Свято української душі. День вишиванки у науковій бібліотеці університету

      Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки, цього року цей день припадає на 19 травня. Всеукраїнську акцію «День вишиванки» започаткувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк у 2007 р.Бібліотечні працівники вже традиційно другий рік поспіль підтримують всеукраїнську акцію та приходять на роботу у вишиванках.

   День вишиванки – це всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Основна мета заходу – це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення держави загалом це свято-флешмоб, коли українці в будній день одягають вишиванку на роботу, університет, школу чи садочок.

Одягнімо, друже, вишиванки –
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо вишиванки, друже,
Як одвічний предків талісман.
Хай не буде серед нас байдужих
І один в нас буде отаман.

Одягнімо в свята і неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм – вороги безсилі
Зруйнувати український дім.

Одягнімо вишиванки, друже,
Хай побачить українців світ –
Молодих, відважних, дужих,
У єднанні на сто тисяч літ!

     Вишиванка – це не просто сорочка – саме у вишивці закладено маса сенсу: обережна вишивка, весільна, траурна і просто ошатна, яка принесе здоров'я і багатство. Не пропустіть День вишиванки в Україні 2016 і порадуйте себе і оточуючих красивим елементом національного костюма.

З нагоди Всеукраїнського Дня вишиванки бібліотечні працівники ще підготували виставку «Рушник – оберіг та молитва українського народу», (навчальний корпус № 4, кім. № 41) та книжкову виставку «Свято української душі».

Вишиті рушники здавна були поширені на Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної і святкової обрядовості, як традиційна окраса селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників, які, крім декоративного навантаження, мали великий образно-символічний зміст. У всьому декоративно-прикладному мистецтві немає іншого такого предмета, який би концентрував у собі стільки різноманітних символічних значень.

Рушники завжди висіли на покуті, святому місці, де збирається вся родина на трапезу, освячуючи її молитвою. По суті рушники виконували роль тих же святих образів.

Висить рушник у хаті на кілочку,
Калина червоніє на столі,
А біля неї – жовті колосочки,
Мов пустотливі братики малі,
Це все – моя земля, моя Вкраїна,
Це рук моєї матері тепло,
І цей рушник, яким і дочку й сина
Благословляє мати на добро. 

Вишитий український рушник пройшов крізь віки і нині щедро розстелений для всіх, хто не черствіє душею, близьким і далеким друзям і гостям. То ж нехай цей символ завжди буде у Вашій оселі, як ознака великої любові і незрадливості.

Кіщак Тетяна,
Артюх Людмила
наукова бібліотека університету