«Національна ідентичність в медіапросторі України»: як гуманітарії «перейнялися славою» Українця Григорія Сковороди в Переяславі

 Хто очистив свій розум чистими роздумами про істину,
той подібний до дбайливого господаря,
що викопав у своєму домі джерело чистої води
Г. Сковорода

  11 листопада 2022 року в межах Міжнародної науково-практичної конференції «Духовний код української ідентичності у вимірі міжкультурної комунікації» (до 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди) відбулося виїзне засідання науково-практичного семінару «Національна ідентичність в медіапросторі України» до славетного Переяслава.
  Григорій Савович казав: «З усіх втрат, втрата часу найтяжка», тож ми вирішили не відкладати подорож на потім, не гаяти часу, напитись чистої води з джерела пошуку істини, пізнати мудрість наших пращурів, пізнати нашу культуру, традиції, звичаї, нашу ідентичність, здійснити мандрівку у власний, внутрішній світ «пізнавати самих себе, пізнавати в собі справжню Людину». Теплого та сонячного осіннього дня колектив гуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України на чолі з проректором з науково-педагогічної роботи Василем Шинкаруком, деканом гуманітарно-педагогічного факультету Інною Савицькою, завідувачкою кафедри філософії та міжнародної комунікації Валентиною Культенко та головою профбюро ГПФ Іриною Матвієнко, за підтримки ректорату та первинної профспілкової організації співробітників НУБіП України, з нагоди святкування 300-річчя від дня народження Григорія Савовича Сковороди здійснив мандрівку до славетного міста музеїв Переяслава!

   Сьогодні Переяслав – районний центр на сході Київської області. Це тихе, затишне, славетне місто. Недаремно сюди приїжджають у вихідні відпочити від шаленого ритму й надмірного шуму жителі Києва та інших великих міст. Але організаторами конференції це місто було обрано не випадково. Ми запланували відвідати Переяславський колегіум, адже у ньому викладав Григорій Сковорода.
  Цей славетний Українець входить, за версією ЮНЕСКО, до п’яти мудреців світу – разом із Сократом, Конфуцієм, Спінозою і Махатмою Ганді. Їх усіх об’єднує принцип: «жив, як учив». Григорій Савович є носієм духовного коду нашої культури, глибинних філософських сенсів та закодованих змістів.
  Дорогою в автобусі серед викладачів було проведено невелику вікторину щодо того – а що ж знають вони про Переяслав та його місце в історії країни? Виявилося, що й насправді, відомо чимало, проте влучні відповіді на запитання породжували нові питання, а для їхнього розв’язання потрібно було отримати інформацію із компетентних джерел. Така потреба була повністю задоволена завдяки професійній праці екскурсоводів відомого в Україні та за її межами заповідника.

  Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» - один з найбільших заповідників України. Це перший в Україні музей під відкритим небом. Почав будуватися ще у 1964 році. Займає на Татарській горі площу близько 25 га. В музеї відтворено побут різних епох – від житла пізнього палеоліту (кам’яної доби) до будинків кінця ХІХ ст. Основна тематика музею – це побут Середньої Наддніпрянщини, регіону де розташований Переяслав. Загалом тут зібрано майже 300 унікальних об’єктів: 122 пам’ятки архітектури, 20 дворів з хатами, майстерні, біля 30 тисяч цінних історичних, побутових, культурних експонатів.

   Цікаво було побачити, як жили різні верстви населення тих часів. Ти ніби переносишся у давнину і мандруєш століттями. Огляд починається з будівель та стоянок пізньої кам’яної доби, потім переходимо до хатинок часів Київської Русі. Звичаї, традиції українського народу можна дізнатись в експозиції сіл Середньої Наддніпрянщини XVI – XIX століття.

  
  Ми побачили традиційні ремесла й промисли, вітряні млини й пам’ятки народної архітектури, твори народного мистецтва, знаряддя роботи, речі побуту тощо. Музей є важливою культурно-освітньою установою, що допомагає збагнути духовний код української ідентичності.
При вході до музею – пам’ятки скіфських племен VI-IV тисячоліття до н.е. Кам’яні стели та саркофаги були знайдені на місці поховання померлих.

  
  На території музею відтворено багато церков, які сюди перевезли з різних куточків Наддніпрянщини. Церква Покрови Пресвятої Богородиці – унікальна пам’ятка козацьких часів. Була побудована на території Білоцерківського староства в с. Острійки, у 1606 році. Це найперша культова пам’ятка Музею народної архітектури та побуту. Її знайшли науковці у занедбаному стані, адже цей унікальний козацький храм використовувався в радянські часи як зерносховище. В 1967 році Покровську церкву демонтували, перевезли до музею і реставрували. Поруч – старовинна триярусна дзвіниця XVIII століття. В 1970-х роках її перевезли до Переяславського музею під відкритим небом з села Бушеве Рокитнянського району, що всього в 30 км від нашого Богуслава.

  А це унікальна Церква Святого Георгія із села Андруші, її малював Тарас Шевченко.

  Територія Музею просто неба дуже мальовнича. Всі будиночки й двори доглянуті. Навколо яскраві квітники, городи, сади. Ніби господарі лиш на хвилину покинули своє житло. Все зроблено з турботою та душею, за народними традиціями. “Здається – кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славна Україна” – як писав Т.Г. Шевченко. Справжньою окрасою Переяславського музею архітектури та побуту є два штучні ставки та чудовий дендропарк. 
  Наступною зупинкою нашої подорожі був Переяславський колегіум. Нині у приміщеннях колегіуму (пам’ятка архітектури сер. ХVІІІ ст.) розташувався Меморіальний музей Г.С. Сковороди, який було відкрито в 1972 р. у дні святкування 250-річчя від дня народження митця. perejaslav.org.ua/places/muzey-skovorodi-kolegium.html

  В Меморіальному музеї Г.С. Сковороди експозиції висвітлюють життя та творчість поета і філософа, його перебування на Переяславщині. Відомо, що з 1751 до 1769 р. Григорій Сковорода з перервами викладав мови, етику, поетику в Переяславському колегіумі. Але робив це за власною програмою, нехтуючи усталеними методами. Ще в середині 18-го століття Сковорода застосовував принцип «вербальних оцінок» — ставив учням не бали, а писав короткий коментар на кшталт «справжнє безглуздя», «вельми туп» або «досить гострий», «зрозумілий». Попри відверті коментарі Сковороди, студенти його любили та поважали.

  В колегіумі видатний філософ написав велику кількість своїх творів, формувалися засадничі принципи його філософії, педагогіки: «З видимого пізнавати невидиме, копай всередині себе криницю для тієї води, яка зросить і твою оселю, і сусідську».
  Головний принцип мислителя – розвиток природних здібностей людини. Григорій Сковорода наголошував, що в кожній людині закладені великі творчі сили, здібності. Завдання педагога полягає передусім у тому, щоб ці здібності розпізнати і відповідно розвинути. «Усяка справа має успіх, коли природа сприяє. Не заважай лише природі і, коли можеш, знищуй перепони, очищаючи їй шлях; воістину все вона чисто і вдало зробить. Клубок сам собою покотиться з гори, забери лише камінь, що лежить на перепоні. Не вчи його котитися, а лише допомагай. Не вчи яблуню родити яблука: вже сама природа її навчила. Загороди її лише від свиней, зріж будяки, почисть гусінь, поливай ...»

У первісному вигляді відтворено клас поетики: столи і лави, класна дошка, на стіні – ікони, біля дверей – вішак зі студентським одягом, на столах – книги. Довершеності експозиції надає скульптура Г.С. Сковороди (виконана І. Кавалерідзе), що, як живий, сидить за вчительською кафедрою.

  В одному з колишніх вестибюлів відтворений інтер’єр кімнати вчителя. Є рукописи творів Г.С. Сковороди, серед яких – знаменита сатирична пісня «Всякому городу нрав і права», написана на Переяславщині. Поет і філософ був обдарованим музикантом. В експозиції представлені тогочасні народні музичні інструменти – скрипка, сопілка, бандура, цимбали, ліра, на яких грав митець.

  Сковорода найбільше відомий нам своєю філософією «сродної праці». Ця ідея була бунтівна і новаторська для його часу, адже батьки споконвіку вважали, що знають краще за дітей, який фах престижний і успішний. Філософ наполягав: слід робити в житті те, що приносить людині радість і щастя. «Цілком мертва людська душа, яка не вдалася до свого природного діла… Я безнастанно говорив це молодим, щоб випробовували свою природу. Шкода, що батьки не карбують цього на серці своїм синам. Звідси-бо й буває, що військову роту веде той, хто повинен би сидіти в оркестрі».

  До речі, випускник Переяславського колегіуму, видатний український філолог-славіст і педагог Йосип Бодянський виявив в бібліотеці Переяславського колегіуму, вперше дослідив та описав Пересопницьке Євангеліє – видатну пам’ятку української писемної культури, національну святиню нашої держави, на якій нині приносять присягу президенти України. В експозиції представлене факсимільне видання Пересопницького Євангелія, подароване музеєві Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром.

  У мандрах любомудр Сковорода провів понад 20 років: зупинявся у своїх знайомих та учнів, спав по 4 години на добу, грав на сопілці, багато писав, хоч за життя не видав жодної своєї книжки. Сьогодні ми б сказали, що він досяг вершини усвідомленого сприйняття — вмів насолоджуватися кожною миттю життя. У своїх творах він вчить цього кожного з нас: «Шукаємо щастя по сторонах, по віках, по станах. А воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так ми в ньому. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно преподібне до сонячного сіяння: відкрий тільки вхід йому в душу свою».

  Екскурсанти відвідали й визначні пам’ятки центру Переяслава та дізнались про його історію та мешканців. Цього разу нашим гідом стала наша колега, професорка кафедри журналістики та мовної комунікації, Марина Навальна
  Наш колектив щиро дякує ректорові НУБіП України Станіславу Ніколаєнку, проректорові з науково-педагогічної роботи Василеві Шинкаруку, голові первинної профспілкової організації Ростиславу Тарасенку, голові профбюро ГПФ Ірині Матвієнко, деканові – Інні Савицькій, завідувачці кафедри філософії та міжнародної комунікації Валентині Культенко за організацію чудової та незабутньої подорожі
  Мандрівка Україною – це завжди гарна ідея! Скільки неймовірної краси, дивовижних локацій, визначних пам’яток та цікавих туристичних об’єктів є в кожному її куточку. Тож відкриваймо для себе Україну в подальших мандрівках та маршрутах!

  На новий путівець шукай нові ноги, казав мандрівний філософ. Україна має свою багатовікову історію. Нам є чим пишатися, що цінувати, вивчати, про що розповісти іншим. Потрібно завжди пам’ятати й шанувати своє коріння, зберігати культуру та традиції рідного народу, нашу самобутність та ідентичність.
 

Світлана Гейко,
Олена Лаута,
доцентки кафедри філософії та міжнародної комунікації