Чи є в математики і природничих наук майбутнє в Україні?
Чи є в математики і природничих наук майбутнє в Україні?
23 липня 2024 року
кафедра аналітичної і біонеорганічної хімії та якості води
Реформа старшої школи в Україні надасть можливість старшокласникам обирати профільні курси для поглибленого вивчення впродовж 10–12 класів.
Їхній вибір буде дещо обмежуватись тим, що запропонують ліцеї і державний стандарт. Тим не менш, очікуються досить широкі можливості.
Цікаво, які предмети будуть користуватись найбільшим попитом в українських учнів? І чи буде їхній вибір співпадати з європейськими однолітками?
У Британії вже впродовж багатьох років найпопулярнішим предметом в профільній школі залишається:
1. математика, на який припадає 11,2% (96 853) усіх виборів A Level. У десятку найпопулярніших предметів A Level після математики входять:
2. психологія (80 493);
3. біологія (74 650);
4. хімія (61 284);
5. історія (48 378);
6. соціологія (47 436);
7. бізнес (44 852);
8. мистецтво та дизайн (43 464);
9. економіка (39 141 і переміщення в десятку кращих цього року);
10. фізика (38 379).
Окрім 10 найпопулярніших, у 2023 році суттєво зросла кількість заявок на Computing (програмування) (не плутати з інформатикою, яка втрачає свою актуальність) (18 306), політичні дослідження (22 163) і «Економіка та бізнес».
А найменш затребуваними є мови (німецька, французька, іспанська, англійська), виконавські види мистецтва (музика, танці, драма) та, на превеликий жаль, релігієзнавство.
Отже, чи переможе українське «математика в житті не знадобиться», «моя дитина – гуманітарій» та «наша дівчинка любить малювати»? Чи є у математики і природничих наук майбутнє в нашій країні?
Дані взяла ось тут.
А ось статистика уподобань українських учнів, підготовлена Civitta і Швейцарсько-український проєкт DECIDE. Щиро дякую, що вона є.
Чи не здається, що весь український патріотизм з історіями про Україну як «житницю Європи» виглядає як лицемірство, якщо в одній з найбільших аграрних країни профіль «Агрохімія» є найменш популярним?
Чи не здається, що в країні, де фізико-хімічний, біолого-фізичний і медичний профілі є найменш популярними (тут навчаються менше 1000 учнів), ніколи не буде якісної медицини, виробництва власної зброї і протезів? Вже мовчу про літакобудування, суднобудування, виробництво електроніки тощо...
Чи не здається, що державні школи профілю іноземних мов за державний кошт готують майбутніх мігрантів?
Чи не здається, що в такій величезній кількості українські філологи – знавці насамперед правил і граматики української мови – це частково майбутні освітяни, які і далі цементуватимуть нашу освіту, частково «журналісти», а решта – безробітні, які потребуватимуть додаткової державної освіти, щоб працевлаштуватись?
Давайте дивитись правді в очі: яка конкурентна перевага українців в економіці Європи, до якої ми так жадаємо приєднатись? Що ми можемо їм запропонувати?
Ми вивчили англійську? Там всі її і так знають.
Ми знаємо українську мову і історію України? Вона там нікого не цікавить.
Я жодним чином не хочу образити якийсь конкретний заклад освіти, який виходить з наявних ресурсів і робить якнайкраще, здебільшого виживаючи.
У мене також немає питань до батьків, які хочуть для своїх дітей найкращого і тому дивляться на закордонну освіту, готуючи своїх дітей саме туди. Я сама така.
Але у мене більше питання до держави. Бо державне управління – це мистецтво обирати між можливим з огляду на максимізацію спільного блага...
Автор: Надія Майбогіна, к. е. н., учитель, data officer Poole High School, Велика Британія.
