«Мама лікує людей, а я буду лікувати тварин» – пророчі слова від майбутньої студентки факультету ветеринарної медицини Олександри Цвілій

Моє знайомство із надзвичайною дівчиною спонукало повірити, що ось такі молоді, красиві, впевнені у собі, а ще талановиті люди, все ж таки залишаються в Україні та мріють вчитися і працювати лише тут, на рідній землі.

• Розкажіть про себе, Олександро.

— Народилася я у Києві, але все дитинство пройшло на Бориспільщині, у селі Сеньківка. Мої батьки, військовослужбовці, саме від них у мене безмежний патріотизм і любов до нашої України. Під час навчання у школі була відмінницею і займала активну позицію у багатьох заходах. Брала участь в олімпіадах з різних предметів і займала призові місця, а ще знаходила час для волонтерства. Допомагала притулку для тварин.

• Як у Вас з’явилося бажання допомагати і любити тварин?

— Мої дідусь і бабуся працювали з тваринами нашого і сусідніх сіл, тому я часто бувала на фермах. Коли мені було лише 4 роки, тоді вперше запитали: «Ким же я хочу стати» і я відповіла: «Моя мама лікує людей, а я буду лікувати тварин». У більш старшому шкільному віці, коли я була на фермі, мала можливість поспілкуватися з ветеринарним лікарем. Ось тоді він мені сказав: «Лікарі рятують людей, а ветеринари – людство». Я вже тоді подумала про своє майбутнє і чітко знала, що хочу бути ветеринарним лікарем і допомагати тваринам. Після 9 класу постало питання подальшого навчання і я. без вагань, обрала відділення ветеринарної медицини ВСП «Немішаївського фахового коледжу» НУБіП України.

• Як склалося Ваше навчання у коледжі?

— Під час навчання у коледжі була активною студенткою, відмінницею, старостою групи, а ще – «гордістю та обличчям відділення Ветеринарної медицини». Мої світлини є на буклетах, блокнотах, профорієнтаційних листах та стендах коледжу.

Досить відповідально ставилася до своїх обов’язків старости групи і старости студентського наукового гуртка «Дослідники ветеринарної медицини». Керівником цього наукового гуртка була наша викладач, кандидат ветеринарних наук Овчарук Ніна Петрівна. Наш гурток здобув перемогу у І етапі та 2 місце у ІІ етапі ХІІІ «Фестивалю студентської науки – 2024». У 2023 році мала можливість прослухати курс лекцій доцента Цвіліховського Валерія Івановича факультету ветеринарної медицини НУБіП України щодо лабораторної діагностики показників крові тварин з використанням біохімічних аналізаторів. У 2024 році брала участь у Всеукраїнській олімпіаді НУБіП України. Окрім цього, я постійно була учасницею міжнародних науково-практичних конференцій з ветеринарної медицини IVC, а також прослухала повний курс лекцій у Школі ветеринарної дієтології Royal Canin. З 2022 року і донині практикуюся як асистент у ветеринарних клініках Києва. За своє навчання у коледжі отримала диплом з відзнакою. Завжди буду з вдячністю згадувати рідний коледж, викладачів, особливо ветеринарного відділення, адже вони для мене стали другою родиною. Від них отримала якісні знання та чимало досвіду з ветеринарної медицини. Саме найголовніше, що я завжди відчувала підтримку, розуміння та доброзичливість від цих людей.

• Яка Ваша мрія?

— Моя заповітна мрія нині стати студенткою факультету ветеринарної медицини НУБіП України, а з часом – дипломованим лікарем ветеринарної медицини. Вибір університету для вступу зробила ще за час навчання в коледжі. Я не одноразово відвідувала НУБіП і сам факультет ветеринарної медицини. Була обізнана у його надзвичайно високому професійному рівні професорсько-викладацького складу. Під час проходження навчальної та виробничої практики у ветеринарних клініках я познайомилася з багатьма успішними випускниками університету та остаточно зрозуміла, що саме НУБіП є для мене пріоритетом. Окрім того, він посідає сьоме місце в загальному рейтингу закладів вищої освіти України, що також є надзвичайно важливим і свідчить про професіоналізм викладачів. Карл Сентберг казав: «Все, що існує у світі, колись було мрією». Тому я впевнена, що моя мрія стати лікарем ветеринарної медицини обов’язково здійсниться і, колись я зможу так само з гордістю сказати: «Я навчалася у Національному університеті біоресурсів і природокористування України».

• Ваше життєве кредо.

— Моє життєве кредо це вислів Чака Паланіка: «Людяність визначається не по тому, як ми поводимося з іншими людьми. Людяність визначається по тому, як ми поводимося з тваринами». Для ветеринарного лікаря важливо мати людяність, здатність запам’ятовувати велику кількість інформації та уміти злагоджено діяти в екстрених випадках. Необхідно бути відповідальною, стресостійкою людиною, а головне – любити тварин. Такими якостями я володію, тож упевнена, що вони обов’язково стануть у пригоді мені в майбутньому.

Дякуємо Вам, Олександра!
Бажаємо Вам здійснення мрій!
Чекаємо Вас в університетських аудиторіях і лабораторіях!

Розмову провела доктор ветеринарних наук, професор
Наталія Сорока