Життя – мов спалах блискавки

   У зажурі Національний університет біоресурсів і природокористування України, глибоко сумують викладачі гуманітарно-педагогічного факультету. Осиротіла кафедра журналістики та мовної комунікації – відлетіла в засвіти Наталія Миколаївна Костриця, очільник цього структурного підрозділу, доктор педагогічних наук, професор, член Національної спілки журналістів України . Життя обірвалося миттєво, передчасно з небесного овиду впала її яскрава зоря, яка пломеніла своїми неповторними барвами, грала самобутніми переливами. Земну дорогу пройшла достойно – і дім возвела, і сина зростила, і добра щедро встелила довкіл себе. Обрала найблагороднішу, найвідповідальнішу, найважливішу професію – сівача доброго, розумного, вічного.
Надійним підмурком на шляху професійного мужніння Наталії Миколаївни стали педагогічне училище та педагогічний інститут, які закінчила і здобула спеціальність учителя початкових класів і вчителя української мови та літератури. Присвятила себе рідному слову, знала його тонкощі, кохалася в красі й неповторних барвах його, боронила й утверджували цей найкоштовніший скарб, учила філологічної мудрості українських та іноземних студентів. Міцно утвердилася в науковому світі. Сфера дослідницьких інтересів широка і вкрай важлива: культура мови, етнолінгвістика, лінгвокультурологія, методика викладання української мови у вищій школі. Праці Наталії Костриці – монографії, статті, навчальні посібники, підручники, програми – достойно поціновані,вони знайшли своє практичне втілення, у них довга грядущина.
Трудовий шлях Наталії Миколаївни багатолітніми міцними вузами зріднений із Національним університетом біоресурсів і природокористування. Її докторська дисертація – «Система культурологічної підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі» – одна з помітних граней інтелектуального употужнення цього закладу вищої освіти. Вона намагалася крокувати в ногу з викликами розвихреного часу, прагнула випереджати його, аби прислужитися рідному народові, Україні, яку любила понад усе.
Ця тендітна жінка вправно керувала кафедрою, що переживала особливу історію (виходила на широкі освітні горизонти), докладала надзусиль, щоб з'явилася й повносило функціювала спеціальність «Журналістика», дбала про зміцнення матеріальної бази. Професія журналіста, за глибоким переконанням професора Костриці, – для креативних людей, для талановитої молоді. До своєї філологічної майстерності вона додала й журналістську – здобула ще один фах і достойно поповнила когорту навчателів справжніх акул пера. І це не примус, а свідомий крок, бо ж сповідувала Наталія Миколаївна принцип із царини сродної праці: «Учити треба того, що сам добре знаєш і вмієш». По-материнськи опікувалася студентами, раділа їхнім успіхам, знала болі й тривоги своїх вихованців, підставляла їм плече, допомагала долати тимчасові труднощі й сягати омріяного фінішу. Сьогодні їх приголомшила звістка про передчасну смерть педагога, якого любили, шанували і якому безмірно довіряли.
Прощаємося зі світлою людиною, що встигла багато зробити. Недописаними залишилися праці, не втілилися творчі задуми... Колеги неодмінно продовжать справу Наталії Миколаївни. Пам'ять про цю Людину житиме довго, бо ж за вчинене добро предтечам платять добром нащадки.
Спочивайте з миром, дорога колего, учителько, мамо, дружино. Нехай Вам земля буде пухом!

Колектив кафедри журналістики та мовної комунікації