Підвищувати якість освіти, стимулювати науковий пошук, турбуватися за студентів і викладачів (доповідь ректора Станіслава Ніколаєнка на вченій раді 28.08.2015 р.)
Шановні колеги, запрошені!
Тема нашої традиційної серпневої Вченої ради присвячена підсумкам минулого навчального року й тим завданням, які постають перед нашим славним колективом у новому році.
118-й раз наші викладачі, вчені, студенти сядуть за лави, прийдуть до аудиторій, кафедр і продовжать сіяти розумне, добре, вічне!
Ми сьогодні з Вами відвідали відремонтовані гуртожитки, навчальні корпуси, оглянули Алею Слави університету, працюємо в оновленій залі Вченої ради, побачили і почули про багато добрих справ, починань, які здійснюються в нашому Університеті, працівниками, студентством. Це свідчить, що колектив живе, творчо розвивається, має стратегічну мету й ціль, закріплені як в Статуті, так і в програмі розвитку «Голосіївська ініціатива 2020». І я дякую від імені Вченої ради всім тим, хто своєю працею розбудовує Університет, продовжує його вікові традиції!
Ми розпочинаємо новий навчальний рік в непростих умовах. Розв'язана Росією війна на Сході України, анексія Криму боляче вдарили по всій країні, знекровили нашу економіку. ВВП країни за півріччя впав на 17%, війна забирає життя наших славних синів і дочок. На жаль, багато й наших випускників знищив молох війни. Це наші випускники – Андрій Моругий, Олександр Марчук, Іван Ступак та інші. А наш студент з Бережан - Герой України - Устим Голоднюк навічно увійшов до списку Небесної сотні Майдану. Тому я пропоную хвилиною мовчання вшанувати їх світлу пам'ять.
Шановне товариство! Університет важко із натугою, але впевнено реформується, повертається до продуктивного життя. Ми завершили перший етап організаційних, демократичних змін. Пройшли звіти, вибори керівників структурних підрозділів, демократично обрано низку завідувачів кафедр, професорів. Цей процес продовжується. Посилено статутні вимоги щодо дисципліни, зростає віддача кожного на своєму робочому місці. Дещо оновлюється матеріально-технічна база, наводиться лад в гуртожитках, навчальних корпусах, аудиторіях, території університету. Уряд виділив нам 15 млн грн на ремонт навального корпусу № 3, маємо проект на його відновлення. Реанімується ботанічний сад, ведуться підготовчі роботи по залученню інвестицій на будівництво житла й гуртожитків.
У минулому навчальному році ми виконали в цілому поставлені Урядом, Президентом, Парламентом завдання. Підготовлено й випущено 2075 магістрів, 541 спеціаліст. Більше 3782 юнаків і дівчат отримали дипломи бакалавра, 1854 – молодшого спеціаліста.
На військовій кафедрі випущено 760 офіцерів Збройних Сил України, розпочато підготовку курсантів, за військово-обліковою спеціальністю “Ветеринарна медицина”.
Зростає рейтинг університету. Лише за 1 рік університет серед «Кращих ВНЗ України» перемістився з 11 -го на 9 місце, а серед «Кращих ВНЗ Києва» – з 4-го на 3-тє.
У рейтингу прозорості національних ВНЗ у цьому році університет посів 14 місце, а в минулому році було лише 80.
Ми стаємо цікавими молоді і маємо 6 місце серед ВНЗ України за популярністю в інтернеті.
Я можу говорити досить довго і плідно про наші здобутки, називати кращих із кращих, проте вся ця робота нічого не варта, якщо до нас не прийде, ми не знайдемо свого якісно підготовленого абітурієнта – майбутнього студента, дослідника, фахівця.
І тут нас чекають великі труднощі. Продовжується різке погіршення демографічної ситуації, яке накладається на падіння виробництва, структурну перебудову економіки, у т.ч. й аграрного сектору.
Давайте разом проаналізуємо ситуацію на ринку абітурієнтів. Поглянемо – число випускників середніх шкіл за останні три роки стрімко падає. У цьому році випущено лише 242 тисячі учнів, брали участь в ЗНО лише 275 тис. осіб, а мали право вступати до вузів 252 тисячі осіб! Ретельний аналіз, проведений фахівцями ЄДБО свідчить, що за комбінацією трьох фахових випробувань до дверей університетів може прийти лише 160 тисяч абітурієнтів! Це при ліцензійному обсязі у вишах України 460 тисяч осіб, тобто дві третини місць в університетах будуть незаповнені. Особливо важко в цьому році було технічним спеціальностям, бо із 40 тисяч випускників шкіл, які вибрали до здачі ЗНО з фізики, це випробування пройшли лише близько половини! На жаль, багато технічних вузів, які визначають науково-технічний прогрес країни не набрали студентів навіть на держзамовлення. Лише один КПІ не виконав на 19% і так куце держзамовлення і недобрав більше 450 майбутніх інженерів, а це сильний удар по майбутньому всієї країни.
Негаразди дещо торкнулося і наших коледжів, не всі вчасно спрогнозували ці процеси і системно не спрацювали на випередження.
Може це не всім подобалося, але послідовна робота ректорату в подоланні корупційних явищ, звільнення окремих викладачів, не обрання завідувачів кафедр, системна профорієнтаційна робота, співпраця з роботодавцями, постійні виходи в ЗМІ, робота сайту (Денис Рудень, Валентин Обрамбальський), дали свої позитивні результати! Ми одні з небагатьох в Україні виконали повністю держзамовлення на прийом бакалаврів (1940 осіб), магістрів (1035 осіб), спеціалістів (53 особи), молодших спеціалістів (1228 осіб)!
За даними інформаційної системи «Конкурс» МОН України, станом на 8.08.2015 р. від початку вступної кампанії до НУБІП України надійшло 23670 заяв і ми увійшли до десятки кращих з поміж 300 університетів країни. Це на 7 сходинок вище проти 2013 року!
Нагадаю, що нам спочатку держзамовлення суттєво зменшили, але ми потім його все ж таки наростили. Ми ризикували і свідомо брали на себе відповідальність за такі кроки. І в цілому, не помилились. Винятком хіба що можна вважати дещо штучно занижені показники держзамовлення на ветеринарному факультеті, які зініціювало керівництво факультету, і які, як показала практика, виявилися не зовсім оптимальними. Нашою квотою скористався колектив Білоцерківського національного аграрного університету та інших аграрних університетів. Досить неефективного на вступній кампанії кілька років поспіль спрацьовували в Ірпінському коледжі (в цьому році більш ніж на чверть (48 зі 188) довелося скорочувати кількість бюджетних місць з підготовки молодших спеціалістів економічного профілю). І це примушує нас робити певні висновки.
Зазначу, що в цьому році значно виросла й кількість студентів, які будуть навчатися на контрактній основі. Число контрактників-бакалаврів сягнуло 426 осіб, магістрів 450 осіб. Порівняно з 2014 р. ми збільшили кількість контрактників на 231 особу. Загальна кількість студентів, які вступили до університету в цьому році, у порівнянні з 2013/3014 н.р. зменшилася у зв'язку з анексією Криму, де функціонували наша Південна філія, три коледжи і технікум. Зазначу, що подвоїли набір студентів - магістрів за контрактом по окремих спеціальностях інститути енергетики, автоматики та енергозбереження, післядипломної освіти, факультети ветеринарної медицини, механіко-технологічного, і навпаки дещо зменшили – юридичний факультет, економічний, агарного менеджменту, інституту лісового і садово-паркового господарства. Щодо освітнього ступеня бакалавр, то переважна більшість факультетів збільшила набір студентів контрактників, за винятком факультетів інформаційних технологій, землевпорядкування, захисту рослин, біотехнологій та екології.
Принагідно хочу відзначити плідну діяльність колективу інституту післядипломної освіти (Марія Кулаєць), який постійно нарощує обсяги підготовки та перепідготовки фахівців, оновлює спеціальності, зміцнює навчально-матеріальну базу. Перед колективом стоїть завдання поліпшити якість підготовки, розширити перелік спеціальностей для надання другої вищої освіти, широко застосовувати дистанційні форми навчання.
Нагадаю, що ми дослідницький університет, тому зловживати контрактною формою ми не можемо. Мова йде про 25-30% контрактників. Але економічним службам, керівникам структурних підрозділів слід звернути увагу на формування ціни на навчання. Вона не може бути нижчою собівартості. Собівартість одного студента НУБіП України з окремих спеціальностей є значно вищою, ніж в інших вузах. Це при тому, що маємо вищу заробітну плату, вищі затрати на наукові дослідження, матеріально-технічну базу. Не слід забувати і про розвиток.
Погляньмо, нині один студент українського університету коштує близько 24 тис. грн. /на рік, студент НУБІП - майже 34 тис. грн. /на рік! На окремих факультетах гуманітарно–педагогічному, інформаційних технологій, харчових технологій та управління якістю продукції АПК ще більше – до 54 тис. грн./рік. І, коли ми називаємо цифру кількості контрактників 27% студентів-бакалаврів та 43% магістрів, то пам’ятаймо, що відповідно й держава нам на цей відсоток делегує фінансування! Аргументи деканів, директорів, що в якомусь із університетів ціна на навчання є нижчою чи вищою – не є переконливими! Виходити треба із реальних затрат, собівартості, інакше нас чекає криза! Ми і сьогодні нічого не можемо придбати, оновити аудиторії, лабораторії, гуртожитки.
Поглянемо на наявні парадокси – річна вартість підготовки магістра-агронома в Білоцерківському національному аграрному університеті 14,3 тис. грн., в Сумському національному аграрному університеті – 12,8 тис. грн., у нас – 8,4 тис. грн.!? Підготовка філолога іноземної мови в Національному педагогічному університеті ім. Драгоманова становить 32 тис. грн / рік, у нас - 13,7 тис. грн. на рік! Звідки такі цифри? Напевне із відчуття своєї слабкості, неготовності до серйозної конкуренції. Треба економічній службі, навчальній частині, деканатам зробити правильні висновки, бо ми з такою політикою зайдемо в глухий кут.
Попри всі негаразди, зазначу, що зусиллями тут присутніх, наших викладачів і студентів, приймальної комісії ми добре пройшли випробування вступною кампанією цього року. Адже на карті стояло й стоїть питання збереження колективу, робочих місць, благополуччя сотень викладачів і їх сімей.
Уроки вступу 2015 року вчать нас бути більш наполегливими, систематичними, рішуче поліпшувати профорієнтаційну роботу, підвищувати якість знань, досліджень, практичного навчання. Абітурієнти знають про нас все і реагують на любий крок. У новому році запрацює стаття 44 Закону України «Про вищу освіту», яка суттєво обтяжить вступ до університетів випускників коледжів, а ми їх набрали в цьому році більше 1000 осіб! Ці випускники втрачають право вступати на скорочений термін на бакалаврські програми, заповнювати вакантні місця на 2 і 3 курсах. Вони будуть до нас приходити на загальних підставах через механізми ЗНО. Це новий виклик для колективів наших коледжів, їх керівників. Треба поліпшувати якість середньої освіти. Ми повинні мати в кожній області, районі, базові школи заключати з ними договори, розвивати підготовче відділення. Дивіться, які показники ми маємо по середньому балу ЗНО серед спеціальностей. В цьому році середній бал ЗНО становив 155,5 бала проти 153,4 в минулому році. Не зовсім гарна ситуація. Лідери – економічна кібернетика, правознавство, економіка підприємства, філологія, маркетинг, фінанси і кредит, облік і аудит і т. д. Попереду важка профорієнтаційна робота, яка покладається на деканів і директорів, завідувачів кафедр, особливо на колег Сергія Квашу, Оксану Зазимко, Ларису Кліх.
Без сумніву, що ректорат, і я як голова Асоціації аграрних вузів, Громадської ради освітян і науковців, консультант Верховної ради України, будемо все робити, щоб внести зміни до Законів, не втратити наші коледжі, підготовку фахівців середньої ланки. Залучимо до цього і Наглядову раду, народних депутатів України.
Про науково-дослідну роботу
Єдиним джерелом збереження високого статусу національного університету є потужна наукова та інноваційна діяльність. Саме цим ми істотно відрізняємося від усіх аграрних університетів, а також виграємо і порівняно з такими вузами, як транспортний університет, харчових технологій, будівництва і архітектури, торговельно-економічний університет, економічний університет та інші.
У минулому році наш колектив інтегрувався в структури МОН, згодом до міністерства доєдналися й інші аграрні вузи. Ми свідомо пішли на випередження і нам вдалося очолити дві фахові секції науково-технічної Ради міністерства із напрямів –«Агропромисловий комплекс, лісове і садово-паркове господарство, ветеринарія» та «Раціональне природокористування». 28 провідних вчених університету увійшли до груп експертів міністерства. Очолив це напрямок академік Ігор Ібатуллін. Ми стали координатором двох наукових напрямків щодо участі країни в проекті Євросоюзу «Горизонт 2020» з проблем клімату та ефективності використання ресурсів, включаючи сировинні матеріали (керівник – професор Танчик Семен Петрович) та харчової безпеки, сталого сільського господарства, морських досліджень та біоекономіки (керівник – професор Засєкін Дмитро Адамович).
Попри складнощі у 2015 р. науковцями НУБіП виконується науково-дослідних тем на 24,57 млн. грн., в т.ч. за рахунок коштів державного бюджету – 18,46 млн. грн.
Аналіз свідчить, що дещо краще інших працюють вчені-дослідники на факультетах ветеринарної медицини, інституту лісового і садово-паркового господарства, захисту рослин, біотехнологій та екології, агробіологічному. Добре координують дослідницьку діяльність керівники НДІ – професори Валерій Кашпаров, Дмитро Засєкін, Роман Василишин.
Гарні результати у поєднанні освітньої та наукової діяльності демонструють викладачі і вчені: Микола Стародуб, Микола Цвіліховський, Семен Танчик, Сергій Кваша, Світлана Каленська, Іван Ковальчук, Петро Лакида, Віталій Лисенко, Віктор Маурер, Віталій Жемойда, Артур Ліханов та ін. Не відстає від досвідчених вчених і наша молодь - Роман Василишин, Андрій Білоус, Іван Лакида, Олексій Піддубний, Юлія Краснова, Тамара Новак, Марина Дейнега, яким було присуджено Премію Президента України для молодих вчених.
Проте, більш глибокий погляд свідчить, що значна частина наукового потенціалу університету не використовується. Десь у словесних потоках загубився, зник з університетських радарів наш науковий парк. За деякими перспективними науковими напрямами, які мають вагоме значення для економіки країни, дослідження призупинені або загалом не проводяться. Мова йде про нові матеріали і конструкції, альтернативні джерела енергії, інтегрований захист рослин, новітні технології у тваринництві і рослинництві, соціальні виклики.
Прикро говорити, але колективи 21-ї кафедри, зокрема, інтегрованого захисту та карантину рослин; технологій у птахівництві, свинарстві та вівчарстві; конярства і бджільництва; стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції; охорони праці та інженерії середовища; нарисної геометрії, комп’ютерної графіки та дизайну; механіки та опору матеріалів; надійності техніки; комп’ютерних систем і мереж; економіки підприємства; вищої математики; технології лісогосподарського виробництва; англійської мови для технічних та агробіологічних спеціальностей; регіонального управління та місцевого самоврядування, останнім часом просто забули про дослідництво.
Нами все рідше вдається брати участь у реалізації загальнодержавних і галузевих програм. Ми суттєво обмежили наші можливості у виконанні міжнародних грантів. Позитивні факти співпраці із міжнародними структурами, які проводять вчені-дослідники Микола Стародуб, Валерій Кашпаров, Петро Лакида, Сергій Зібцев, Віталій Нєдосєков, Валерій Броварський, Олег Мельник, Тетяна Стефановська не говорять про благополуччя у загальному плані. Більшість викладачів, вчених самоусунулися від цієї суперважливої діяльності, свідченням чого є й відсутність такої інформації на веб-сторінках багатьох кафедр і, навіть, факультетів.
Розділ 4 програми "Голосіївська ініціатива 2020" спрямовує нас на перебудову науково-дослідної роботи, ширше залучення до їх виконання бакалаврів і магістрів, аспірантів і докторантів, молодих вчених. Це непросто. Наше головне завдання, певно, полягає у реформуванні наукової складової діяльності кафедр, їх укрупненні, оптимізації структури лабораторій, створенні міжкафедральних центрів досліджень, де б досвідчені вчені вели за собою молодь у науковий пошук. Для цього у нас є всі можливості. Ми не повинні байдуже спостерігати за тим станом наукової лабораторної бази, який існує упродовж багатьох років. За кількістю лабораторій університет наближається, мабуть, до показників провідних світових університетів, таких як Массачусетський технологічний університет чи Гарвард. Проте, що це за "лабораторії"? Яскравим прикладом негативної діяльності є наявність на окремих кафедрах трьох або чотирьох наукових лабораторій за відсутності виконання тематик.
Прошу колег Ігоря Ібатулліна, Володимира Отченашка, директорів НДІ та деканів ретельно розібратися із діяльністю наших наукових лабораторій, сприяти їх оновленню і підвищенню ефективності. На часі оновлення Ради наукового парку університету заради головної мети – підвищення якості освітнього і наукового пошуку, комерціалізації наших наукових здобутків, залучення інвестицій.
Заради справедливості зазначу, що порівняно з попереднім роком кількість госпрозрахункових тем збільшилася майже втричі, проте їх фінансування – лише на 1,044 млн. грн.? Співвідношення залучених коштів до бюджетних має бути не менше ніж 50 коп. на 1 бюджетну гривню. У 2014 р. цей показник становив 13 коп. Недопустимим є те, що 11 інститутів і факультетів взагалі не беруть участі в госпрозрахунковій діяльності! Що ж це за дослідники?
Суттєвим недоліком наукової діяльності є низька комерціалізація результатів праці. У минулому навчальному році комерціалізовано менше 1 % отриманої інтелектуальної продукції, тобто укладені лише 2 ліцензійні угоди на 240 отриманих патентів на суму 1540 грн. При цьому щорічні витрати університету на оформлення та підтримання прав на інтелектуальну власність у сумі 60 тис. грн.!
У цьому напрямі необхідно здійснити системні кроки і розширити сферу впровадження науково-технічної продукції, довести відсоток комерціалізації мінімум до 5 % –10%.
Актуальним є створення серйозного відділу (центру) по залученню міжнародних грантів і сприяння в цій найважливішій роботі нашим викладачам. У зв’язку з цим ректорат за погодження Вченої ради має намір створити в університеті на базі центру міжнародної діяльності та науково-дослідної частини Центр підтримки міжнародних проектів.
Завершуючи аналіз стану наукової роботи зупинюсь на нашій участі у світових наукометричних базах даних. Зазначу, що лише одиниці наших колег – Валерій Кашпаров, Микола Стародуб, Святослав Левчук мають порівняно високий індекс цитування – h-індекс. Щодо завідувачів кафедр, то цей показник мають лише 16 завідувачів із 127! Поле для зростання, колеги – колосальне!
Приведені дані свідчать про необхідність переосмислення навчальних програм і планів підготовки магістрів-дослідників, аспірантів, докторантів. Ця молодь – наш могутній інтелектуальний привой, турботу про який мусимо серйозно нарощувати.
Думаю, що одну із майбутніх Вчених рад ми присвятимо цій темі.
Про якість навчання
Я аналізував особливості цієї вступної кампанії, говорив про наші ефективні кроки. Але хочу ще раз наголосити, що без якісного процесу навчання, досліджень їх перебудови, подолання нестатутних відносин, пошуку свого абітурієнта, профорієнтаційної роботи ми свій високий рівень не втримаємо. Іноземні держави, зокрема сусіди – Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Росія, ведуть агресивну політику в галузі освіти, забираючи, переманюючи в нас студентів. А ми до сих пір живемо старими ілюзіями своєї виключності. Гірко про це говорити, але маємо прикрі випадки, коли викладачі запізнюються на заняття, не з’являються на них, і навіть не з’являються на іспити!
Про яку якість можемо говорити, коли студенти НУБіП України серед аграрних університетів за підсумками Всеукраїнської олімпіади за 2014-2005 рр. зайняли аж 5 місце серед 17 аграрних ВНЗ!
Маємо лише одне перше місце в енергетиків та 8 призових місць із 45 олімпіад! Тут мова не іде про якусь «показуху», про дешеву славу, мова йде про авторитет в Україні. Хочу попросити деканів, директорів звернути увагу щодо участі студентів в олімпіадах. Наприклад, юристи взагалі не приймали участі, а механіки і тваринники, землевпорядники направляли по 2-3 особи на олімпіади. А студенти факультетів інформаційних технологій, аграрного менеджменту, гуманітарно-педагогічного займали самі низькі місця. То про що можна говорити взагалі?
Ми мусимо демонструвати свої переваги і серед всіх, не тільки аграрних вузів. Бо за пустопорожніми балачками про нашу успішність деякі кафедри, факультети, інститути так заколисали себе, що й про навчальний процес забули. Нашим доморощеним міфологічним сиренам слід міняти музику й спів.
Перебудова освітнього процесу мусить бути спрямована на те, щоб засвоєння знань носило творчий характер і закладало б базу для науково-дослідної і конструкторсько-проектної діяльності.
Технологічні структури в світі, у т.ч. в АПК, розвиваються так стрімко і стрибкоподібно, що котел цієї наукової інформації, накопиченої студентом в ході навчання, вичерпується ледь тільки вони виходять за межі вузу. Наприклад, період «напіврозпаду» спеціальних інженерних чи агрохімічних знань складає лише від 2 до 5 років.
Така динаміка потребує від нас, від кожного викладача, професора, кафедри, вченої ради здійснювати суттєві кроки у бік універсалізації фахівця, посилення його фундаментальної підготовки, вміння творчо освоювати знання, бути постійно готовим до освоєння технологій.
Новий Закон України «Про вищу освіту» вимагає децентралізації та індивідуалізації освітнього процесу, створення нового покоління навчальних програм з максимальним конкретизованим рівнем навчальних успіхів, на які повинен вийти кожен студент, магістр чи бакалавр. Досягнення цього рівня повинно обов’язково перевірятися викладачем за рахунок сучасних методів. Відомо, що з цього навчального року 25% навчальної програми студент обиратиме самостійно. Тому ми повинні враховувати не лише інтелект особистості, але й емоційну, підсвідому сферу студента, створювати «гайден» служби для всебічної оцінки особистості, персонального консультування.
Сучасною ідеєю якісного навчального процесу має стати не ідея «навчати, викладати», а цілеспрямована діяльність щодо привчання, виховання до самостійного мислення і навчання, пізнання, самовиховання наших студентів.
Ми не випадково в цьому році за участі гуманітарно-педагогічного факультету (Василь Шинкарук) активізували психолого-педагогічну, методичну підготовку професорсько-викладацького складу. Нині започатковуємо активну роботу із молодими викладачами. Мета – озброїти викладачів новими психолого-педагогічними прийомами навчання, дати привід для роздумів кожному викладачу.
Звертаюсь до кожного декана і директора – організуйте ефективну роботу науково-методичних семінарів по спеціальностям, їх якісна діяльність – це ваш успіх, ваша прерогатива. Академік Володимир Олександрович Бусол зокрема має гарні пропозиції щодо цієї діяльності, скористаємося ними!
У році, що минув, ми розпочали інтенсивно застосовувати соціологічні дослідження, створено центр на чолі з доктором політичних наук Людмилою Вікторівною Харченко. Соціологічні дослідження допомагають нам чесно, без рожевих окулярів дивитися на себе, об’єктивно оцінити свою діяльність. Ці результати примушують нас задуматись над якістю навчального процесу, над роллю кожного директора, декана, завідувача кафедри, викладача.
Приведу оцінки Фонду демократичних ініціатив щодо якості української вищої освіти, які проведені весною цього року. За п’ятибальною шкалою студенти України оцінили якість вищої школи у 2,8 бали (чотири роки назад – 3,6 бали). 69% студентів бажають навчатися за кордоном, а 39% студентів говорять про корумпованість викладацького складу.
Попри все студенти бажають підвищувати якість знань, для цього пропонують рішуче долати корупцію, хочуть співпрацювати з кращими вишами Європи, світу, посилювати зв’язки із науково-дослідними установами (41%), поліпшувати практичне навчання. Цікаво й те, що 18% студентів живуть на стипендію, 37% - підробляють. І ці явища ми мусимо враховувати.
Щоб глибше зрозуміти глибинні потоки формування якості знань пропоную слайд із характеристиками якості американських дослідницьких університетів, який склав Генрі Розовськи, професор Гарвардського університету.
Зокрема – щодо спільного управління університету, академічних свобод, об’єктивних оцінок по заслугам, необхідності «тертя думок». Дослідник наполягає всупереч загальним тенденціям на не комерційному характеру діяльності університету. Вторить йому і нобелівський лауреат – економіст Джон Стігліц, який наполягає на посиленні державного регулювання при ринкових реформах, підкреслює, що 1 дол. вкладень в здоров’я дає 6 грн доходу, в фізкультуру – 42 грн, в освіту і науку – 9 грн.
В свою чергу президент Гарвардського університету Дрю Фауст говорить про більш глибші завдання університету: «Наше завдання проливати світло на минуле, формувати майбутнє, задавати устремління людей на далеку перспективу. Слід не тільки відкрити шляхи, якими людська цивілізація планує кудись прийти, але й задатися питанням: куди вона має право прийти і куди їй слід іти?».
Наведені мною результати досліджень, оцінки провідних фахівців в галузі освіти і науки, ситуація із якістю знань примушують нас до радикальних кроків.
Ми мусимо створити систему управління якістю освітніх послуг в Університеті, яка не під силу лише окремим ентузіастам - професорам. Для цього мають бути інтегровані зусилля всіх співробітників, науковців, викладачів Університету, мобілізований наший колективний розум.
Напрями діяльності відомі - застосування сучасних технологій в освіті, поєднання наукового і освітнього пошуків, створення ефективної системи моніторингу й контролю якості знань, пробудження синергетичного ефекту на рівні кафедра-викладач-студент, рішуче посилення практичної складової, радикальне оновлення навчальної матеріально-технічної бази, розробка нових стимулів до творчої праці викладачів, удосконалення рейтингової системи, її дебюрократизація, вирішення соціальних проблем (насамперед житла) науково-педагогічних кадрів, студентства.
Радикальної перебудови потребує наша університетська бібліотека, яка застигла у своїй ґенезі і живе так, ніби нічого в світі не відбувається. Зроблені останнім часом позитивні кроки щодо переводу в електронну форму навчальної літератури – маємо 1878 таких примірників, не вирішують всіх проблем. Маємо кричущу нерівномірність, коли на одних кафедрах, факультетах робота добре організована, на інших повний застій. Це я побачив на Вченій раді факультету захисту рослин, біотехнологій та екології. Досить активними в роботі з бібліотекою є кафедри української мови; органічної, фізичної і колоїдної хімії і хімії пестицидів; процесів і обладнання переробки продукції АПК, організації агробізнесу та ін. Проте такі кафедри як загальної хімії; акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин, інтегрованого захисту; фізіології, біохімії рослин та біоенергетики та ін. не подали до бібліотеки жодного друкованого видання! Ще менш активними є кафедри у формуванні електронної бази видань. Хоча серед кращих відзначу кафедри бухгалтерського обліку і аудиту, економіки підприємства, рослинництва, адміністративного менеджменту та зовнішньоекономічної діяльності. А найменше проявили себе кафедри анатомії тварин; лісовідновлення і лісорозведення, теплоенергетики, маркетингу і міжнародної торгівлі, лісової меліорації і оптимізації лісоаграрних ландшафтів.
Кожен студент мусить мати вільний доступ до всіх інтернет ресурсів Університету, бібліотек кращих університетів світу. Не мусимо на цьому економити.
Нам швидко слід із застарілої форми заочного навчання переорієнтовуватись на сучасні, дистанційні електронні форми. Соромно, коли мати першокурсника запитує декана – а чи може вона знати про те, як її дитина навчається в Університеті. Як бачити її успіхи? А декан не знає що сказати? Чи маємо такі програми. Ні! Ситуацію слід покращувати.
Мусимо використовувати широко масові відкриті онлайн курси MOOC (massive open online courses). Адже сучасним студентам більше подобається працювати у віртуальному просторі, а не з друкованими матеріалами. Це спонукає нас до кроків щодо захисту інтелектуальних прав співробітників. Але це посилання не може бути основою для приховування сірості, відвертого плагіату окремих підручників та посібників.
Саме життя вимагає створення в університеті потужної системи боротьби з плагіатом, особливо серед аспірантів і студентів. Треба переглянути практику підготовки курсових, дипломних робіт, зробити їх більш творчими, базуватися на дослідженнях, аналізу. Врешті–решт припинити ганебну практику списувань, торгівлі роботами. Вирішенню цих проблем послугують затверджені Вченою Радою Етичний кодекс викладача, Урочиста присяга студента, вся наша послідовна діяльність. Покладаємо відповідальність за цю ланку на проректора Володимира Курила, керівника інформаційно-обчислювального центру Віктора Теплюка.
Нам треба переходити від слів до діла. Прикро, але відділ управління якістю освіти, навчальний відділ, деканати, кафедри працюють не системно. Дивіться, що показали вступні випробування до магістратури. Сірість, примітивний підхід, які продемонстрували деякі фахові комісії, старі спроби корупційних вирішень проблем. Коли на вступних випробуваннях на факультеті аграрного менеджменту ми змінили на одному іспиті екзаменаційні білети, то деякі студенти тут же покинули аудиторію. Чому, здогадуєтесь?
Або ще. Оцінювання знань з іноземних мов показало його повну недосконалість, коли студенти з гарними знаннями, які мали міжнародні дипломи за свої успіхи – ледве справлялись на трієчку із тестами. Банально, але навіть шкала оцінювання знань була різною із німецької і англійської мови.
Протягом року нам потрібно створити серйозний банк тестових завдань, залучити до його створення провідних спеціалістів Університету, можливо спільно з Центром аграрної освіти, МОН і всієї України. Тим більше, ще Фонд “Відродження” обіцяє дещо профінансувати цю роботу.
Не можемо також ігнорувати на іспитах живу бесіду із студентами, надавати їм можливість більше говорити, одстоювати свої ідеї.
Весь глобальний пласт покращення якості знань лягає на Вчену Раду, зокрема на проректора Сергія Квашу та його колег Оксану Зазимко, Ларису Кліх, як відповідальних за цей напрямок.
Про практичну складову, діяльність НДГ, співпрацю з роботодавцями
Не можу не торкнутися і такої важливої складової нашого освітньо-наукового, навчального процесу, як практичне навчання. Дуже гарно сказав один поважний аграрник, що сьогодні на селі є багато людей з дипломами про освіту, але дуже мало висококваліфікованих спеціалістів, хто б міг, як кажуть в народі «по справжньому плуга перти!».
Дуже цікавим є соціологічне дослідження мотивації наших студентів навчатись в Університеті. Агенція “AgriSurvey” Українського клубу аграрного бізнесу, провела соціологічне дослідження випускників агровузів в 2012-2014 рр. За цей період частка тих, хто бажає працювати за фахом зросла із 11% до 41%, при цьому вплив батьків на вибір професії знизився із 70% до 40%. Три четверті молоді після закінчення вишу хотіли б працювати в сільському господарстві та жити в місті. При цьому половина студентів готові жити певний період в селі, за умови, що потім будуть переведені до головного офісу в місті. Правда, друзі, що дещо несподівані результати? Але що тут дивуватись – це наслідок “реформ”, вплив крупних агрохолдингів, коли, скажімо, понад половина експортної продукції Києва в минулому році були зерно і соняшник!
В селі немає інфраструктури, людських умов життя, гідних робочих місць, зарплати, і ось наслідок. Ми мусимо знати настрої студентства, враховувати їх в роботі. Нам потрібно регулярно проводити зустрічі студентів із представниками сучасного агробізнесу, роботодавцями, орієнтувати юнаків і дівчат на свідомий вибір місця роботи, на якісне освоювання знаннями, уміннями, формування компетентностей, на участь в дослідництві. І слід це робити “не на виході”, не на 4-5- курсах, а на початку – 1-2 курсах!
Ці ж дослідження говорять, що аграрний бізнес сьогодні просить від нас більше спеціалістів-виробничників 63%, ніж фахівців економічного, юридичного профілю – десь 31%.
Вивчення думки наших роботодавців свідчить про те, що випускники мають недостатню “практичну підготовку”. Переконаний, що правильно організоване практичне навчання дозволяє студентам отримувати те, а можливо і більше, чого він не набрав за чотири роки в аудиторії. Ми з вами ініціювали створення Рад роботодавців. Це не формальний акт, це крок на подолання розриву, якщо хочете – прірви між теорією і практикою, дослідженнями і інноваціями. Тож мусимо приділити в новому навчальному році проблемі співпраці з роботодавцями головну увагу. Підібрати ефективні місця практики. Слід рішуче реформувати роботу з практичного навчання, переглянути навчальні плани, взятись до роботи і деканам, і ректорату, особливо завідувачам кафедр.
Ситуація загострюється тим, що у нас не тільки часто-густо відсутні сучасні робочі місця, нові технології, є застарілою матеріально-технічна база, але ще й тим, і це головне, що за роки незалежності у нас сформувався прошарок науково-педагогічних працівників, які не працювали в реальному секторі, досліди, експерименти робили по формулі “стеля-підлога”, зросли на «асфальтно-бетонних полях». Тож мусимо допомогти цим колегам, починаючи з групових фахових турів на провідні підприємства, індивідуальних стажувань, виконання науково-дослідних, консультаційних робіт на замовлення бізнесу.
Ця робота мусить вестись паралельно із організацією практичного навчання студентів, магістрів, аспірантів. Ми мусимо більше запрошувати до викладання провідних фахівців з вітчизняних та міжнародних компаній, в т.ч. і наших випускників, готувати магістерські програми на замовлення агробізнесу, формувати міжфакультетські, міжкафедральні науково-дослідні групи для проведення досліджень, розробки практичних проектів відповідно до потреб ринку. При цьому мусимо звернути увагу на володіння іноземною мовою. Напевно ректорату слід створити фахову комісію і проатестувати викладачів іноземних мов на професійну здатність, організувати курси, тренінги, консультації для цих викладачів. Як тут не згадати наше 27 місце із 34 учасників олімпіади з англійської мови? Цей факт примушує нас революційно змінювати методику викладання іноземних мов. Прошу Вчену Раду, деканів, особисто колег Ігоря Ібатулліна, Сергія Квашу, Василя Шинкарука, Василя Туринського зосередитись на цих аспектах нашої діяльності.
І ще про одне. Про стажування студентів і викладачів за кордоном. Це важливий аспект зростання якості фахівців. Проте ми маємо ретельно відбирати місця практик, стажувань, впливати на їх зміст, програму. Не кидатись на всі пропозиції із-за кордону, як комахи на вогонь. Ми мусимо чітко орієнтувати молодь, особливо дослідників, на те, що вони мають гарно навчатись за кордоном, але перш за все, пам’ятати про свою Батьківщину, про повернення до дому, про наступну віддачу для країни, вузу. Слід рішуче боротись із таким собі космополітизмом, що панував в останні роки серед деяких молодих аспірантів, докторантів поїхати десь світ за очі, вийти заміж, «зачепитись» на Заході…Це не вірно. Маємо допомогти молоді, створювати їй умови для реалізації в себе, надавати роботу, можливість зростати.
І ще про одне в цьому контексті. Мова про наші навчально-дослідні господарства, Боярську ЛДС, десятки наших наукових, проблемних, дослідницьких лабораторій. Тут все, як у народному прислів’ї: «за лісом дерев не бачимо»! Яка їх головна мета існування? Сприяти якості підготовки студентів, їх практичному навчанню, веденню дослідництва, бути полігоном всього нового. Звичайно, те, що залишилось мені в спадок, свідчить, що до такої місії нашим НДГ ще далеко. Як писав класик «одстояние большого пути»! База НДГ зусиллями колишнього ректорату практично знищена. Зате самі «попередники» процвітають.
Зусиллями академіка Ігоря Ібатулліна, професора Василя Туринського, керівників господарств Миколу Журавля, Віктора Журавля, Івана Куделі, Анатолія Карпука зроблено чимало. Урожайність зросла за 2 роки майже вдвічі. Почали по-справжньому родити поля, оброблятись не орані і не сіяні роками сотні гектарів родючого чорнозему, ремонтуються ферми, виробнича база, люди почали регулярно отримувати заробітну плату. Проте це лише початок. І якщо Боярська ЛДС, при скоординованих діях Петра Лакиди та Анатолія Карпука, робить серйозні кроки по справжньому поверненню Станції назви «дослідницька», місця справжньої практики, то про решту говорити ще досить рано. Для прикладу – в Боярській ЛДС запрацювала науково-дослідна лабораторія селекції та біотехнології рослин, де магістри і аспіранти напрацьовують свої досліди, обладнано навчальні класи, ремонтуються гуртожитки, їдальня. Але головний успіх – в сучасній організації праці, нових формах господарювання. 5 років назад в ЛДС працювало - 360 осіб, а сьогодні 200. При цьому об’єми робіт виросли із 11,7 млн грн. до більше 49 млн. грн. Вважаю, що головна проблема наших науково-дослідних господарств – це не тільки стара матеріально-технічна база, недолуге законодавство щодо фінансово-економічної діяльності, оподаткування, а перш за все – відсутність сучасних механізмів господарювання, нової фінансово-господарської політики.
Друзі, ну не може гідно конкурувати стара радянська модель організації праці із жорсткою ринковою економікою, могутнім виром, який весь час затягує керівників, фахівців у свої глибинні тенета. Звідси намагання постійно «заробляти» на ножицях цін, збиткові оборудки, різні махінації. Ми повинні спроектувати нову організацію праці, економіки господарств, зацікавити по-справжньому працівників, перш за все керівництво в результатах праці. Слід створювати навчальні кооперативи, фермерські господарства, орендні госпрозрахункові студентські колективи, відновлювати госпрозрахункову діяльність лабораторій, експериментальні ділянки, поля, проводити реальні сортовипробування, випробування для міжнародних фірм хімічних, біологічних засобів, препаратів, ліків, вакцин. Сказане в повній мірі стосується і наших відокремлених структурних підрозділів, їх господарств, які, на жаль, також є в незадовільному стані, особливо в Немішаєво.
І тут своє слово повинні сказати, перш за все, вчені факультетів менеджменту та економічного, звичайно в співпраці з рослинниками і тваринниками, ветеринарними лікарями (Анатолій Діброва, Анатолій Остапчук, Віктор Забалуєв, Микола Доля, Вадим Кондратюк, Микола Цвіліховський). Треба, колеги, братись за роботу, бо можемо проспати і програти конкурентам. Землю у нас просто відберуть, а отже, ми не зможемо готувати якісних фахівців.
Окремо прошу науковий відділ (Володимир Отченашко) спільно з навчальним відділом (Оксана Зазимко), деканами ретельно проаналізувати діяльність наших проблемних, навчальних лабораторій, їхню роль і завдання в поліпшенні якості підготовки студентів і аспірантів. Слід підтримати нового директора УЛЯБ Валерія Ушкалова щодо реформування цього унікального осередку науки і практики, перетворення його з «території тера-інкогніто», місця приватного заробляння для невеличкої групи осіб, реалізації власних амбіцій цих осіб, у Центр досліджень і навчання молоді, практичної віддачі для всієї України. Лише третина потужностей лабораторій задіяна, дивно, але простоює 6 теплиць по 140 кв. м кожна! А агрономи, лісівники шукають де проводити досліди.
Про патріотичне, морально-духовне виховання студентства
Дорогі колеги! Ми не можемо за плином подій, труднощами життя забувати про морально-духовний стан молоді, про дотримання етичних норм викладачами і співробітниками. Ми мусимо всебічно розвивати демократичні, самоврядні начала в колективі, поєднуючи їх з розвитком самокерованості, самоуправління як серед студентів, так і науково-педагогічного колективу.
Василь Сухомлинський якось вірно сказав: «Дуже погано, якщо в людини груди гранітні (знання), а ноги глиняні (переконання)». У нас ще гірше, часто маємо і груди дерев’яні, і ноги глиняні. Звідси – наше спільне завдання – дбати про духовно-моральний стан колективу, патріотичне виховання студентства. Ми в боргу перед дітьми, у нас немає сучасної актової зали, студентського клубу, місць для гуртків, примітивна спортивна база. Тож мусимо виходити з того, що є. Не можемо дозволити залишити студентство один на один зі своїми проблемами в застарілих гуртожитках, де квітне аморальщина, вульгаризм, слід використовувати потужний культурний потенціал університету, гуманітарних кафедр і звичайно – столиці, всієї України.
Безвідкладно центру виховної роботи, гуманітарним кафедрам спільно із студентським самоврядуванням, профспілками треба створити дієву, перспективну Програму формування патріотичного, морально-духовного розвитку студентства на весь період навчання. Визначити стратегічні мету і ціль, а потім наповнювати його конкретними річними, місячними планами реалізації. Скоординувати таку важливу роботу покликані колеги Сергій Кваша, Віталій Коваленко, Вадим Ткачук, Анатолій Есаулов, Микола Костенко, завідувачі кафедрами культурології, історії, української мови, філософії та ін.
Не секрет, що наші студенти часто-густо скоюють негідні вчинки, квітне грубість, неохайність, цинізм, аморальність, хлопці і дівчата не знають історії свого університету, тому мусимо мати добру програму дій, розробити туристично-ознайомчі маршрути по вузу. Першим конкретним кроком є випуск науково-публіцистичної книги про історію НУБіП «Історія і сучасність».
Проблема морально-духовного становлення фахівця не проста, тому мусимо до цього ставитися відповідально. Слід допомогти студентському самоврядуванню стати на ноги, впливати на уми та серця студентства.
Дорогі колеги! Я не робив спробу деталізувати все до кінця, аналізувати всі проблеми. На сайті університету, в газеті «Університетський кур’єр» ви маєте більш широкий аналіз. Але на закінчення, хочу звернутися до Вченої ради із проханням мобілізуватись заради подолання тих викликів і бід, які постали перед Україною, вищою освітою. Перед нами не безхмарне небо, навпаки.
Продемонструю Вам наявні ризики, що стоять перед Національним університетом біоресурсів і природокористування України, які ми спрогнозували і обов’язково мусимо врахувати в роботі. Їх ігнорування приведе до втрати динаміки розвитку, а ми поставили реальне завдання – ввійти в п’ятірку кращих вишів України, першу тисячу кращих університетів світу.
Серед цих викликів – рішуча зміна системи управління, поліпшення стилю керівництва, якості менеджменту. Ми не можемо не бачити, що процес оновлення ще не пронизав усі ланки колективу. Ми забуваємо про уроки Майдану, що люди змінились і жити по старому ніхто не зможе! На багатьох кафедрах панує застій і «благоденствие». Діяльність кафедр, розвиток, сприяння творчості кожного викладача потребує радикальних змін. Один приклад. Нещодавно, перед черговими перевиборами завідувача кафедри приходить група викладачів і просить замінити завідувача, мовляв, він не ходить на заняття, нічого не робить… Я запитую, а що потрібно було чекати 5 років для цього? Що деканат, директорат, викладачі не бачать, не знають хто як працює? Напевно всіх влаштовувала така «робота», видно добре було декому жити за принципом «Не буди лихо, поки воно тихо!». Але так далі не може бути. Цього не дозволить нам студентство, сама логіка життя, наше суспільство.
І ще про дуже важливе. Час вимагає поліпшення діяльності всіх відокремлених структурних підрозділів. Ми бачимо позитивні рухи в інституті і коледжах в Ніжині, Немішаєво. Впевнено тримаються на плаву в Бережанах, Бобровиці. Проте цього ми не можемо говорити про ситуацію в колективі Мукачівського аграрного коледжу, де з вини керівника при підтримці окремих колег тут в Києві склалася нездорова ситуація, в яку вже втрутився європейський суд з прав людини. А директор нічого не слухає і веде свою лінію на розвал колективу. А ми все спостерігаємо… Тому спільно з Закарпатською обласною державною адміністрацією мусимо оперативно вирішити цю проблему, оздоровити колектив.
Ми зміцнили керівництво відділу координації відокремлених структурних підрозділів, до нас прийшов досвідчений менеджер-освітянин Олег Єресько, але я прошу деканів, директорів долучатись до розбудови своїх базових коледжів, інститутів. Їм самотужки не вижити, потрібна підтримка, порада, конкретна дія.
Підвищення ефективності потребує вся міжнародна діяльність інститутів та факультетів. Слід створювати, наповнювати реальним змістом роботу міжнародного Центру в пошуку міжнародних грантів, нашої участі в програмі «Горизонт-2020». Нині в університеті діє 132 міжнародні угоди за минулий рік, 161 викладач брав участь у міжнародних заходах, 34 особи стажувались за кордоном, 75 наших колег представляють університет в різних міжнародних організаціях. Найактивнішими є колективи інституту лісового та садово-паркового господарства та факультету ветеринарної медицини. Майже половину від діючих проектів (69 із 132) університету виконують викладачі інституту лісового та садово-паркового господарства, економічного факультету та аграрного менеджменту. Підвищують свій фаховий рівень через участь у міжнародних заходах працівники факультетів тваринництва та водних біоресурсів, гуманітарно-педагогічного, захисту рослин, біотехнологій та екології. Проте завдання, які ми ставимо перед навчально-науковим Центром міжнародної діяльності (Ткачук В.А.), факультетами, інститутами, кафедрами щодо навчання іноземних студентів вирішуються дуже повільно. 49 іноземців, які навчались в університеті у 2014-2015 н. році – це вкрай мало! Ця робота вимагає більш високого рівня підготовки кафедр, викладачів та значних зусиль, знання іноземної мови. Проте життя змушує це робити. Ректорат, інститути, факультети, кафедри мають кардинально переглянути роботу з іноземними студентами. Адже це і престиж, і економіка – вартість навчання такого студента в рази вище нашого! Тому це одне із пріоритетних завдань колективу.
Більш сучасно і позитивно мусять працювати бухгалтерська і економічна служби. Всім підрозділам слід відмовлятись від старих схем «дерибану» університету. Принциповий контроль за державним фінансуванням, пошук джерел та організація нових надходжень - мета їх діяльності.
Великі надії покладаємо на адміністративно-господарську службу (Валерій Іщенко) Служба прогресує, набирає позитивної динаміки. Але нам слід більш рішучіше залучати до роботи студентство, співробітників створювати будівельні загони. Ми повинні своїми силами здійснювати більшість ремонтних робіт, налагодити випуск меблів. За рахунок наведення порядку за 1 умовну грн. в НУБІП ми ремонтуємо в півтори –вдвічі більше, ніж в більшості київських університетів. Але цього мало.
Прошу і деканів, і директорів долучатись до цих процесів. Серйозного поліпшення потребує соціальна, правова робота, співпраця із профспілками, студентським самоврядуванням. І тут ми очікуємо від проректора Володимира Курила і його команди більш реальних дій.
Стан гуртожитків, якість харчування, організація дозвілля, спортивно-масової роботи попри певні позитиви, є ще незадовільною. Рано заспокоївся і сидить собі тихо в кущах колектив кафедри фізичного виховання на чолі з Миколою Костенком. Необхідно активніше залучати студентів до Спартакіади студентів, гуртожитків, змагань «UNI-sportman» та інших спортивних заходів.
Дуже прикро і не зрозуміло, чому навчально-дослідні господарства не беруть участі в підвищенні якості харчування, не вирощують продукцію для своїх робітників, не хвилює це і керівника служби харчування Богдана Дубаса, Василя Туринського.
Шановні колеги! 2015 рік ми присвятили наведенню елементарного ладу в університеті, багато зробили.
Завершуючи, наголошу, що ми будемо і в подальшому сміливо йти на кадрове оновлення. Позитивний приклад – заміна керівників в Немішаєво, ботанічному саду.
В новому навчальному році мусимо ставити за мету поліпшення якості освітнього процесу, облаштування лабораторій, хоч по одній на Європейському рівні в кожному факультеті, інституті. Слід приступити до будівництва гуртожитку, будинку для викладачів.
Завдання, які поставило і ще поставить перед нами життя, Уряд, Президент, Верховна рада України не вичерпуються сьогоднішньою Вченою радою. Будуть нові зібрання і засідання, буде слово і буде діло!
До нас після канікул прийшли студенти. Огорнімо їх батьківською увагою і турботою, відвідаймо гуртожитки, познайомимося з першокурсниками, організуємо роботу кураторів. Достойно проведемо 1 вересня!
Місія Університету – навчати і виховувати, творити нові знання. Така воля божа, і нам довірено це робити, будувати, створювати, виховувати! Будьмо ж достойними цього покликання!
Дякую за увагу!
