Традиції Різдвяного столу в народів світу

6 січня – Святий вечір (Свят-вечір) або Багата кутя (вечір перед Різдвом Христовим)

Це одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім’я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру. За традицією, весь день перед Різдвом нічого не їдять – чекають на першу зірку, що сповіщає про народження Ісуса Христа. І тільки після настання вечора родина збиралася на урочисту вечерю.


Господар в цей день також не байдикував – поїв і годував худобу, прибрав у хліві, ретельно оглядав двір, дім – усе своє господарство. Обов’язковою умовою було повернення до господи всього, що було де-небудь забуте або кимось позичене. Важливо також у цей день пробачити всі кривди, що були заподіяні, щоб не брати образи й поганий настрій із собою до майбутнього року.

Коли ж починало вечоріти, господар дому готував символ урожаю – Дідуха – сьогодні це ялинка. До речі, в деяких селах Західної України до сьогодні ялинку прикрашають не на 1, а на 6 січня.

На Свят-вечір родина обов’язково згадує своїх померлих родичів, припрошує їх взяти участь у вечері. Після всіх ритуалів господар передавав господині миску з кутею і тільки після цього родина починала вечеряти, скуштувавши першою кутю. Після вечері зі столу не прибирали, посуд не мили а усі ложки складали до миски з кутею (щоб уночі душі предків могли почастуватися).

Гість на Свят-вечір приносив щастя до оселі. Важлива подія цього вечора – діти носять кутю до близьких родичів та хрещених батьків і просто сторонніх людей, яких хочеться привітати зі святом.

Різдво – центральне свято християн західного і східного обряду.

Традиції різдвяного застілля значно відрізняються, відповідно до регіону та історично складеного раціону харчування.

В Україні на Святвечір подають 12 пісних страв: кутя, узвар, варений горох, смажену капусту, рибу, квасолю, вареники, картоплю, гриби, гречана каша, голубці, маківники.

В Австралії: різдвяне барбекю зі стейком, сосисками, курячим шашликом і солодкою картоплею.

У Англії: сосиски в беконі, морква, фарш, пюре, капуста, журавлинний соус, смажений пастернак і картопля.

В Аргентині: два види фаршированої курки, картопляний салат, емпанадас і Вителло тоннато (блюдо з телятини в вершково-тунцевому соусі).

У Бразилії: пташине м’ясо, рис з пармезаном, пиріжки з плавленим сиром і консервовану серцевину пальми.

У Вірменії: запечена індичка і гарбуз, фарширована рисом, родзинками і медом.

У Гані: рисові кульки з куркою і рибою в супі з кокосового молока.

У Голандії: дичина (зайчатина), а також індичка або качка, святковий хліб, пудинги.

В Ірландії: деруни, тістечка, паштети з рубленого м’яса і пудинги.

У Іспанії: суп з локшиною, яйцем і сочевицею, хамон, сальчічон (ковбаски), манчего (сир) і креветки, стейк в апельсиновому соусі, запечена індичка, риба, солодощі (на зразок халви, тістечка).

У Канаді: м’ясний пиріг, шоколадний корж.

У Латвії: запечена свинина або баранина, картопля, квашена капуста і різні салати.

В Мексиці: м’ясний бульйон і смажений стейк з руколою і картоплею.

У Німеччині: картопляний салат і сосиски, смажений гусак (на другий день Різдва).

У Польщі: один з традиційних супів (червоний борщ з вушками, журек, грибний суп, рибний суп, галицький капусник), різдвяний короп, оселедець, горох з капустою, пироги з капустою і грибами, галушки з маком, а також кутя, компот із сухофруктів, кекси, пряники, сирники тощо.

У Перу: індичка, просочена виноградною горілкою, суфле зі спаржі.

У Португалії: тріска, яйця, картопля, зелень.

У Сербії: риба, запечена квасоля, картопляний салат з цибулею і домашній хліб.

У Словаччині: смажений короп і картопляний салат.

У США: лосось в кроповому-гірчичному соусі, картопля і овочева запіканка.

У Швеції: шинка печена, сушена риба, квасоля, рисова каша з молоком, мигдалем і корицею, медові пряники, гаряче вино з прянощами.

У Хорватії: курка з запеченою картоплею, цибулею і морквою.

У Франції: запечена свинина або качка з капустяним рулетиками, суп, сирна та м’ясна тарілка, свіжі овочі, панеттоне.

Олена Кропивко,

доцент кафедри історії і політології