9 березня - 210 річниця від дня народження Т.Г. Шевченка
9 березня - 210 річниця від дня народження Т.Г. Шевченка
7 березня 2024 року
В дні перемог і в дні поразок
В щасливі дні і в дні сумні
Йдемо з дитинства до Тараса,
Несем йому думки й пісні
В щасливі дні і в дні сумні
Йдемо з дитинства до Тараса,
Несем йому думки й пісні
Є імена, що увібрали в себе душу народу, стали часткою його життя. Саме таким для українців є ім’я Тараса Григоровича Шевченка, славетного і величного митця, людини планетарного масштабу. У ранні березневі дні Т. Шевченко приходить до кожного з нас для того, щоб українці почули те, чого не слухали, побачили небачене, переосмислили пережите. Тараса знають і чекають у кожній домівці, рідній школі, навчальному закладі, щоб заново зрозуміти просте і буденне, щоб вшанувати та прославити Генія. Нинішній березень як ніколи теплий, щодень оживає природа, на очах відроджується наша і Шевченкова єдина і неподільна Україна. Шевченко у кожному з нас: у наших думках, помислах, нездійснених мріях і таких вічних надіях і сподіваннях, коли на “оновленій землі врага не буде супостата”…
Тарас Шевченко. Його ім’я стало символом України. Його називають провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь. Тарас Шевченко був, є і навіки залишиться найголовнішою особистістю у становленні нашої держави.
На передодні 210-ї річниці від дня народження співця вільної України, геніального поета, прозаїка, драматурга, мислителя, історика, етнографа, фольклориста, талановитого художника, в читальному залі бібліотеки оформлена книжкова виставка «Твоєму йменню вічно пломеніти». Присутні мали змогу ознайомитись з літературою про життя і творчість митця, про його безмежну любов до рідної землі та народу.
Присутні поринули у світ думок палкого патріота, його почуттів, переживань, страждань. Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе вічно.
Пам’ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам’ять.
бібліотекар Ніна Бринза
