Кафедра акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин запрошує до співпраці з питань штучного осіменіня собак

5 лютого 2020 року

Кафедра акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин

Суть штучного осіменіння зводиться до введення сперми у статеві шляхи самки за допомогою спеціальних інструментів. Статевий акт при цьому виключений, більше того, самець та самка можуть знаходитись на значній віддалі одне від одного (або самця вже давно нема в живих); сперму від самців також одержують штучним шляхом, за допомогою спеціальних приладів і піддають її перед використанням різноманітним технологічним обробкам.
Досліди з штучного осіменіння ссавців беруть початок від 1780 року, коли видатний італійський природодослідник монах Лаццаро Спалланцані опублікував свою класичну працю „Історія зародження тварин та рослин”, у якій виклав результати дослідження проблеми розмноження тварин і штучного осіменіння амфібій та ссавців.
У своєму досліді він ввів у статеві органи піддослідній суці по кличці Барбет 19 г сперми, яка через 62 дні народила 3 цуценят (2 самок та 1 самця).
Відомий вчений біолог В. Хіп, описуючи свої дослідження з вивчення основи овуляції, переходить до розгляду питання штучного осіменіння ссавців. У 1879 році він запропонував називати введення сперми в геніталії самки не заплідненням, а штучним осіменінням.
Seager S.W. у 1969 році в США вперше заморозив сперму пса на основі лактозового розбавника в парах рідкого азоту та через п’ять місяців зберігання сперми, розморозив і штучно осіменив суку, яка народила 8 травня 1969 року здорове цуценя
Існує три методи штучного (піхвового та маткового) осіменіння сук: осіменіння свіжо отриманою спермою, осіменіння розрідженою (свіжою та охолодженою) спермою і осіменіння заморожено–розмороженою спермою. Найпоширенішим з них є осіменіння свіжою спермою, яку отримують від пса у присутності суки, підготованої до осіменіння. При осіменінні користуються двома методами – піхвовим і матковим; не хірургічними та хірургічними введеннями сперми. Піхвове осіменіння використовується при осіменінні сук свіжо отриманою спермою, і рідко при використанні заморожено – розмороженої.
Перш за все, штучне осіменіння дозволяє максимально використовувати цінних псів-плідників.
За економічною ефективністю у світовій історії тваринництва не зареєстровано відкриття, рівноцінного штучному осіменінню.
Застосування штучного осіменіння сприяло значному генетичному поліпшенню популяції собак, створенню нових порід у багатьох європейських країнах.
Штучне осіменіння підвищує запліднюваність самок, тому не випадково першою метою його застосування є лікування неплідності, але цей метод вийшов далеко за межі вузького направлення.
Справді, роль штучного осіменіння у боротьбі з хворобами репродуктивних органів велика. Адже тут використовується сперма лише високої якості, суки піддаються гінекологічному дослідженню, здійснюється постійний контроль запліднюваності сук, тому штучне осіменіння стало основним методом селекційно-племінної роботи.
Штучне осіменіння має велике значення в профілактиці заразних захворювань, що передаються через статевий акт. Виключення при штучному осіменінні контакту між тваринами, використання лише здорових плідників та контроль за станом статевих органів самок є ефективним заходом профілактики заразних хвороб.
Штучне осіменіння застосовують у зоопарках для одержання приплоду від диких тварин, у звірівничих господарствах для схрещування, наприклад, звичайних лисиць з чорнобурими.
Нині заморожена сперма собак експортується в країни Європи, Скандинавії, Північної Америки та Австралію. В центрах з кріоконсервації сперми собак, відкритих у багатьох країнах світу, використовують практично однакові технології глибокого заморожування, але розбавляють сперму різними синтетичними середовищами.
Використання кріоконсервованої сперми дозволяє робити міжнародний обмін без необхідності перевезення самих собак. При цьому з’являється можливість замовленого осіменіння сук спермою будь-якого плідника.
Крім цього, штучне осіменіння може також рекомендуватися в ряді особливих випадків:
1. Неможливості природного парування внаслідок вузької й короткої піхви в сук;
2. Надмірно агресивного поводження тварин під час парування;
3. Низької ефективності природного парування внаслідок певних породних особливостей собак (дуже великі й важкі породи, і т.п.).
4. Наявності певних захворювань у пса або суки, що не дозволяють робити природне парування (захворювання кінцівок, хребта і т.д.).
5. Раціонального використання цінних у племінному відношенні псів.
Проте штучне осіменіння дає добрі наслідки лише в руках кваліфікованих спеціалістів, при суворому дотриманні ветеринарно- санітарних та зоотехнічних вимог. Відомі, наприклад, випадки, коли застосування в складі розріджувачів сперми неперевірених за впливом на сперміїв компонентів, або використання сперми не перевірених за якістю нащадків плідників виявилось причиною широко розповсюдженої неплідності.
Одержання сперми – перший найістотніший захід у системі штучного осіменіння тварин, який повинен забезпечити нормальний прояв статевих рефлексів у плідника з виділенням повноцінного, незабрудненого еякуляту. Техніка його проведення повинна бути простою, легко доступною, безпечною для здоров’я псів, не викликати у них больових відчуттів.
Європейська конвенція з захисту домашніх тварин №125 від 13.11.87 регулює питання захисту кімнатних тварин. Конвенція передбачає охорону здоров’я тварин, захист їх від експлуатації при дресируванні, комерційному розведенні. Заборонені хірургічні операції з метою зміни зовнішності тварини: обрізання хвоста та вух, видалення кликів і кігтів та ін.
Запліднюваність самок, що підлягають осіменінню, значною мірою залежить від якості застосованої сперми. Тому одержану сперму використовують для осіменіння лише після попередньої її оцінки.
На підставі такого оцінювання сперми можна зробити висновок не лише про придатність її для осіменіння самок , а й про можливість використання плідника, від якого отримано цю сперму для відтворення. З наявних методів оцінювання якості сперми у виробничих умовах найширше застосування знайшли:
1) візуальне оцінювання сперми за зовнішніми ознаками;
2) мікроскопічне оцінювання сперми за густиною, активністю концентрації сперміїв.
Інші методи (біохімічні, бактеріологічні і т.п.) використовуються у наукових дослідженнях, або у випадку необхідності.
Візуальне оцінювання сперми за зовнішніми ознаками.
Одержану від плідника сперму у першу чергу оцінюють за кольором, запахом, консистенцією та об’ємом еякуляту.
Колір сперми – характерний для кожного виду тварин і залежить головним чином від концентрації у ній сперміїв. Сперма пса – має колір від водянисто-сірого до молочно-білого. Червонуватий або ж буро-червоний колір сперми вказує на домішки крові, які можуть зустрічатись при частих садках чи крововиливах у статевій системі. Зеленуватий колір може бути ознакою домішок гною, а жовтуватий – сечі. Сіруватий або голубуватий відтінок сперми є також ознакою дуже низької її концентрації у спермі сперміїв( олігоспермія).
Запах сперми. Нормальна сперма пса має специфічний запах. При наявності запальних гнійних процесів у сім’яниках чи додаткових статевих залозах сперма може набувати гнильного запаху, а при попаданні у сперму сечі вона має запах аміаку.
Консистенція сперми залежить від ступеня розрідження її секретами додаткових статевих залоз та концентрації сперматозоїдів. Сперма пса з високою концентрацією сперміїв має консистенцію молока або розведеного молока з низькою концентрацією сперміїв, буде водянистою.
Об’єм еякуляту – кількість сперми, виділеної плідником за одну садку. Він залежить від ступеня розрідження густої маси сперміїв секретами додаткових статевих залоз. Для вимірювання об’єму еякуляту користуються чистими, сухими, теплими градуйованими циліндрами, мензурками, піпетками, колбами для змішування, градуйованими спермоприймачами. Об’єм еякуляту у пса залежить від його маси. У псів масою 20 кг об’єм еякуляту коливається від 1 до 22,5 мл (в середньому 5,4 мл), а у псів масою понад 20 кг об’єм еякуляту коливається від 2 до 61 мл (в середньому 12,8 мл).
Мікроскопічне оцінювання сперми за густиною, активністю, концентрацією, кількістю живих, мертвих та патологічних форм сперміїв
Густина сперми – насичення її статевими клітинами. Цей показник, як і рухливість сперміїв, має пряме відношення до запліднюваності самок. Визначення густини сперми і рухливості сперміїв досліджують в роздавленій краплі за допомогою мікроскопа при збільшенні у 180–300 разів при температурі 38–40 ºС.
Застосовується лише при дослідженні нерозрідженої сперми. При цьому розрізняють: густу, середню та рідку сперму. В більшості еякулятів псів при їх дослідженні сперма належить до рідкої.
Активність сперміїв – це здатність їх до прямолінійного поступального руху. Чим менше у спермі таких сперміїв, тим менше шансів на запліднення. Досліджують одразу після відбору еякуляту. В нормі у еякуляті вміст сперматозоїдів з прямолінійним поступальним рухом повинен становити понад 70 %.
Концентрацію сперміїв визначають у кожному еякуляті з тим, щоб знати, в скільки разів можна її розріджувати. Для цього існує декілька методів, основним серед яких є підрахунок у лічильній камері. Сперма собак з високою концентрацією повинна становити 160–600 млн сперміїв в 1 мл. Але ці показники можуть змінюватись залежно від породи, окремих особливостей кожного пса, віку тварини, методу отримання сперми та інших чинників і варіює від 50 до 1758 млн (в середньому 380 млн). Пси, придатні до відтворення повинні мати мінімум 200 млн сперміїв в еякуляті. Для підрахунку сперміїв можна використовувати камери Горяєва, Бюркера, а також за допомогою електрофотоколориметра та комп’ютерного спермоаналізатора. Сперму пса розводять в 20 разів та проводять підрахунок аналогічно, як у інших самців.
Відсоток живих і мертвих сперміїв визначають за допомогою мікробіологічних барвників. При наявності мертвих сперміїв у досліджуваному матеріалі вони будуть зафарбовуватися в колір барвника, а у живих голівки сперміїв не фарбуються.
Відсоток патологічних форм сперміїв визначають у свіжоодержаній спермі. Для зручності підрахунку розріджують сперму 1 %-м розчином натрію хлориду і роблять тоненький мазок на предметному склі, який після висушування та фіксації спиртом забарвлюють азур-еозином чи метиленовою синькою і розглядають під мікроскопом та підраховують кількість нормальних і патологічних. Блом запропонував ділити спермії за їх морфологією на три види: нормальні, з первинними патологічними змінами та з вторинними змінами. У собак, які придатні до відтворення, можна спостерігати від 2,4 до 88 % вторинних змін сперміїв (у середньому 13 %), а з первинними змінами спостерігається від 0,8–8 % сперміїв у досліджуваних препаратах.
Кріоконсервація (від грец. кріо холод і лат. conservo зберігаю) це низькотемпературне зберігання живих біологічних об'єктів з можливістю відновлення їх біологічних функцій після розморожування.
Для досягнення цієї мети необхідне дотримання трьох основних позицій:
1. Заморозка тільки якісної сперми – оцінюється морфологія сперматозоїдів, їх рухливість і кількість, наявність ознак запальних процесів.
2. Відсутність генетично обумовлених захворювань пса, такі як, дисплазія тазостегнових суглобів, крипторхізм, гермафродитизм і псевдогермафродитизм і деякі інші (допускаються незначні генетичні зміни, що не впливають на здоров'я майбутнього потомства за умови, що це потомство не буде використовуватися у племінних цілях).
3. Відсутність інфекційних захворювань здатних передаватися через сперму самців.
Дотримання цих позицій може забезпечуватись тільки індивідуальними програмами обстеження кожного конкретного пса репродуктора, яке розробляється додатково до стандартних обстежень перед процедурою заморожування і подальшим зберіганням.

Стандартні обстеження для всіх псів перед процедурою отримання сперми для кріоконсервації:
1. Клінічний огляд пса
2. Дослідження статевої системи.
3. Загальний аналіз крові.
4. Дослідження на інфекційні захворювання.
5. Спермограма.
Обов'язково заводиться індивідуальна карта пацієнта, всі дослідження протоколюються. За необхідності проводяться додаткові обстеження і лікування в рамках індивідуальної програми. Це пов'язано з багатьма чинниками, які можуть бути виявлені при стандартних обстеженнях тварини:
1. Наявністю або відсутністю захворювань органів репродуктивної системи.
2. Якістю отриманого еякуляту.
3. Наявністю або відсутністю захворювань, які можуть впливати та порушувати функцію репродуктивної системи.
4. Наявністю або відсутністю інфекційних захворювань (мікоплазмоз, хламідіоз, уреаплазмоз, герпес, цитомегаловірусна інфекція, лептоспіроз).
Залежно від виявлених патологій лікар-репродуктолог приймає рішення щодо лікування та покращення стану здоров'я тварини і подальшого використання для відтворення.

Як розрахувати день в'язки або штучного осіменіння?
Запліднення може відбутися за наявності певних умов.
1. Настання овуляції
2. Досягнення яйцеклітиною фертильності (здатності до запліднення або дозрівання яйцеклітини).
3. Наявність сперматозоїдів, здатних до запліднення.
Дозрівання яйцеклітини у сук триває до 48 годин, тому якщо сперматозоїди потрапили в яйцепроводи раніше, запліднення може не наступити або вагітність буде небагатоплідною, оскільки частина сперматозоїдів може загинути або втратити свої властивості до запліднення. Те ж саме відбувається при спробі осіменіння, з яким запізнилися.
Для вибору оптимального часу дня в'язки або штучного осіменіння необхідно :
Зафіксувати день початку проеструсу (тічки).
На 5-6день провести піхвову цитологію (готується мазок).
За результатами дослідження лікар визначить час наступного виконання піхвового мазка. В середньому потрібно від 3 до 7 досліджень з інтервалами 1-2 доби.
Тільки такий комплексний підхід дозволяє визначити оптимальний часу осіменіння та досягнення ефективного запліднення.
Власнику тварини обов’язково необхідно вдаватися до визначення оптимального часу осіменіння коли:

штучне осіменіння суки проводять свіжоотриманою, або кріоконсервованою спермою;
сука у стані тічки, але не проявляє рефлекси статевого потягу та нерухомості;
попередні парування безрезультатні;
парування відбувалось природним методом високопородним псом, спермою низької якості; можливе тільки одне парування у зв’язку з фінансовою неспроможністю власника суки на декілька повторних парувань;
велика відстань від суки до пса-репродуктора та не має можливості утримувати їх разом декілька днів;
необхідне визначення лабораторними методами оптимального часу запліднення суки з наступним прогнозуванням дня пологів.

Близько 40 % неплідних сук є наслідком невірного визначення оптимального часу осіменіння. У багатьох випадках причиною неплідності є самець, в якого порушення репродуктивної функції відбуваються клінічно непомітно.
Важливим показником запліднювальності сук є вік як самки, так і самця, який є оптимальним у віці 1−5 років (у середньому 2−3,5 років). З 6-ти років ймовірність запліднення та народження здорових цуценят зменшується, а смертність плодів зростає. Вагітність є небажаною у віці понад 10 років.

Перелік консультативних послуг що надаються спеціалістами кафедри:

1. Клінічний огляд (гінекологічний та андрологічний)

2. УЗД репродуктивної системи

3. Діагностика і лікування неплідності сук і псів.

4. Отримання і аналіз еякуляту.

5. Кріоконсервація (заморожування) і зберігання сперми.

6. Визначення оптимального часу осіменіння сук.

7. Штучне піхвове та внутрішньоматкове (трансцервікальне) ендоскопічне осіменіння свіжоотриманою та кріоконсервованою спермою.

8. Ведення вагітності

9. Допомога породіллі.

10. Кесарів розтин.

11. Стерилізація сук та псів.