Студенти гуманітарно-педагогічного факультету відвідали Міжнародну виставку «ІнтерАгро комплекс 2015»

1 листопада 2015 року

     27 жовтня студенти першого курсу гуманітарно-педагогічного факультету напряму підготовки «Соціальна педагогіка» (куратори О. В. Васюк, Т. І. Ковальчук) відвідали виставку. У 2015 році Міжнародна виставка «ІнтерАГРО» проходить в більш розширеному форматі та має назву «ІнтерАгро Комплекс». Увагу учасників та відвідувачів акцентовано на питаннях підвищення економічної ефективності агробізнесу за рахунок широкого впровадження інноваційних технологій ведення агропромислового виробництва. «ІнтерАгро Комплекс» - це Міжнародна виставка інноваційного агровиробництва та комплексного розвитку аграрного бізнесу.

Студенти гуманітарно-педагогічного факультету на Міжнародній виставці інноваційного агровиробництва та комплексного розвитку аграрного бізнесу «ІнтерАГРО»

     На виставці «ІнтерАгро Комплекс» запропоновані комплексні рішення, впровадження яких дозволить розвивати аграрне господарство та отримувати більш вагомі прибутки в умовах, які склалися сьогодні у країні.

     Тематичні розділи виставки:
• сільськогосподарська техніка та технології;
• агропереробка;
• інфраструктура агробізнесу;
• альтернативна енергетика та біоенергетика.


Студенти першого курсу гуманітарно-педагогічного факультету напряму підготовки 6.010106 «Соціальна педагогіка» знайомляться з новою технікою

     Головний принцип організації проекту та його експозиції – наповнення інтелектуальним змістом комплексу технологічних рішень в усьому ланцюзі агропромислового виробництва від обробітку ґрунту до зберігання і переробки продукції.

     Пропонується приєднатись до вирішення завдань, які можуть реально вже в недалекому майбутньому збільшити віддачу від наявних матеріально-технічних ресурсів, а саме:
• збільшення врожайності;
• зменшення витрат на одиницю продукції;
• адаптування якості продукції до міжнародних стандартів.

     

Цікавинки очима студентів…

     Розглядаючи експозиції у залах виставки, мимоволі задумуєшся над побаченим і почутим. «Засоби захисту рослин», «нові засоби та технології захисту рослин – як не помилитися при виборі», «альтернативна енергетика», «сервіс та обслуговування» – це і багато іншого наводить на думку про збереження природи, особливо одного із її компонентів – землі. Екологічні загрози існуванню людства відносяться до найгостріших проблем сьогодення. Вони виникли не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тис. років тому вавілонський цар Хаммурані, а пізніше китайські та монгольські імператори вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав’яного покриву степів, водних джерел. Українська козацька старшина також уболівала за збереження довкілля, видавала накази і документи про охорону придніпровських лісів і лук, заборону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького винищення звірів та риби.

     Першу глобальну екологічну кризу людство пережило ще в неоліті, коли винайшло лук, інші знаряддя вбивства й дуже швидко, можливо, за кілька тисячоліть знищило мамонтів та інших великих тварин.

     Кінець ХХ ст. знаменується розвитком другої глобальної екологічної кризи, коли завдяки зростанню народонаселення та його активної виробничої діяльності в умовах надзвичайно низької екологічної свідомості запаси природних ресурсів наближаються до межі вичерпання, а можливості біосфери самовідновлюватися і самоочищатися катастрофічно зменшуються.

    У ХХІ ст. людство вступило як могутня техногенна і геополітична сила, яка змінила і продовжує докорінно трансформувати стан екосфери всієї планети.

     Історично вплив людини на ландшафти, як і на окремі їх компоненти, майже завжди зумовлював негативні наслідки для біосфери Землі. Їх масштабність великою мірою залежала від ставлення народів до довкілля, екологічної культури регіональних етносів.

     Відношення наших предків до окремих компонентів природи можна простежити в традиціях, звичаях та обрядах українського народу, які в своїй першооснові базувалися на релігійному світогляді. Усі етнокультурні традиції українського народу у ставленні людей до компонентів довкілля: землі, води, рослин, тварин.

     «Держімося землі, бо земля держить нас» – ця стародавня українська приповідка йде з часів, коли людина з’явилася на Землі. З прадавніх часів земля в українського етносу має чин Святої, Божої і Праведної.

     У старовину люди каялися Святій землі. Земля буває найвірнішим свідком, тому в Україні ще й тепер при найвищій клятві, на доказ правди, їдять або цілують землю: земля свята і не подарує тому, хто не дотримає слова. Тому й приповідка існує: «Хоч ти землю їж, не повірю!». У разі кривди земля може розступитися й поглинути злого чи грішника, як поглинула вона Корея, Дафана й Авірона.

Чарівний капелюшок з виставки…

     Українці вважали, що від Введення (4 грудня) до Благовіщення (7 квітня) землі треба дати спокій, бо вона набирається сил, в ці дні Бог благословляє її. Після Благовіщення вже вільно поратися біля землі. Ось як поетично розповідає про цю традицію П. Чубинський:

«Дмитро землю замикає,
Юрій землю одмикає,
Петро жито зажинає,
Ілля в копи складає…»

     Свята земля, святе й усе, що вона родить. «Доглядай землю плідну, як матір рідну», «Землі частіше кланяйся – хліба більше буде», – мовиться в українських приповідках. Всяка їжа в Україні високо цінується і зветься Даром Божим. Земля багата не тільки тим, що родиться на ній, але й тим, що в її глибинах сховано. До найціннішого дару відносять воду. Звідси приповідка: «Будь багатим, як земля, а здоровим, як вода!».

     Крім релігійних обрядів, існує й державна традиція – відзначення Дня Землі (22 квітня) та Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища (5 червня). Їх відзначення переслідує важливе завдання – збереження і примноження скарбів духовності нашого народу, пробудження національної свідомості, прищеплення любові до нашої землі-годувальниці, до природи рідного краю, до свого народу, який має тільки йому властиві народні традиції, звичаї та обряди. Дуже хочеться, щоб студенти гуманітарно-педагогічного факультету не забували праотчих традицій, берегли і примножували їх на Богом даній нам землі.

Тут можна розважитись і навіть щось виграти…

В очікуванні церемонії нагородження переможців конкурсу «Кращий молодий агроном»


Тамара Ковальчук, 
доцент кафедри соціальної педагогіки та
інформаційних технологій в освіті 

Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)