Сергій Кваша. Про переваги та недоліки проекту змін до Закону України «Про вищу освіту»

25 січня 2016 року

     Минулого тижня за участі проректорів Ігоря Ібатулліна, Сергія Кваші, Володимира Курила та Вадима Ткачука, вченого секретаря Оксани Барановської, а також деканів факультетів, директорів ННІ, та керівників відділів відбулася нарада, присвячена обговоренню «Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року», підготовлену Міністерством освіти і науки України, та проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту», розроблений групою експертів «Освіта-реанімаційний пакет реформ».

     Переважна більшість змін до законодавства стосуються повноважень та відповідальності органів управління вищих навчальних закладів, а саме Розділу VII Закону «Управління навчальним закладом». Ряд пропозицій, які покращать управління вищим навчальним закладом, підвищать прозорість прийняття управлінських рішень учасниками наради були підтримані. Проте, частина запропонованих змін до Закону «Про вищу освіту» погіршать управління університетом та вплинуть на організацію навчального процесу, що призведе до погіршення якості підготовки фахівців. 

     Колектив Університету підтримав пропозиції до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту», щодо призначення на посаду та звільнення з посади працівників за результатами конкурсу або за поданням керівника відповідного підрозділу, визначення обов’язків працівників за узгодженням з керівником відповідного підрозділу, відрахування з вищого навчального закладу та поновлення на навчання до нього здобувачів вищої освіти керівник здійснює за погодженням з керівниками відповідних підрозділів, затвердження вченою радою вищого навчального закладу положення про кафедру, видання розпоряджень керівником кафедри в межах своїх повноважень щодо діяльності відповідної кафедри, які є обов’язковими для виконання всіма працівниками кафедри і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу, якщо вони суперечать законодавству, статуту вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу. 

     Також слушними є пропоновані зміни щодо діяльності органів самоврядування, зокрема щодо формування наглядової ради, строк її повноважень, компетенція і порядок діяльності визначаються Законом України «Про вищу освіту» та Статутом вищого навчального закладу, участі членів наглядової ради у роботі вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу з правом дорадчого голосу, утворення вченою радою (у чинному Законі – керівником) вищого навчального закладу на громадських засадах дорадчих (дорадчо-консультативних) органів з метою вироблення стратегії та напрямів провадження освітньої та/або наукової діяльності вищого навчального закладу, заслуховування щороку звітів керівника та вченої ради вищого навчального закладу на зібранні вищого колегіального органу громадського самоврядування.

     Проте, колектив Університету категорично не підтримує розмежування повноважень керівника із стратегічного та поточного управління. Акцент у пропозиціях робиться на ректорське управління поточною діяльністю, а стратегічне керівництво передається до повноважень наглядової та вченої ради. Окрім того, склад вченої ради університету не повинен затверджуватись керівником установи, мотивуючи тим, що керівник не повинен впливати на склад ради. Склад вченої ради вводиться в дію наказом керівника і не має впливу на окремих членів вченої ради, оскільки до складу вченої ради входять члени ради, обрані конференцією трудового колективу та за посадою. Неприпустимість таких пропозицій пояснюється тим, що вчені ради університетів традиційно намагалися обрати до наглядових рад дійсно відомих і авторитетних осіб з числі діючих політиків, державних службовців, науковців, освітян і підприємців, які безперечно постійно зайняті своєю основною професійною діяльністю. У практичній площині роботи наглядової ради, як показує узагальнений досвід багатьох університетів, віднайти їм необхідний час для глибокої проробки питань, котрі необхідно приймати по університету практично нереально, а у тривалій перспективі і неможливо. 

     Алогічно-неприйнятною є норма про перенесення до повноважень наглядової ради (можливий варіант – вищого колегіального органу громадського самоврядування) на ухвалення фінансового плану і річного фінансового звіту вищого навчального закладу. Важко погодитись також з тим, що члени наглядової ради винайдуть час і проведуть необхідні маркетингові дослідження, а також будуть нести солідарну відповідальність заухваленіними рішення щодо розміщення коштів університету у територіальних органах центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або в банківських установах. Подібні сумніви щодо необхідності надання пропонованих повноважень наглядові раді стосуються також ухвалення рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію структурних підрозділів. Це суттєво погіршить систему управління ВНЗ, в чомусь призведе до фінансових втрат університету та необґрунтованих організаційних рішень, що є неприпустимим.

     Обмеження щодо обрання головою вченої ради ВНЗ керівника вищого навчального закладу, його заступників, а також керівників і заступників керівників структурних підрозділів, не є достатньо обґрунтованими. А можливість адміністративного впливу керівника ВНЗ на рішення вченої ради є надуманою.

     Пропозиція щодо вилучення із складу вченої ради представників, які входять за посадами та допоміжного персоналу (заступники керівника, учений секретар, директор бібліотеки, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування та виборних органів первинних профспілкових організацій працівників вищого навчального закладу, виборні представники, які представляють інших працівників вищого навчального закладу, керівники виборних органів первинних профспілкових організацій студентів та аспірантів, керівники органів студентського самоврядування вищого навчального закладу) є недоречною. Вказані працівники в переважній більшості є виконавцями рішень, які приймаються вченою радою і повинні приймати участь у їх обговоренні та прийнятті.

     Пропозиція, що рішення вченої ради не потребують додаткового ухвалення керівником, є необґрунтованою. Університет підтримує норму чинного Закону України «Про вищу освіту», що всі рішення вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.

    Пропозиції та зауваження щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» Університет направив до Ради ректорів Київського вузівського центру.

Сергій Кваша,
проректор з навчальної та виховної роботи

 

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook