Начальник ветеринарної служби Національного цирку України Андрій Марунчин: "Всім тим, хто хоче пов’язати своє життя з лікуванням тварин, раджу подавати документи на факультет ветеринарної медицини НУБіП України"
Начальник ветеринарної служби Національного цирку України Андрій Марунчин: "Всім тим, хто хоче пов’язати своє життя з лікуванням тварин, раджу подавати документи на факультет ветеринарної медицини НУБіП України"
2 лютого 2022 року
Відомий в Україні та за її межами лікар ветеринарної медицини, власник ветклініки УніВет (univet.com.ua), начальник ветеринарної служби Національного цирку України, кандидат ветеринарних наук Марунчин Андрій Андрійович: «Всім тим, хто хоче пов’язати своє життя з лікуванням тварин, раджу подавати документи на факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природкористування України: він – найкращий, та здобувайте одну з найпрекрасніших професій – професію лікаря ветеринарної медицини, і приносьте користь собі та суспільству».
– Сьогодні наша розмова буде з відомим в Україні і далеко за її межами лікарем ветеринарної медицини. Представтеся, будь ласка.
– Мене звати Марунчин Андрій Андрійович. Народився 12 червня 1964 року у місті Белз, Сокальського району Львівської області.
– Андріє Андрійовичу, скажіть, будь ласка, яким був ваш шлях у ветеринарну медицину?
– У ветеринарну медицину я прийшов не відразу. Після закінчення 8-ми класів Белзської середньої школи № 1 у 1979 році, я вступив до профтехучилища № 7 м. Києва Київського авіазаводу. В 1982 році закінчив навчання в училищі на відмінно з червоним дипломом, та отримав фах слюсаря механоскладальних робіт 4-го розряду. Ще під час оволодівання професії слюсаря для літаків відчував та згодом зрозумів, що це не мій напрямок фаху. Мабуть, як і всі діти, які жили в невеликих містах та селах, був наближений до природи та у домашньому господарстві вирощував кроликів, курей, качок і поросятко. Підсвідомо спілкування з тваринами та догляд за ними мені подобалися. Згодом став дорослим, усвідомив все та взяв за мету оволодіти фахом ветеринарного лікаря (лікаря Айболита). В тому ж таки 1982 році я вступив на ветеринарний факультет Української сільськогосподарської академії. Під час навчання на перших курсах працював лаборантом на кафедрі анатомії, що дало певні можливість поглибити свої знання про будову тіла тварин. Адже рушійною силою для лікарів є слова вчителя Миколи Івановича Пирогова, славетного українця Єфрема Йосиповича Мухіна «Лікар не анатом не тільки некорисний, але й шкідливий». Ці слова були сказані ще у далекому 1815 році і вони були, є і будуть актуальними для лікарів завжди. У 1987 році я успішно закінчив Українську сільськогосподарську академію, що пізніше, за вимогою часу, кілька разів змінювала свою назву і нині називається Національний університет біоресурсів і природокористування України. Так я прийшов у цю величну і гуманну професію. Далі вже була дорога у професії лікаря ветеринарної медицини!
– Скажіть, будь ласка, а що вам найбільше запам’яталося із студентських років?
– Студентські роки – це щасливі роки молодості. Що найбільше запам’яталося? Студентське життя колоритне у всіх відношеннях! Звісно, в першу чергу, це вчителі-корифеї, славетні вчені, які читали лекції, які ми відвідували з великим захопленням. Гіммельрейх Герман Олександрович – його викладання анатомії було неперевершеним! Лаконічно, методично, з науковими анатомічними акцентами. Анатомія досить складна наука, але в той же час викладалась таким чином, що ми хотіли її освоїти і навіть було дещо соромно перед професором, у разі, коли студент не підготував матеріал чи погано відповідав. Загалом весь колектив педагогів-анатомів запам’ятався на все життя. Це були люди з великої літери, не байдужі до студентів і кожен з них приділяв студентові багато уваги щодо отримання належного рівня знань. Також особливу увагу хочу згадати про талант вчителя-лектора Поваженка Івана Омельяновича. Його доступна до студента риторика читання лекцій по хірургії була захоплюючою. Він настільки методично надавав матеріал, що він був зрозумілим навіть для студентів-іноземців, у котрих були певні обмеження у сприйнятті матеріалу нашою мовою. Між іншим, під час мого навчання, факультет був досить інтернаціональним. Поруч з нами навчалися студенти з Монголії, Чехії, Марокко, Афганістану, Грузії, Непалу, Лаосу, Нікарагуа, Ефіопії та інших країн. Загалом, кожна кафедра факультету була цікавою, а професоро-викладацький склад викликав повагу у студентів. З боку студентського життя запам’яталися різноманітні історії поглибленого вивчення анатомії до ночі в анатомці, вивчення та освоєння хірургії в операційній старого ще факультету, а, особливо, асистування таким професорам як Поваженко І.О., Братюха І.С., вивчення бактеріологічних методик в лабораторіях мікробіології, освоєння біохімії та патофізіології, багаторазові виїзди на практичні заняття в учгоспи, звісно і збирання сільско-господарського врожаю у господарствах, в той час таке було.
– Андріє Андрійовичу, скажіть, будь ласка, а яким був ваш шлях у професії?
– Після закінчення навчання в Українській сільськогосподарській академії у 1987 році я почав працювати ветеринарним лікарем у Київському зоопарку на пересувній зоовиставці, де і вперше стикнувся з особливостями нашої роботи з дикими тваринами. Все прийшлося вивчати по-новому, адже цей напрямок нашого фаху не викладався. Однак, фундаментом розуміння патоморфозу захворювань були знання, отримані в студентські роки. Цього ж року продовжив роботу у ветеринарному відділі зоопарку.
У період 1991–1992 рр. мені прийшлося працювати у карантинній міліції при УВС Київської області на посаді інспектора, де і отримав знання і досвід в цьому напрямку. Далі, після звільнення зі служби, продовжив роботу ветеринарним лікарем Київського зоопарку, а в 1993– 994 рр. – ще й за сумісництвом у Національному цирку України. З 1995 року продовжив роботу у Київському зоопарку на посаді головного ветеринарного лікаря. На цій посаді пропрацював до 2011 року. Саме з цього часу моя каденція лікаря зоопарку закінчилася, оскільки почав займатися приватною ветеринарною практикою в клініці УніВет, поєднуючи роботу в Національному цирку України.
– Ми знаємо, що Ви є офіційним членом EAZWV. Скажіть, будь ласка, нашим читачам – майбутнім абітурієнтам, що це за організація?
– Так, офіційним членом цієї ветеринарної організації я є з 1996 року. Європейська асоціація ветеринарних лікарів зоопаркових та вільноживучих тварин поєднує в собі науковців та практикуючих лікарів ветеринарної медицини, які присвятили свій фах збереженню дикої природи. Мова йде про розробку новітніх лікувально-діагостичних методологій, направлених на вивчення та освоєння ветеринарних програм збереження здоров'я тварин, які утримуються у зоопарках та вільній природі. Час від часу EAZWV проводить конгреси, конференції, семінари, стажування, які відбуваються у різних країнах світу. Звісно, саме завдяки членству в цій організації мені вдається отримати нові знання, познайомитися та підтримувати колегіальні, дружні стосунки с профільними науковцями, побачити країни.
– Андріє Андрійовичу, ваша робота у зоопарку була пов’язана здебільшого не з песиками та котиками, а з дикими тваринами як маленькими, так і великим, в тому числі і з великими хижаками. Скажіть, будь ласка, на скільки це складно, порівняно зі свійськими тваринами?
– Ключові слова у вашому питанні – це "дикі тварини". Їх поведінкові реакції на будь-які стресові ситуації різняться від свійських тварин. Саме цей факт безперечно змінює загально прийнятий підхід до обстеження тварини та застосування тих чи інших лікарських процедур. В таких ситуаціях лікар орієнтується в першу чергу на досвід, і це підкріплюється лікарською інтуїцією та мисленням, що за необхідності, можливості доступу до тварини, допомагає оволодівати мистецтвом анестезії, якщо можна так сказати. Медикаментозне заспокоєння тварини розширює наші можливості у проведенні тих чи інших заходів.
– А що, їм також пломбують зуби?
– Так, звісно, при необхідності – пломбують. Тільки пломбувального матеріалу зазвичай іде більше, особливо, коли тварини значного розміру. До речі, нерви з зубів іноді також доводиться видаляти, все як у людей.
– Андріє Андрійовичу, як я розумію, за роки вашої роботи вам доводилося, скажімо так, відправляти у наркоз різних тварин: від мишки до слона. Скажіть, будь ласка, чи це стало поштовхом до підготовки вами кандидатської дисертації на тему "Анестезія диких тварин і птахів в умовах зоопарку", яку ви успішно захистили у 2005 році?
– Я відповім таким чином. Поштовхом до поглибленого вивчення утримання диких тварин в штучно створених умовах і загальної анестезії було моє перше стажування у зоопарку Хеллабрунн в м. Мюнхен (Німеччина) поряд із професором Хенінгом Візнером. Саме цей фахівець, його філософія щодо аспектів збереження дикої природи лягла в основу мого подальшого світобачення. Мені вдалося детально вивчити та освоїти методики та протоколи загального знеболювання переважної більшості видів диких тварин Хелабрунівською сумішшю, яку напрацював професор. Далі моє вивчення та напрацювання подібних знеболювальних сумішей і лягло в основу захисту дисертації. Скажу, що це було надзвичайно цікаво. І, звичайно, для загальної справи в нашій країні, разом із професором Іздепським В.Й., ми написали навчальний посібник «Загальне знеболювання диких тварин», який в сьогоденні використовується фахівцями в повсякденній роботі. На додаток скажу, він виданий нашою рідною мовою.
– Але наркоз – це ще не все. Перебування тварини в наркозі повинно закінчитися проведенням тої чи іншої діагностичної чи операційної процедури. Чи можете ви навести кілька прикладів проведених вами операцій, що найбільше вам запам’яталися?
– Звичайно, переважна більшість тварин-пацієнтів в стані загальної анестезії проходять розширене клінічне обстеження сучасними методами, це – гематологічні дослідження, рентген, УЗД, ЕКГ, візуальна ендоскопічна діагностика і лікування, зокрема, оперативні втручання традиційними і інноваційними ендоскопічними методиками. Щодо прикладів, то запам’ятовуються практично всі, однак можна виділити за складністю та екзотичністю: операція при випадінні матки у бегемота, оперативне лікування бивнів і кінцівок у слонів Київського та Одеського зоопарків, пухлина кінцівки у жирафа в Краківському зоопарку, операції на зубах у бурих та білих ведмедів, кесарів розтин тигрицям, операції при запаленні горлового мішка у шимпанзе та орангутанів, ендоскопічні оперативні втручання у папуг Ара та інші. Їх, насправді, досить багато за складністю та різноманітністю.
– Андріє Андрійовичу, ви вже давно не працюєте в зоопарку. Скажіть, будь ласка, чи на даний час вам доводиться працювати з дикими тваринами?
– Так, звісно. Оскільки я сформувався як лікар по екзотичних тваринах, мені доводиться їздити по зоопарках нашої країни та допомагати фахівцям за зверненням. Це зоопарки Миколаєва, Одеси, Харкова, Рівного, Бердянська, Львова, Луцька, «XII Місяців», «Асканія-Нова».
– Скажіть, будь ласка, у зоопарках чи заповідниках яких країн вам доводилося оперувати диких тварин?
– Так, звісно доводилось: у Мюнхені – це верблюди, жираф та інші копитні; у Кракові – жираф та копитні, Росії – білі ведмеді, верблюди, гіпопотам, Мінську – примати та ін.
– Андріє Андрійовичу, завідувач нашої кафедри розповідав, що під час одного з його візитів у Польщу, коли директор Варшавського зоопарку почув, що він з Києва, то перше, що його запитав директор цього зоопарку, чи знає він доктора Марунчина? Отже, ви знаний в Україні і за її межами лікар ветеринарної медицини, але скажіть, будь ласка, чи звертаються до вас студенти, зокрема, нашого факультету, з проханням поділитися з ними вашими знаннями?
– Так, звертаються. І зараз зі мною працюють кілька вже колишніх студентів, а сьогодні – магістрів нашого рідного факультету. Я щиро ділюся з ними своїм досвідом.
– Андріє Андрійовичу, а ви буваєте на нашому факультеті?
– Звісно ж буваю! Я ж Почесний член кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка. Буваю не лише на цій кафедрі, але й на інших.
– Що ви можете сказати майбутнім абітурієнтам про наш факультет?
– Про рідний факультет можна говорити багатою. Але почну з духовного. Вже 8 років іде російсько-українська війна. З її початком, за ініціативи завідувача кафедри анатомії на факультеті розпочалося проведення круглих столів під назвою «Патріотизм і духовність у сучасній Україні», що до пандемії проводилися щорічно. За ініціативи вашого ж завідувача кафедри, факультет виступив ініціатором відродження Дня святих покровителів нашої професії і з благословення Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Епіфанія, починаючи з 2019 року, 14 листопада ми, в день пам’яті святих безсрібників і чудотворців Косьми і Даміана Асійських, відзначаємо День святих покровителів працівників ветеринарної медицини України. На факультеті зародилося і було впроваджено в життя і багато інших цікавих і потрібних ініціатив. До речі, наш факультет має багатющу історію. За 100 років його існування тут працювало немало видатних вчених. З його стін вийшло багато відомих в державі та за її межами випускників, в тому числі 3 генерали, не кажу вже про полковників військової ветеринарної служби.
В складних економічних умовах сьогодення факультет ветеринарної медицини НУБіП України, який очолює академік Микола Іванович Цвіліховський і на якому працюють відомі в Україні та за її межами вчені, є флагманом ветеринарної освіти України. Факультет постійно розвивається, розбудовується і покращує свою матеріально-технічну базу. А, якщо коротко, то він найкращий в Україні. Це моя особиста думка.
– А що ви можете побажати майбутнім абітурієнтам?
– Всім тим, хто хоче пов’язати своє життя з лікуванням тварин: чи свійських чи диких, раджу подавати документи на факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природкористування України. Повірте, ви не прогадаєте. Як я вже сказав – він найкращий в Україні. Тому здавайте ЗНО і обирайте найкращий факультет ветеринарної медицини і здобувайте одну з найпрекрасніших професій – професію лікаря ветеринарної медицини і приносьте користь собі та суспільству.
– Щиро дякую за розмову, Андріє Андрійовичу, та велику любов до нашої професії.
– Дякую і вам. До нових зустрічей.
Розмову вів доцент кафедри анатомії,
гістології і патоморфології тварин
ім. акад. В.Г. Касьяненка
Олексій Мельник
