ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарській академії.

З 1980 року по 1984 рік працював на посаді старшого інженера-енергетика в Переяслав-Хмельницькому міжколгоспному комбікормовому заводі.

У 1984 році переведений на посаду директора Переяслав - Хмельницького заводу продовольчих товарів.

З 10 грудня 1998 року приступив до виконання обов’язків президента корпорації «Енергоімпекс-Україна».

З 2003 р. по 2005 р. – генеральний директор Державного підприємства «Укрпромресурс» Державного управління справами Президента України.

2005-2009 рр. – президент корпорації «Енергоімпекс – Україна».

З жовтня 2009 року працює на посаді генерального директора «Енергопромислова група Югенергопромтранс», першого підприємства в Україні, яке експлуатує теплоелектростанцію на біотопливі та виробляє тепло і електроенергію по «зеленому» тарифу.

Латушко Василь Олексійович

Після закінчення сільськогосподарської академії в 1958 році працював:

1) Інженером в проектному інституті (м. Ташкент);

2) Діячом, прорабом, начальником дільниці в Рівненській обласній конторі «Сільелектро»;

3) Головним інженером електромереж Києво-Святошинського району (РЕМ);

4) Начальником відділу електрифікації Міністерства меліорації і водного господарства УССР;

5) Директором Вінницької обласної контори «Сільелектро» (на даний час мехколона №12);

6) Начальником управління комплектації;

7) Заступником начальника управління «Укренергокомплект»;

8) Заступником генерального директора «Київенерго» по електричних мережах, після аварії на Чорнобильській АЕС – заступником генерального директора з надання допомоги в ліквідації аварії на ЧАЕС.

Матвійчук Анатолій Олександрович

Народився 28 січня 1937 р. у с. Яблунівка Лисянського району Черкаської області.

Закінчив Таращанський технікум механізації сільського господарства, за спеціальністю технік-механік (1956), навчався на факультеті електрифікації сільського господарства Української сільськогосподарської академії (УСГА) (1960-1965 рр.) Працював науковим співробітником в Українському науково-дослідному інституті механізації і електрифікації сільського господарства (1965-1967 рр.); з 1967 р. – в апараті Міністерства сільського господарства на різних посадах, очолював відділ енергетики і електрифікації. Був ініціатором створення сільської енергетичної служби на базі міжгосподарської кооперації на рівні районних, обласних і республіканської ланок.

З 1980 р. – головний інженер, згодом начальник республіканського об’єднання „Укрсільгоспенерго”. Після реорганізації енергетичної служби працював генеральним директором Українського об’єднання „Ремтехенергомонтажналадка” (1988-1995 рр.).

Нагороджений орденом „Знак Пошани”. Брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Олексенко Степан Антонович

Народився 22 грудня 1904 р. у с. Пляківка Каменської волості Чигиринського повіту Київської губернії (нині Кам’янський район Черкаська область) у селянській сім’ї.

Випускник факультету електрифікації сільського господарства Київського сільськогосподарського інституту (1946 р.), спеціальність інженер-електрик.

У 1935-1938 рр. – другий, перший секретар райкому КПУ (м. Вовчанськ, Харківська обл.), третій, другий секретар Харківського обкому КПУ, перший секретар Кам’янець-Подільського обкому КПУ, завідувач відділу ЦК КП. Депутат Верховної Ради СРСР.

З 1944 р.– перший секретар Херсонського, а потім Дрогобицького обкому КПУ; навчання у Вищій партійній школі при ЦК ВКП(б) у Москві (1946-1949 рр.)

У 1953-1963 рр. – заступник і перший заступник міністра радгоспів, заступник міністра місцевої і паливної промисловості, начальник головного управління електрифікації сільського господарства Міністерства сільського господарства (м. Київ). Після створення Міністерства енергетики і електрифікації УРСР був призначений заступником міністра і начальником головного управління сільської електрифікації, де пропрацював до виходу на пенсію у грудні 1971 р.

Резніченко Тимофій Пилипович

Народився 6 жовтня 1938 р. у с. Ворнонівка Вознесенського району Миколаївської області.

У 1966 р. закінчив з відзнакою факультет електрифікації сільського господарства Української сільськогосподарської академії (УСГА). Кандидат технічних наук (1972 р.), доцент (1974 р.), професор (1992 р.).

У 1978-1979 рр. – виконуючий обов’язки декана факультету електрифікації сільського господарства;

1979-1987 рр. – декан факультету автоматизації сільського господарства;

1988-1990 рр. – деканом факультету електрифікації і автоматизації сільського господарства,1990-2000 рр. – проректор НАУ з навчальної роботи;

2000-2004 рр. – завідувач кафедри електропостачання сільського господарства. З 2004 р. – професор цієї ж кафедри. Академік Нью-Йоркської АН (1995 р.), Заслужений працівник народної освіти України (1995 р.); Почесний енергетик України (2008 р.); нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (1998 р.); трудовою відзнакою «Знак Пошани» (2008 р.); почесним знаком Міноборони СРСР «За дальний поход» (1959 р.).

Сагач Михайло Федорович

Народився 17 червня 1927 р. в с. Мліїві Городищенського району, Черкаської області в сім'ї робітника.

1946-1951 рр. – навчався на факультет електрифікації сільського господарства Київського сільськогосподарського інституту. Після закінчення навчання з відзнакою працював в інституті звільненим секретарем комітету комсомолу (1950-1953 рр.), навчався в аспірантурі (1952-1954 рр.), згодом працював асистентом (1955-1961 рр.), старшим викладачем (1961-1964 рр.), доцентом (1964-1982 рр.), завідувачем кафедри (1972-1981 рр.). Впродовж десяти років (1966-1976рр.) обіймав посаду проректора з навчальної роботи Української сільськогосподарської академії.

1982-1988 рр. – старший, згодом провідний науковий співробітник науково-виробничого об'єднання “Ферммаш”;

1988-1991 рр. – доцент, 1991-2001 рр. – професор кафедри електричних машин і експлуатації електрообладнання Національного аграрного університету.

"Заслужений працівник вищої школи України" (1998), нагороджений двома орденами "Знак Пошани", орденом "Вітчизняної війни" ІІ ступеня і десятьма медалями.

Наукові розробки впроваджені у виробництво.

Стафійчук Володимир Григорович

Випускник факультету електрифікації сільського господарства 1959 року.

Народився 20 березня 1937 року в с.Загнітків Піщанського району Вінницької області. Після одержання диплома інженера-електрика (з відзнакою) вся його трудова діяльність пов’язана з інститутом «Укрсільенергопроект». Спочатку – автоматизація малих ГЕС, потім у 1962-1979 рр – начальник науково-дослідного відділу, далі – заступник директора з наукової роботи, а у 1986-2002 рр. – головний інженер інституту, після виходу на пенсію – головний спеціаліст-електрик.

У результаті інструментального дослідження режимів електроспоживання в сільській місцевості, проведеного у різних регіонах колишнього Радянського Союзу, під керівництвом В.Г. Стафійчука розроблено і опубліковано в 1985 р. альбом типових графіків електричних навантажень, покладений в основу програм і методик розрахунку розподільчих електромереж, які проектуються в країнах СНД.

Стафійчук В.Г. брав безпосередню участь і керував розробкою методик: розрахунку електричних навантажень, прогнозування електроспоживання, розробки схем розвитку електромереж областей і районів, розрахунку втрат електроенергії, раціонального використання трансформаторів та ін.

У 1992 р. брав участь у розробленні й затвердженні «Концепції розвитку електричних мереж у сільській місцевості України».

Кількісні показники режимів електротеплових навантажень взяті до уваги і використані фахівцями і керівництвом галузі у 2006-2009 роках при вирішенні питань заміни газу іншими носіями енергії для обігрівання житла.

Останніми роками Стафійчук В.Г. активно сприяв становленню сучасної нормативної бази електроенергетики України, це – оновлені глави Правил улаштування електроустановок, Правила охорони електромереж, Нормативи тривалості проектування і будівництва електромереж, Правила прийняття в експлуатацію побудованих об’єктів електромереж та ін.

У складі групи українських фахівців пройшов навчальний курс у Великобританії з організації бізнесу на прикладі відновлення малих ГЕС, що сприяло відновленню ряду українських МГЕС.

З 1993 року редагував щоквартальний збірник «Розподільчі електромережі», у 80-90-х роках був членом редколегії журналу «Энергетика и электрификация», членом президії Київської науково-технічної спілки енергетиків, членом секцій науково-технічних рад Міненерго СРСР та України.

Підтримує тісні творчі зв’язки з факультетом (інститутом) енергетики і автоматики НАБІПУ, багаторазово призначався головою Державної екзаменаційної комісії.

Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках, автор (або співавтор) більше 100 наукових друкованих робіт. Нагороджений знаками «Відмінник енергетики України» та «Почесний енергетик України».

Українець Сергій Якович

Заступник Голови Федерації профспілок України.

Народився 8 жовтня 1957 року в с.Новоселиця Полонського району Хмельницької області. Освіта вища.

У 1979 році закінчив факультет автоматизації сільськогосподарського виробництва Української сільськогосподарської академії, в 1996 році – юридичний факультет Київського університету ім.Т.Г.Шевченка.

Розпочав трудову діяльність за фахом у 1979 році електромеханіком, згодом – інженером Кучаківського держплемптахозаводу в с.Лебедин Бориспільського району Київської області.

В 1980 році направлений для проходження курсів підготовки керівних кадрів при Українській сільськогосподарській академії, які успішно закінчив у 1981 році. З 1981 по 1985 рік – на комсомольській роботі в Бориспільському міськкомі, а згодом – Київському обкомі ЛКСМ України.

Профспілкову роботу розпочав у жовтні 1985 року на посаді завідувача організаційно-масового відділу Київського обкому профспілки працівників сільського господарства. З 1986 по 1987 рік працював головним технологом, завідувачем відділу наукової організації праці в Центрі НОП та У березні 1987 року переведений на роботу до Української республіканської ради профспілок (Укрпрофради). В Укрпрофраді,

Федерації профспілок України (ФПУ) працював до квітня 2000 року інструктором, завідувачем відділу з питань соціально-економічного захисту і трудових відносин, керівником управління з питань захисту економічних інтересів трудящих. Далі протягом трьох років – на посаді начальника соціально-економічного управління Профспілки робітників морського транспорту України – членської організації ФПУ.

З 2003 року, до обрання заступником Голови ФПУ, працював на державній службі – радником Прем’єр-міністра України з питань соціальної, гуманітарної політики та радником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Державний службовець 3 рангу. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

5 квітня 2006 року на засіданні Ради ФПУ С.Я. Українець обраний заступником Голови Федерації профспілок України. Переобраний на цю ж посаду 24 березня 2011 року.

Федорейко Валерій Степанович

1954 року народження, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри машинознавства та комп’ютерної інженерії Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка; професор кафедри систем електроспоживання та комп’ютерних технологій в електроенергетиці Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя.

У 1976 році закінчив УСГА, інженер-електрик. З 1976 по 1989 р.р. – старший інженер, молодший та старший науковий співробітник відділу застосування електроенергії УНДІМЕСГ. З 1989 року по теперішній час – завідувач кафедри машинознавства та комп’ютерної інженерії ТНПУ ім. В. Гнатюка.

З 1991 року – директор науково-дослідного підприємства "ТЕРРА" (Тернопіль-регіон-автоматика) за сумісництвом.

З 1998 року – керівник науково-дослідної лабораторії "Енергетичний менеджмент" при ТНПУ ім. В.Гнатюка, яка реалізувала у виробництво понад 50 науково-технічних розробок.

З 2008 року з ініціативи професора В.С. Федорейка в ТНПУ функціонує аспірантура за спеціальністю 05.09.03 – електротехнічні комплекси та системи.

Напрям діяльності наукової школи професора В.С. Федорейка: Створення систем керування енергоощадними швидкісними режимами технологічних процесів в агропромисловому комплексі та комплексів генерування енергії з використанням водню та твердого біопалива.

Автор більше 140 наукових праць та винаходів, у тому числі першої в Україні системної монографії «Енергозбереження в АПК» (2001р.).

Член спеціалізованих докторських вчених рад в Національному університеті біоресурсів і природокористування, Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка та Тернопільському національному технічному університеті ім. І. Пулюя. Експерт секції Міністерства освіти і науки України за фаховим напрямом «Енергетика». Лауреат всеукраїнської премії в галузі науки і техніки ім. Івана Пулюя (2004 р.).

Академік академії економічних наук України.

Чернишенко Євгеній Володимирович

Народився 24 травня 1965 року в селі Борщів Баришівського району Київської області.

У 1982 р. після закінчення середньої школи вступив до Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії на факультет автоматизації сільськогосподарського виробництва.

Після здобуття фаху інженера-електромеханіка працював інженером цеху в радгоспі-комбінаті «Тепличний». У 1991 р. був переведений у ВАТ «Акведук». З 1996 р. прийнятий заступником директора радгоспу-комбінату «Тепличний», з липня 1997 року – заступник голови правління ВАТ «Комбінат «Тепличний», де працює по теперішній час. З червня 2007 року – Президент Асоціації «Теплиці України».

За високий професіоналізм, бездоганне виконання службових обов’язків нагороджений відзнакою Міністерства аграрної політики «Знак пошани» (2003 р.), відзнакою Президії Всеукраїнського громадського об’єднання «Українська аграрна конфедерація» (2006 р.),

Почесною грамотою Броварської районної державної адміністрації (2007 р.).

Шкрабацький Віктор Петрович

Народився 20 серпня 1959 року в селі Немиренці на Житомирщині. У 1976 році закінчив Немиренецьку середню школу. З 1977 по 1980 рр. - служба в рядах Збройних Сил. У 1981 році з відзнакою закінчив Немішаївський радгосп-технікум за спеціальністю електромеханізація тваринницьких ферм. У 1986 році завершив навчання на факультеті автоматизації сільськогосподарського виробництва Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії (інженер-електромеханік з автоматизації виробничих процесів).

З вересня 1986 року – в радгоспі-комбінаті «Калитянський» (нинішній ВАТ «Агрокомбінат «Калита»), Броварського району Київської ообласті, на посадах інженера з КВП, начальника АСУ ВП, начальника будівництва цегельного заводу, провідним інженером.

У теперішній час – заступник голови правління ВАТ «Агрокомбінат «Калита», головний інженер. Голова опікунського ради батьківського комітету Калитянської загальноосвітньої школи.

Нагороджений нагрудним знаком «За відмінні успіхи в навчанні», «Молодий гвардієць партії», «Відмінник освіти України», Почесними грамотами Київської області.

Шкрабацький Володимир Петрович

Народився 20 серпня 1959 року в селі Немиренці на Житомирщині. У 1976 році закінчив Немиренецьку середню школу. З 1977 по 1980 рр. – служба в рядах Збройних Сил. У 1981 році з відзнакою закінчив Немішаївський радгосп-технікум за спеціальністю електромеханізація тваринницьких ферм. У 1986 році завершив навчання на факультеті автоматизації сільськогосподарського виробництва Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії (інженер-електромеханік з автоматизації виробничих процесів).

З вересня 1986 року – в радгоспі-комбінаті «Калитянський» (нинішній ВАТ «Агрокомбінат «Калита»), Броварського району Київської ообласті, на посадах інженера з КВП, інженер-електрик, заступник головного інженера.

На даний час – головний інженер промкомплексу ВАТ «Агрокомбінат «Калита» Броварського району Київської області.